Другий тиждень вересня вже був дійсно по-ужгородськи осіннім: з лондонськими зливами, легеньким похолоданням і «перезмінкою» на сонечко. Минулі будні ще можна вважати «кандидатським пожвавленням», – це якщо згадати про майбутні вибори. І фінальним п’ятничним затягуванням депутатських рішень: сесію розтягнули ще на один тиждень.
Понеділок почався із напівістеричних зойків про відключення води. «Водоканал» і «Закарпаттяобленерго» знову дали про себе знати. Борги у «водників», звинувачення зі сторони «кіловатників», графіки відключення – і Ужгород майже у паніці. Правда, нічого так і не відключали.
Закарпатські волонтери працюють, як на роботі. За 100 днів для військових, які перебувають у зоні АТО, в супермаркетах зібрали 3,5 тонн продуктів. Для благородної справи волонтери навіть «продали» Міс Ужгород Анастасію Костич. Кажуть, «за чашку кави» з дівчиною хтось не пожалів 5 тисяч гривень.
16 міліціонерів позбулися своїх погонів. Начальник УМВС України у Закарпатській області полковник Сергій Шаранич звільнив міліціштів «за негативними мотивами». Правда, не всіх і одразу: процес тягнувся 8 місяців, – традиційний звітний період.
В Ужгороді шахраї придумали нову «двіжуху»: на певний час самовільно «забирати» з автомобілів словацької реєстрації номерні знаки і по-чесному, по-благородному, як плату за деяку винахідливість та часткову сміливість брати з водіїв по 1000 гривень за номер. Кажуть, нормально можна підзаробити. Словацькі номери – на кожній п’ятій ужгородській машині. А власники – таки часто в кишенях мають і більше тисячі. Словом, шахрайський бізнес із перспективами розвитку. Але на заваді стала міліція. Запевняють, що ідейних натхненників вже майже знайшли.
Наших у Києві прибуло. Вірніше, в столичних кріслах, бо Мать городов русских і так немало закарпатців у собі вмістила. Першим заступником міністра оборони Гелетея (закарпатця і майже родича Балоги) став виходець із Рахівщини Іван Руснак. Мали би спрацюватися. Якщо Віктор Іванович і його через Верховну Раду звільнити не забажає :).
Закарпатська СБУ нарешті має чим займатися. Із справ, які мітять на визначення «справді серйозні» місцевим СБУшникам нещодавно підвернулося мінування вокзалу і військкомату. У міліції кажуть, що пошуками «мінувальників» займається Служба безпеки. Тому поки що про «дзвінки з Луганська» нічого не ясно.
Ужгородські маршрутки нарешті матимуть GPS. Про це вже не раз писалося, але, як стверджують у мерії, «тепер вже точно» :). Конкурс на встановлення GPS-навігаторів у маршрутних таксі виграло ПП «Автоимидж». Пересічні ужгородці не зовсім розуміють, нащо у місті – найменшому обласному центрі, де маршрутчики знають кожну яму, GPS-помагачі. І навіть переконання, що за ними можна буде коригувати інтервал руху, відслідковувати місце знаходження автобуса чи ще там щось не дуже діють. Але місцеві соціологи стверджують: якби серед містян провели опитування про доцільність встановлення у маршрутках GPS, більшість відповідей стосувалися б болючого «за три гривні вже би й кондиціонери поставили». Молодь дописала би у список тригривенних бажань ще й халявний Wi-Fi :).
На Закарпатті потрохи шуршати по кишенях почали учасники виборчих перегонів. Крім офіційно зареєстрованих чотирьох кандидатів (Сабов Н.О., Балога В.І., Петьовка В.В. та Рішко В.І.), за попередньою інформацією, парламентські мрії мають, зокрема,Василь Ковач, Олександр Ледида, Сергій Ратушняк, Олег Адамчук, Степан Деркач. За мажоритарні бархатні місця у парламенті силами мірятимуться ще дві фігури. Перший – вже «знаючий роботу» нардеп Сергій Мошак, а другий, скандально відомий в Україні і «вічно кращий» губернатор для закарпатців Геннадій Москаль.
Кінець робочого тижня відзначився не надто цікавим і вже вкотре розтягненим засіданням ужгородських депутатів. Сесія була, порівняно не довгою, все, крім кулуарних розмов, пройшло, як то кажуть, « в темпі», щось порішали, щось – не дуже. А так, в основному, трохи посварилися через земельні ділянки, трохи пообмінювалися люб’язностями з всюдисущими новоявленими активістами, трохи побідкалися на тяжку депутатську долю і розійшлися. До наступної п’ятниці. А причина цьому – кандидати на почесних громадян міста і грамоти міської ради. Кажуть, треба вивчити. Не кожному ж відзнаку давати :).
Субота ж деяким ужгородцям запам’ятається надовго. Якщо не на все життя. Додому повернулися майже 50 військових 15 окремого гірськопіхотного батальйону 128 окремої механізованої бригади. Хлопців зустріли квітами, синьо-жовтими прапорцями і… сльозами. Мабуть, кожному хотілося б, аби вже більше ніхто туди не їхав…
Тримаймося!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua