Щодня у соцмережах і на сторінках медіа ми стикаємося із ризиком… натрапити на фейк. Так-так, це – доволі небезпечно, бо, якщо читач/користувач ведеться на маніпулятивну інформацію, або ж, що ще гірше, на цілковиту брехню, то починає сам у неї щиро вірити. А потім – панікувати і вважати, що поділитися такою неймовірною публікацією – його святий обов’язок. Бо ж треба попередити рідних, сусідів, знайомих, колег, учасників батьківського вайбер-чатика чи всіх-усіх фейсбук-друзів про те, що наближається небезпека: «завтра на Закарпатті буде землетрус», «після вакцинації люди вмирають прямо під пунктом щеплень», або «вчені винайшли засіб, який здатен назавжди подолати рак».
Розпізнати фейки, які розповсюджуються у соцмережах, здається, не дуже складно. У більшості випадків – треба просто хоча б на мінімум включати критичне мислення і, перед тим, як щиро повірити страшилкам, які «пишуть в інтернеті», просто задати собі кілька питань: хто? де? коли?
Хто це сказав? – якщо думку про «на цьому тижні буде кінець світу» або інформацію про «ліки від усіх хвороб» висловили «британські вчені» або «відомий на весь світ науковець» Джон Джонович – варто задуматись, що ви щойно прочитали. І загуглити ім’я всесвітньовідомого вченого. Зажди перевіряйте, хто поширює інформацію: звертайте увагу на видання/сайт, який читаєте, авторство публікації, а також, якщо йдеться про сомцмережі, варто аналізувати сторінки та профілі, з яких поширюється інформація, яка викликає у вас паніку, страх, або думки, що це все може бути неправдою.
Де це відбулось? – дуже важливо звертати увагу на місце проведення заходу чи наукової конференції, чи місце події, про які йдеться у публікації. У фейкових новинах та публікаціях в соцмережах часто це можуть бути неіснуючі інститути і назви конференції чи заходів, які були в реальності, але проводились кілька років тому. Знову ж таки – можна ж перевірити, правда?
Коли? – у мережі (як в неякісних медіа, так і в соціальних мережах) дуже часто «гуляють» публікації кількарічної давності, які видаються за свіжу інформацію. Це може бути як і спонтанне поширення старих нових (хтось випадково перепостив – і пішло-поїхало, весь інтернет обурюється і шерить вражаючу інформацію), так і сплановане: для підняття рейтингів сайті чи сторінок у соцмережах або відволікання уваги.
Тож як розпізнати фейк? Ось 5 простих правил, які вам у цьому допоможуть.
1. Не обмежуйтесь читанням заголовків. Дуже часто і медіа, і автори у соцмережах грішать згущуванням фарб, перекручуванням фактів. І перша ознака маніпулятивної чи фейкової інформації – заголовок, який може не відповідати ні самій публікації, ні реальній дійсності. Ну і зверніть увагу на стиль: заголовки, які починаються на «шок», «сенсація», «у мережі видаляють цю інформацію» та ін. – це дуже суттєва причина засумніватися у тому, що публікація правдива.
2. Звертайте увагу на джерела інформації. Як на сам сайт, де опублікована стаття чи новина, так і на автора чи профіль, який це поширює. У мережі зараз дуже багато сайтів, які називають себе засобами масової інформації, але такими не є. Часто такі «сайти-сміттярки» навіть співпрацюють із новинними агрегаторами і мають непогані рейтинги з відвідуваності. Але зверніть увагу на вихідні дані про медіа (чи є інформація про редакцію, її адреса, контакти і т.д.) і що цей сайт публікує. Крім того, неправдива інформація може бути поширена і у справжніх ЗМІ, наприклад, через банальну помилку редактора стрічки новин або неперевірені дані. Тому завжди при прочитанні публікації чи новини звертайте увагу, на чиї слова чи на яку структуру посилаються автори. Якщо у селі під Тячевом «стався вибух небезпечних речовин», а у новині є посилання лише на слова «місцевих мешканців» без коментаря представників рятувальних служб чи правоохоронних органів – велика ймовірність, що ви маєте справу з фейком.
3. Ставте під сумнів гучні, шокуючі цитати. Стиль публікації – теж важлива її складова. Пам’ятайте, що основне завдання ЗМІ – інформувати вас, а не шокувати. Щодо публікацій у соцмережах, то жахливі розповіді «очевидців» теж варто ставити під сумнів. Згадайте хоча б інформацію про «розп’ятого хлопчика» на Донбасі та як за ним плакали жінки, які «бачили все на власні очі». Так, у сучасному світі відбувається немало подій, які здатні шокувати, засмутити чи загнати в депресію. Але це не причина вірити всьому. І, якщо про досліди в лабораторії в Ухані «експертно» пише якесь місцеве видання, то варто погуглити, чи не писали про це в «Нью Йорк Таймс».
4. Аналізуйте фотоілюстрації. Фото – це проблема і ЗМІ, і соцмереж. В інтернеті дуже багато випадків, коли новини ілюструються фотографіями, які не були зроблені на місці події чи взагалі не пов’язані з нею. До прикладу, фейкові новини про те, що «у Карпатах вирубали весь ліс» вже традиційно ілюструються фотографіями лісів або з сусідньої Румунії, або взагалі – з іншого кінця світу. Публікації про пожежі також часто супроводжуються зображеннями з інших країн, а відтак – спотворюють ситуацію. Також не рідкісними є випадки, коли фейкові новини про мітинги, демонстрації чи вуличні акції ілюструються фотографіями з інших країн. Це дуже легко виявити: просто завантажте картинку в гул-пошук і перегляньте пов’язані публікації. Якщо фото вже неодноразово супроводжувало новини/публікації з інших країн, а його подають як ілюстрацію до подій з конкретною прив’язкою до місця чи часу – ви точно маєте справу із фейком.
5. Перевірте, що пишуть інші медіа чи публікують інші блогери з приводу події чи на тему, яка вас шокувала/засмутила/вразила. Дуже часто фейкова інформація буде розповсюджуватися або такими самими сайтами-сміттярками, або взагалі буде відсутня на сторінках видань, яким можна довіряти. Ще один варіант: якщо фейк уже став популярним, дуже вірогідно, що ви зможете знайти в мережі його спростування. Зараз є багато організацій, які борються із фейковою та маніпулятивною інформацією, тому просто не лінуйтесь і загугліть.
І основне: якщо ви стикнулися із фейком, дезінформацією, маніпулятивною публікацією або просто маєте сумніви, що це правдива інформація – не поширюйте її!
Публікація створена в рамках проведення інформаційної кампанії "Вірю - Не вірю" Ужгородського прес-клубу
