Якщо відверто, то цю статтю я міг би й не писати, бо вона стосується мене особисто, себто мого приватного життя. Але вирішив по-іншому: нехай читачі знають, як і від чого в людини "народжується" інфаркт – найнебезпечніша хвороба ХХІ сторіччя, де і як її лікують і чи треба поспішати до медиків, якщо заболіло-занило в грудях, коли не дає дихати тощо. Це, як кажуть, по-перше. По-друге, як журналіст, я завжди прагнув публічності, дуже радів, якщо візаві був щирий, відвертий, відкритий, я бачив його, умовно кажучи, лице. Тож на цей раз настала моя черга розказати аудиторії, як був, кажучи умовно, у шкурі хворого, як прожив "кардіосердечні" липень-серпень, як мене врятували від явної смерті, як почуваю себе зараз і що роблю, як душа мовби заново розкрилася світу, аби й надалі тішитися сонцем, синім небом, іншими принадами життя тощо. Тим паче, сьогодні місяць, як у грудях "працює" стент – маленьке диво, завдяки якому воскресають, відновлюють свої сили, стають бадьорими, енергійними, життєрадісними інфарктники та сердечники – люди різних національностей, статусів, вікових груп і професій у всьому світі.
1. І насправді, тут, в облкардіоцентрі (головний лікар Роман Соскида), що в ужгородському мікрорайоні Шахти, рятують наші серця, вживають заходи щодо попередження смертності й інвалідності внаслідок серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань. І це без перебільшення: «білі халати» дають їм (серцям) шанс на "нове життя", тобто дарують "друге дихання". Хоча донедавна сердечні недуги лікували далеко від рідних країв – коронарографію, стентування, аортографію, шунтування тощо виконували в Києві та за кордоном, у США, Німеччині, Ізраїлі, Японії тощо. Знають це усі, адже зарубіжна медицина завжди була прогресивнішою, досконалішою та передовішою – у часи СРСР і поготів (хоча, до речі, у листопаді 1996 р. президенту Росії Б. Єльцину внаслідок інфаркту також робили операцію на серці: цю місію в Москві здійснив академік Ренат Акчурін, якому асистував американець-кардіохірург Майкл Дебейкі, і через це інавгураційна промова тривала всього 45 секунд). Отже, пацієнтам із Закарпаття доводилося або "перетинати" кордони, або чекати тижнями, щоби прийшла їхня черга лягти на "операційний" стіл. Звісно, якщо не було інших екстраординарних ситуацій, які змушували лікарів позапланово "брати" в руки скальпель. Дехто і взагалі через різні причини відмовлявся від цих не вельми приємних і радісних "операбельних" процедур. Щоправда, відказ од кардіолікування, як не прикро про це писати, пришвидшував "похід" у небуття. Але зараз – не про це.
2. Справи, як відомо, кардинально покращилися, відколи хвороби серця почали лікувати у Закарпатському обласному клінічному кардіологічному диспансері на вулиці Тімірязєва. Це – небачена подія у медичній сфері нашого краю. А завдяки добре навченим лікарям, які стажувалися та продовжують практикуватися у провідних "серцевих" клініках столиці, інших міст України і Європи (в т. ч. світу), облкардіоцентр зажив слави однієї з кращих установ подібного типу в усій державі, яких у ній майже аж чотири десятки. Чув цієї істини від багатьох знайомих – з Дніпра, Києва, Житомира, Львова, Полтави і т. д. Оснащений він на рівні світових стандартів, має таку ж апаратуру, як провідні кардіоцентри, зокрема, Націнститут серцево-судинної хірургії ім. Амосова, Інститут серця МОЗу (кер. відповідно В. Лазоришинець і Б. Тодуров) й інші подібні заклади – держава не поскупилася на це та витратила десятки мільйонів гривень. Про таку новітню апаратуру провідних світових виробників в операційних, деяких відділеннях раніше навіть не снилося. Отже, урядова програма, яку втілює (та будемо сподіватися, впроваджуватиме й надалі) МОЗ, є правильною політикою, бо, кажучи образно, рятує людей і робить медицину дедалі доступнішою. Хоча, на мою думку, ми так мало говоримо про здоровий спосіб життя, про фізкультуру та спорт, про ті ризики, яке несуть шкідливі звички тощо. Дуже нині шкодую, що свого часу палінню "віддав" понад 20 років, а напередодні першого інфаркту курив дві пачки цигарок у день. "Голубого диму", який і став першопричиною закупорки судин, у робочій кімнаті було стільки, що на віддалі витягнутої руки не видно було клавіатуру тоді ще друкарської машинки. Це – яскравий приклад того, як кайф від цигарок спершу дарує насолоду, а потім, нікотином і канцерогенами, – вбиває. Плюс стреси, нерви, переживання, шоки, якими переповнені наші будні тощо. Отже, шануймося, друзі!
