Тиждень на Закарпатті видався надто сірим. І сумним. Минулі будні приносили тільки погані новини, і з кожним днем вони ставали ще гіршими, ще тривожнішими. Біда прийшла і на Закарпаття: хлопці їдуть на Східну Україну, мами і дружини не розуміють, за що воюють їхні сини і чоловіки, влада звітує у режимі «глибокого занепокоєння», а рідні прощаються із загиблими військовими.
Початок тижня приніс сумні новини з Берегова: у понеділок тут поховали солдата. На похорон прийшли тисячі людей. Перші особи області обіцяли допомогу родині загиблого, однак самі й зазначали, що такому горю нічим не завадиш.
Прокуратура завзято взялася звітувати про боротьбу із закарпатськими сепаратистами. Між «тематичною» нарадою і результатами пройшло кілька днів. Щоправда, результати – з Фейсбуку. Кажуть, на закликах повалити конституційний лад спіймали русинського письменника. Тепер будуть розбиратися.
Єдина дійсно радісна за весь тиждень новина – повернення закарпатських прикордонників додому. Зустрічали охоронців кордону і у Чопі, і в Ужгороді. Діти раділи, жінки плакали, хлопці – приймали вітання. Побільше би таких щасливих повернень.
Губернатор «виганяє» закарпатських чиновників на полігон. Валерій Лунченко заявив, що голови районних адміністрацій мають побувати на військовому полігоні, аби хоча б розуміти потреби військових. Попередньо, «чиновницький марш» запланований на наступний тиждень.
Кожна сільська рада повинна купити хоча б один бронежилет для військових. Таку пропозицію-завдання озвучив губернатор Закарпаття під час наради із головами РДА. Спорядження і засобів захисту закарпатцям катастрофічно не вистачає, і якщо кожна сільрада придбає по одному бронежилету – буде суттєва допомога закарпатським військовим, – вважає губернатор.
На Закарпатті – вже більше 350 переселенців із Криму і Східної України. 207 із них прибули з півострова, ще 147 – з Луганської та Донецької областей. Однак, це тільки офіційні дані. На переселенців зі Сходу України цього тижня навалилося купа інформації щодо їхньої нечесності, недобросовісності та користування добродушністю безкорисливих галичан. Проте, закарпатці стверджують, що не все так погано: переселенці з Луганська в Ужгороді регулярно стають волонтерами благодійних акцій зі збору допомоги для військових.
У четвер закарпатців засмутила страшна звістка – троє із одинадцяти загиблих вночі з 18-го на 19-е червня – жителі Закарпаття. Двоє військових – хлопці з Ужгорода, ще один – з Перечинського району. У місті оголосили день жалоби.
Наступного дня майданівці пояснили, за що померли військові. На їхню думку, хлопці воювали за Закарпаття. Однак, матері військовослужбовців, які зараз перебувають у зоні АТО, зі сльозами кажуть, що не розуміють, за що і за кого воюють їхні сини.
Поки Східна Україна у братовбивчій війні, в Ужгороді вимагають нових виборів. Тепер майданці хочуть «оновити» Парламент. Кажуть, якщо до осені питання з виборами не вирішиться, у Києві знову буде мільйон.
Закарпатські жінки вимагають ротації військових під Луганськом. Крім того, матері і дружини солдатів, які зараз несуть службу на Східній Україні, під стінами ОДА вимагали негайного повернення військових на Закарпаття. Поки втішної відповіді жінкам не надали.
В Ужгороді відбувся масовий велозаїзд: півтори тисячі ужгородців проїхали містом у Green Ride та висадили кущі на площі Фенцика у центрі міста.
Тиждень завершився сумною подією, яку ужгородці запам’ятають як справжній жах. У місті ховали двох військових, загиблих під час АТО на Сході України. Молоді хлопці, трохи більше 20-ти, а вже там. Все місто поринуло у страшну тишу, яка кричить у душах рідних і близьких. Прощатися із солдатами прийшли сотні ужгородців. Військових поховали на Пагорбі Слави, поруч з полеглими у Великій Вітчизняній війні.
У неділю у всіх церквах на колінах молилися за мир. Півроку назад ніхто б не подумав, що колись саме це буде для нас найпотрібніше…
Тримаймося!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua