Не заважати, а підтримувати — основне завдання батьків. Коли дитина збирає пазл, складає конструктор або вирішує головоломку, важливо не намагатися їй підказувати, виправляти або квапити завершити процес. Це прагнення виходить із турботи, але воно руйнівне. Для розвитку логічного мислення і вміння думати самостійно, варто купити кубік Рубік, продемонструвати правила його складання — і дати можливість вчитися на власних помилках.
Чи варто батькам втручатися в процес
В іграх, головоломках і під час вирішення завдань різних рівнів складності закладаються навички саморегуляції, цілеспрямованості і стійкості до фрустрації. Якщо в цих моментах завжди є мама або тато, відповідальність за помилки автоматично буде перекладена на них. Це вплине і на подальші рішення в більш старшому віці, а саме уникнення труднощів і постійний сумнів у своїх силах. Важливо пам'ятати, що постійне бажання втрутитися і допомогти — це проєкція власних негативних установок:
- «все треба робити швидко і правильно»;
- «помилки неприпустимі і болючі»;
- «я можу зробити краще, а дитина не впорається».
Розуміння цих мотивів допомагає вчасно зупинитися — і спрямувати фокус на себе і свій внутрішній світ, а не на спроби виконати завдання за дитину. Дітям важливі підтримка і віра в них, тоді як постійний контроль ображає і позбавляє мотивації продовжувати.
Чим небезпечні поради і підказки
Будь-які самостійні дії — зона зростання, навіть якщо йдеться про гру або складання кубика Рубіка. Втручання дорослих сприймається як недовіра, що негативно позначається на впевненості в собі. В результаті:
- знижується мотивація — дитина перестає прагнути досягнення результату, чекаючи на допомогу ззовні, що в подальшому принесе чимало складнощів у шкільному навчанні;
- формується залежність від оцінок — процес перестає приносити радість, суть усіх дій зводиться до бажання отримати в результаті схвалення і похвалу, нехай навіть і незаслужені;
- підвищується тривожність — підсвідомо завжди наявних страх припуститися помилки, що часто повністю блокує нові починання.
Негативний «багаж» з дитинства — найважчий. Адже причини виникнення сумнівів у своїх силах з роками забуваються, тоді як відчуття власної неповноцінності залишається. Тому батькам краще не припускатись таких помилок.
Стратегія ненав'язливої підтримки
Відмова від втручання не означає повної байдужості або ігнорування прохань про допомогу. Просто потрібно навчитися бути не суворим вчителем, а мотиватором і підтримкою:
- бути поруч і проявляти увагу до процесу;
- заохочувати зусилля, а не тільки хвалити за досягнуті результати;
- не втручатися самостійно, відповідаючи на запитання тільки після того, як вони були поставлені.
Після виконання завдання варто обов'язково обговорити складнощі в його виконанні, а також зробити акцент на досягненні поставленої мети. Завдяки такому підходу кубик Рубіка стане тренажером не тільки логічного мислення, але й самостійності, що значно важливіше.
На правах реклами