3. А мова наразі – про рентген-хірургічне відділення, яке очолює Ярослав Раточка, досвідчений лікар, висококласний кардіохірург із одного з сіл Іршавщини. Обставини цьогоріч склалися так, що й мені, пацієнту та журналісту в одній особі, прийшлося коротати тут деньки та сповна спізнати, що таке коронарографія, стентування артерій тощо. Я рівно місяць тому був на грані, тобто на межі вічності, тож спочатку йшлося про шунтування, звичайну коронарну операцію, але з певних анатомічно-фізіологічних причин моєї судинної системи, від неї консиліумом відмовилися й замінили на стентування. І це при тому, що одна із кровоносних жил була пошкоджена на 98 відсотків. Дякую кардіологам-віртуозам, що взялися за цю справу та виконали її бездоганно. Хворих тут щоденно (щодобово) до лікарів звертається сила-силенна й із усіх усюд. Немає дня, аби з регіонів не завозили кілька "інфарктників", таких, що вже на межі, інших проблемних із сердечними болями з міст, селищ і сіл всієї області (у середньому в Україні протягом року стається близько 40 тисяч інфарктів, 20 тисяч з них потребують екстреного лікування). Тож медикам немає коли розслаблятися, операційним медсестрам та іншій гвардії в "білих халатах" також. Кого "прихопить" серце, тобто здавить у грудях, той на кардіолога дивиться, як на рятівника, Бога, молиться, просить-благає, аби якнайшвидше зарадити біді. Інфаркт – це невимовний біль у лівій частині грудей. Хто пройшов цей нестерпно-немилосердний етап – той знає про подібні "міокардо-ішемічні" страждання, яких нікому не бажає.
4. Звісно, в такі відчайдушні та гранично напружені миті від лікаря залежить дуже багато. Але зняти гостроту недуги чи покращити самопочуття він зможе тільки за умови, коли важливу справу вирішує синхронно з іншими колегами, медсестрами тощо. У вже згаданому відділенні працює їх майже 15, але тільки три попали у фотооб'єктив. І то світлину наважився зробити після того, як сам почергово аж двічі побував у двох операційних залах – в одному (1-й поверх) "профі" Іван Сабов (із автором на світлині) і Василь Логойда наприкінці липня робили коронографію, аби мати чітку уяву про засміченість (реальний стан) моїх судин і сформувати «дорожню карту» для подальшого лікування кровоносних вен. А в другому (5-й поверх) молодий, але талановитий лікар-кардіохірург і просто чудова людина Андрій Деркач із с. Іванівці на Мукачівщині встановлював мені серед ночі стент уже у серпні – асистували лікар Світлана Маляр (Левченко), уродженка Шостки, що у північно-східних Сумах, медсестри. Саме пані Світлани немала заслуга, що я не опинився на тому світі, а вельми оперативно, протягом "золотої півгодини" лежав на операційному столі. Побачивши загрозу моєму життю, невідкладні та необхідні лікувальні дії виконав уже згадуваний його рятівник – лікар-хірург Деркач. Так мило зі мною говорив, що й незчувся, як той стент до хворої, тобто атеросклеротичної судини, за неповну годину "приліпив". Ще здивувався, що робиться це під тиском у понад 10 атмосфер, якими роздувають відповідний балон і т. д. До того ж уся операція з відновлення ішемічних судин, яка є доволі складною процедурою, фіксується на моніторі. Усе, що і як робилося, тут можуть показати.
