Воловець. Життя після виборів

Волівчани сподіваються, що війна закінчиться і Президент почне перейматися їхніми проблемами.

Трошки менше місяця тому в нас відбулися вибори Президента України. Свій вибір зробили і мешканці смт. Воловець, що відноситься до 71 ТВО.

Це саме той Воловець, де в середині лютого активісти самооборони організовували блок-пости, щоб не дати продажним чиновникам та високопосадовцям втекти з України та вивезти цінні речі. Це той Воловець, де розташована садиба проросійського політика та кума російського президента Віктора Медведчука. Його садибу на кілька днів окупував "Правий сектор", щоб захистити від місцевих мешканців. Це той Воловець, де на будинку біля залізничної колії вивісили гігантський плакат із написом ПТН ПНХ.

З огляду на таку громадську свідомість та політичну активність - не дивно, що явка виборців тут була однією з найбільших по Закарпаттю. В порівнянні з іншими районами (Берегівський, Тячівський), де явка виборців не сягала й половини, а десь і того не сягнула 40%, у гірській Воловеччині голосували досить активно. Проголосувати прийшло 62,7% виборців. В результаті переконливу перемогу здобув Петро Порошенко. У населених пунктах Воловецької селищної ради всього проголосувало 2997 виборців (в т.ч. на трьох виборчих дільницях Воловця - 2646 виборців, на одній виборчій дільниці с. Канора - 351 виборець).

Люди у Воловці живуть своїм розміреним життям: в неділю майже усі крамниці зачинені, людей на вулицях - жменя. У кав'ярнях від нудьги офіціанти розкладають пасьянси на комп'ютері. Ми поспілкувалися з простими перехожими, мешканцями селища і розпитали чи відчули вони якісь зміни після виборів, чим зараз живуть люди та на що сподіваються в майбутньому.

Федір та Юрій. Говорив в основному Юрій, пан Федір підтакував:

- Іще поки що нічого не відчули, ні грама змін. Усе брехачі. Поки що війна йде, то вони тим займаються. Він (Петро Порошенко) ще не приступив так толком до своїх обов'язків. У першу чергу треба війну припинити там, на Сході. А потім вже як доживемо, хотілося б побачити, щоб щось змінилося. Роботи немає. Лісокомбінат закрили, соковийнний - закрили...

Марина. Жінка спочатку відмахується, але потім погоджується на розмову. Зараз перебуває у декреті і не впевнена, що коли вийде з декрету зможе повернутися на своє місце:

- Хочеться, щоб робота була. Щоб я знала, що я завтра прийду на роботу. На даний момент Воловець помирає. Тут ніякий туризм не розвивається. Немає кому. Тут можна таке розвинути, тут є залізна дорога, тут можна і канатку поставити... У Міжгір'я поїзди не їздять. Туристи добираються у Воловець, а з Воловця в Міжгір'я. Але там Міжгір'я розвинене. Саме туристичне Міжгір'я. Міжгір'я краще стоїть, ніж Воловець. Раніше Міжгір'я було село забите в порівнянні з Воловцем. Тепер якщо подивитися - воно набагато краще стоїть і люди живуть набагато краще як у нас. Чому? Тому що там туризм розвивається, а у нас нічим не займаються, нікому нічого не треба. Абсолютно нічого не робиться для того, щоб закликати туристів. Куди вони підуть, що тут туристам робити? Тут нема нічого. Треба рівнятися тепер на Міжгір'я і хоча б щось робити, щоб селище стало привабливішим і цікавим.

Поки що ж нічогісінько не змінилося. Все одно, що зараз стіни з бежевого перефарбувати у червоний. І що від того міняється? Нічого не міняється. Зараз, на даний момент. Я повірю, що все буде добре, у якусь стабільність, коли наведуть порядок там на Сході. Тоді я повірю, що так, якась є стабільність, якісь зрушення. А поки я чую про ті всі події, а ми наче сидимо і у своїй же хаті не можемо навести лад, до нас іде хто хоче і робить що хоч, то про яку стабільність може йти мова.

Василь по кличці Шнурок каже, що роботу Воловці завжди можна знайти, але це не означає, що за неї добре платитимуть. Утім, переконує, не в грошах щастя і навіть не у їх кількості:

- Я би хотів, щоб у нас тут таку велику сцену поклали, щоб тут зробили масове об'єднання людей (open air), щоб запрошували відомих діджеїв. Люди коли гуляють - вони щасливіші. Люди, які файно віддихають - мають потім сили, щоб файно працювати. Здоровим людям потрібен мир, затишок, добробут і впевненість у завтрашньому дні. Чим більше в країні буде щасливих людей, тим май класне буде государство.

Про зміни, то я лише помітив, що у нас на кольцові міліції менше стало стояти. І нічого не змінилося, ніхто не нарушає, ДТП не побільшало і не зменшилося.

Молоде подружжя Іван та Катерина: 

- Після виборів якось трохи спокійніше стало, що є новий Президент. І поки що це все, ніяких більше змін. А далі хотілося б, щоб для українців відкрилися Європейські кордони. Мається на увазі, щоб візи були безкоштовні або й непотрібні, щоб можна було кудись поїхати віддихнути. Більше робочих місць, збільшити зарплату хоча би і все нормально.

Лідія:

- Ще немає змін. Хотілося б, але ще немає. Надії ж великі, бо вибирали його, чекали, що він переможе. Саме тут як завжди, як і всюди хочеться, щоб були нормальні пенсії і заробітні платні.

А ставлення тутешніх людей до ситуації на Сході України чітко характеризує ось цей плакат позаду пані Лідії. Його вивісили на двоповерховому житловому будинку біля залізничного вокзалу і це послання видно навіть з вікна потяга. Тож таким красномовним написом Воловеччина вітає туристів. Мовляв, якщо кому що не подобається - вперед, чемодан, вокзал, Москва! 

Матеріал підготовано у рамках виборчого проекту ЗОО "Ужгородський прес-клуб" за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні