Степан Ґіґа-молодший: «Для мене головне в житті — це родина»

Він молодий і талановитий. Хоча є сином відомого батька — не спочиває на лаврах, а  гастролює по світу та записує нові пісні. 

В інтерв’ю для Zaholovok.сom.ua Степан Ґіґа розповів про те, з ким би хотів заспівати в дуеті, на якій сцені найбільше любить виступати, про творчі плани та ще багато чого цікавого. 

- Степане,  хто з музичних виконавців тобі подобається найбільше?

- Я захоплююся Джастіном Тімберлейком — мені подобається те, як він співає та виглядає на сцені. Також до вподоби Джон Мартін. Він наслідує музиканта Еріка Клептона та виконує музику в стилі блюз.

- А в якому стилі музики працюєш ти?

- Я виконую музику в стилі поп-року. У нас, на відміну від Європи, люди мають трохи інші смаки. Тому, співаючи рок з елементами популярної музики, намагаюся таким чином бути ближче до вітчизняного слухача.

- З ким би ти захотів заспівати в дуеті?

- Ніколи не задумовувався над цим питанням. Мабуть, цим співаком був би  Джон Маєр, мені його музика близька до душі.

- Хто є автором твоїх пісень?

- Сашко Невже і Сергій Попик. Моя з ними співпраця триває вже п'ять років. Автором кількох пісень є я сам. Недавно для мене написали  чудову пісню під назвою «Моє ім'я».

- Ти дуже рано вийшов на сцену. Пригадуєш, як це було?

- Вперше – коли мені було п'ять років. Якщо чесно, то цей момент не дуже глибоко засів у мене в голові. Але, пригадую, що моїм дебютом була пісня, яку написав Василь Кузан — «Мальвіна і П'єро». Тоді тато мене оголосив, як Степана Ґіґу-молодшого, відтоді я так і лишився для людей. Ще раннього дитинства я був дуже близький до сцени: спав на колонках, завжди перебував за кулісами. Навіть не виходячи на сцену, я вже звик до сценічного життя.

- Що для тебе найголовніше у житті?

- Сім’я та турбота про неї. А також робота над собою. Крім того, що я співак, я ще й музикант — граю на гітарі. Для  того, щоб засвоїти щось нове, потрібна неабияка витримка. Коли ж щось не виходить, починаєш нервувати.

- А що ще може змусити тебе нервувати?

- Людська неповага. Дуже дратує, коли людина поводиться зі мною нахабно, а коли дізнається хто я, то зразу змінює своє ставлення. Така дволикість іноді просто вражає. От саме це мене найбільше нервує.

- Розкажи про свою нову пісню.

- Її назва - «Моє ім’я». Планую зняти кліп і так само назвати альбом, який уже на стадії завершення.

- А як твої гастролі за кордоном? Ти недавно повернувся з Америки…

- Так, і це не перший мій досвід роботи за кордоном. Ще у 2002 році поїхали з татом на гастролі  в США. Пригадую, що всього за місяць відвідали багато міст. Були в Чикаго, Філадельфії, Нью-Йорку, Детройті. Цього разу ми поїхали в Канаду. Мені дуже сподобалася, і приємно, що не тільки мені. Там надзвичайно привітні люди, які нас дуже тепло прийняли. Зараз ми знову готуємося в листопаді відвідати США та Канаду. Адже прихильники нашої творчості просять, щоб ми ще раз приїхали,  і це надзвичайно приємно.

- На якій сцені тобі найбільше подобається виступати?

- Для мене не має значення велика сцена, чи мала. Головне — щоб подобався результат роботи тим людям, заради яких я працюю. Якщо вони задоволені, то інше не має значення.

- Як ставишся до співу під фонограму?

- У нас в Україні це досить поширене явище. Мене тато привчив з самого дитинства співати вживу. Коли  виконавець співає сам, то це ні з чим не порівняєш. Але іноді є випадки, коли співак не має іншого вибору, як іти на сцену і співати під фонограму. Одного разу в мене було запалення мигдалика. Тоді я не міг не те що співати, а й говорити. А на носі День Незалежності — я маю виходити на сцену. Ось тоді, я визнаю, що співав повністю під фонограму. Я навіть не дякував людям, тому що просто не міг говорити.

- Ти народився в Ужгороді, але зараз живеш в іншому місті. Як часто сюди приїжджаєш?

- Так, я тут народився та прожив сімнадцять років. Останнім часом в Ужгороді рідко буваю з різних причин. Саме тому у мене часто буває ностальгія за моїм рідним Ужгородом.  

- Чи готуєшся до «Євробачення»? Якщо так, що будеш співати?

- Я вже був на відборі в минулому році. Не дуже мені тоді пощастило. Зате зараз до конкурсу готуюся більш серйозно, а виступатиму з піснею «Моє ім’я».

Оксана Нірода, спеціально для Zaholovok.com.ua