5. Про стент. Як і порадили, я придбав у одній з міських аптек імпортний (ціна близько 24 тис. грн.), бо він значно надійніший та сучасніший від свого "бюджетного" аналога. Кажуть: довше у грудях, тобто моєму зболеному серцю служитиме. Дай Бог, аби так сталося! Та час, зрештою, покаже, скільки він виконуватиме своє призначення. Отже, після відновлення кровообігу болі потроху відступили та вже через певний час мене "відтранспортували" в кардіореанімацію, де лежав пацієнт із дуже високим статусом – відомий український політичний діяч. Йому у Києві теж робили аорто-коронарографічне шунтування, але з ряду причин у пацієнта стався інсульт і нині він прикутий до ліжка. Пішов туди своїми ногами, а звідтіля його привезли вже в лежачому стані. Зауважу: до нього тут дуже добре ставлення з боку персоналу. Але це, як кажуть, інша тема. Хоча мушу сказати, що тут також дуже відповідальні та професійні кадри. Не вірилося, що окремо взяте відділення цієї обласної кардіоустанови може працювати так злагоджено, як годинник – лікарі, медсестри, санітарки одні до одних, до хворих ставляться щиро та по-людськи. Саме тут від медиків довідався: забиті холестерином судини, кажучи образно, спричиняють справжній "голодомор" для всього організму, сердечних і артерій головного мозку насамперед. Порушується кровообіг, і звідси, як мовиться, всі найпоширеніші хвороби, інфаркти й інсульти в т. ч. Отже, далі на світлині – медичні сестрички вже згадуваного рентген-хірургічного відділення: дві чарівні Тетяни – Малош і Кулікова, а також Марічка Маґльована, які є уродженками Мукачева, сусідньої Турківщини і т. д. Завжди привітні, усміхнені, а ще які прудкі й енергійні, вони коло хворого "постануть" умить, як тільки в такій їхній з'яві виникне потреба. А таке стається часто: то треба зміряти тиск, то зробити кардіограму (з цього нерідко розпочинається робочий день задовго до сніданку), прилаштувати та ввести хворому крапельницю чи просто показати (підказати), у якій черговості та коли "ковтати" пігулки, взяти для лабораторного аналізу кров, навіть просто поспівчувати тощо.
6. І подібних щоденних (працюють дівчата цілодобово) обов'язків набереться як мінімум кілька десятків. Зранку пацієнти ще досипають, а вони з санітарками й іншими працівницями відділення у палати поспішають. Кожного привітно та мило запитують: як спалося, як самопочуття, де і що болить і т. д.? Ось так і розпочинається новий будень – для хворих, лікарів, медсестер, санітарок і решти колективу усього облкардіоцентру. Працюють тут (мова – про різні відділення) кардіологи-початківці та досвідчені, зі стажем, з-серед яких також Оксана Коневич (на фото), лікарка-куратор мого серця Наталія Демко, їхня молодша колегиня Куруц зі свалявських Березників. Кілька слів про пані Оксану: до речі, ця красива, пишна, добродушна, ввічлива та коректна жінка-медик у дівоцтві мала прізвище Красняник. Я давно чув про цю фахівчиню, адже вона є уродженкою міста Берегове, в якому майже 4 десятиліття живу і я. Школу номер 1 закінчувала у 1983 році. Потім був медфак УжДУ. Розповіла, як стала Коневич – чоловік зі Свалявщини, предки жили в селі Солочин. Отже, і вона, і він – мої земляки з двох сторін.
