Життя по-закарпатськи

Більшість мешканців міста пишаються тим, що живуть саме в Ужгороді. Однак, більше половини з них на знають дати заснування міста. Туристам ужгородці найбільше люблять показувати замок і перше, що зробили б для міста – прибрали сміття. Такі дані дослідження, проведеного комісією з питань збереження історичної спадщини та духовності Громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації та Агенцією досліджень регіонального соціуму «Карпатія».  Соціологи опитали 600 ужгородців і присвятили дослідження 1120-ій річниці міста.

«Ужгород: роки і люди» – нова книга  професора, історика Сергія Федаки, присвячена 1120-річному ювілею міста. Автор працював над нею 15 років. Сьогодні, 24 вересня, видання презентували в Ужгородському прес-клубі.

У селі Колочава Міжгірського району школярів досі посвячують у жовтенята і піонери. Крім того, вони ще навчаються у чеській школі та відвідують уроки, які їм проводить священик.

Прожити один день у лісі… Останнім часом це для мене була найзаповітніша мрія, і я з нетерпінням чекала на початок грибного сезону, аби втілити її.

Один з найкращих танцювальних залів Закарпаття відкрили у Доманинській школі (НВК «Гармонія» № 17) в Ужгороді. Можливості професійного обладнання, яким облаштовано зал, гостям продемонстрували танцюристи Студіїсучасного танцю «Бліц», що й займатимуться у залі. Танцюристи «Бліцу» не раз привозили для Ужгорода, Закарпаття й України численні перемоги із змагань, фестивалів і навіть Чемпіонату світу, однак досі не мали професійного залу, зокрема, для занять класичним танцем.

У Закарпатській області є кілька сейсмічно активних зон. «Прокидаються» вони з періодичністю раз на 25 років. Однак, за останні 200 – землетрусів понад 7-8 балів на території  Закарпаття не було. Zaholovok.com.ua розпитав про сейсмічну ситуацію на Закарпатті завідувача Ужгородської сейсмічної станції Світлану Плішко, яка працює тут з 1981 року.

Кожен період життя має власні труднощі. Та, відклавши думки про свої нинішні клопоти, уявіть ситуацію: усе, що роками збирали до свого помешкання, усі меблі, дорогі серцю речі, посуд, одяг та будь-що з дому — усе слід покинути і назавжди виїхати з рідного міста, узявши лише те, що поміщається до дорожніх валіз…

Жителька Чопа Світлана Копинець стала жертвою власної необережності: жінка настільки довіряла своєму, як вона вважала, майбутньому чоловікові, що сама дозволила виманити у себе 17 тисяч доларів та вкрасти 2 золоті обручки. До того ж, як стверджує жінка, вона ще неодноразово віддавала гроші шахраю на сплату штрафів у ДАІ та «купила» йому будинок, який і досі продається.