7. Натомість привітна "хустянка" Тетяна Погребняк (на світлині) виконує іншу важливу місію – вона є реабілітолог. Тобто в "її руках" – реабілітація хворих. Роками займається з тими, хто "відходить" після операції, хто мав інфаркт, хто відлежав у реанімації тощо. Звісно, в одній статті розказати про всіх неможливо. Але я дякую усім тим, хто працює в цій сфері охорони здоров'я та дбає про наші серця. І хто зголосився нашвидкуруч поспілкуватися, сфотографуватися, хто між хворими не ходить хмуро (бо є і такі), а дарує їм свої усмішки, оптимізм, мажорний настрій та доброту. Слід додати: для того, щоби встановити пацієнту коронарний стент, потрібне сучасне обладнання – ангіограф. Ангіографія – надзвичайно точний діагностичний метод, за допомогою якого лікарі визначають, де саме у судинах порушений кровообіг. Цей принцип дозволяє після введення рентгенконтрастної речовини побачити стан вен пацієнта – звуження, розширення чи повне припинення току крові. Ангіографія, яку роблять з метою з‘ясувати стан коронарних судин (артерій серця), називається коронарографією, та сьогодні є найкращим стандартом дослідження серцевих артерій у всьому світі. Кажуть, що у Японії подібні процедури роблять у всіх містах і містечках, де мешкає 10-15 і більше тисяч населення. Щось подібне може статися через десятиліття і в нас, в Україні, де кожен райцентр може мати міні-кардіоцентр. Тим паче, що йдемо шляхом національної "діджиталізації", яку проголосив президент В. Зеленський. До речі, подібні операції роблять фахівці як у Львові, так і в Дрогобичі – тобто в одній області діють аж дві однопрофільні медичні установи. А коли взяти до уваги, що Закарпаття матиме всього 4 райони, то коронарографію, стентування запросто можуть запровадити, крім Ужгорода, також у Мукачеві, Хусті та Тячеві. А стент, власне, встановлюють після аналізу даних коронарографії – для максимальної точності й ефективності пацієнт під час процедури його встановлення має знаходитися у катетеризаційній лабораторії, де є працюючий сучасний ангіограф (мені дозволили сфотографуватися в одній із таких операційних – див. світлину).
8. Нехай будуть усі здорові, а якщо вже в грудях "припекло", то не зволікайте, а до кардіолога мерщій поспішайте. Як це 21 липня (у день цьогорічних парламентських виборів) зробив автор статті: відчувши гострий напад стенокардії, я не пішов на дільницю голосувати (уперше з 1978 р.), а завдяки "швидкій" опинився на лікарняному ліжку в кардіології Берегівської ЦРЛ. Тиждень тут "підлікувався" та за порадою завідувача відділення Василя Логойди, який є моїм хорошим знайомим, вирушив у "довгу путь" до облкардіоцентру. Смію сказати: завдяки такому моєму понад місячної давності рішенню, я вже можу повноцінно спілкуватися, думати, писати, редагувати, що й зробив за останні дві-три години. Сподіваюся, що через тиждень-два зможу насолоджуватися кавою – напитком, який дуже люблю та перестану пити хіба-що на смертному ложі. Отже, якби не стентування, і це без перебільшення, інакше статтю писав би вже не я, а епітафію колеги творили б мені. Життя є життя. Читайте та бережіть себе. Бо здоров‘я – це та безцінна цінність, яка дає можливість кожному з нас бути певним, що в такому складному випадку, як наприклад, інфаркт, – наше життя можу бути врятованим. І дотепер переді мною картини, де люди у "білих халатах", де звучить голос кардіохірурга: операція завершена, всім дякую. Ось так у облкардіоцентрі завдяки стентуванню було врятовано моє життя.
Михайло СИНЬООКИЙ