Як говорити про внутрішньо переміщених людей так, щоб за статистикою, офіційними формулюваннями та заголовками не губилися самі люди? І як медіа можуть стежити за історіями ВПО роками, а не лише тоді, коли відбувається чергова евакуація. Ще одна важлива умова для публікації про переселенців – інформація має бути об’єктивною, перевіреною і не спричиняти дезінформаційні хвилі. Про це говорили під час круглого столу в Ужгородському прес-клубі, присвяченого висвітленню теми внутрішньо переміщених осіб. Учасниками стали представники органів влади, громадських організацій, Рад ВПО та медіа.
Для Ужгородського прес-клубу тема ВПО не з'явилася після повномасштабного вторгнення. За словами голови прес-клубу Ірини Брези, журналісти почали системно працювати з історіями переселенців ще у 2014 році, коли на Закарпаття приїхали перші люди, які залишали свої домівки через війну.
Одним із форматів стала фотовиставка з історіями переселенців першої хвилі, а також серія історії про долі людей, які змушені були втікати від війни у найзахіднішу область країни. З початком повномасштабного вторгнення пресклуб ще активніше продовжив тему викликів війни саме у контексті міграції.
У 2023 році Ужгородський пресклуб презентував виставку «Переселенці на Закарпатті: життя без стереотипів». В експозиції представили 50 фотографій та історій людей, які переїхали на Закарпаття через повномасштабну війну. Над проєктом працювали вісім фотографів, а підготовка тривала кілька місяців. За задумом організаторів, це мала бути не просто виставка портретів.
«Ми хотіли показати, хто ці люди, чим вони займаються, наскільки складно їм було, чи легко, наскільки вони адаптувалися в нас на Закарпатті, чи знайшли собі заняття, чи продовжили свою роботу. Це зовсім різні люди, з різних областей», – пояснювала Бреза. До фотографій додавали короткі історії людей — про їхнє життя до війни, переїзд, адаптацію, роботу, нові знайомства, плани та мрії. Історії не залишилися лише в Ужгороді. Виставка мандрувала містами Закарпаття, зокрема Мукачевом, Перечином, Тячевом та Хустом.
Журналістка Аня Семенюк каже, історія людини не закінчується в момент її приїзду на Закарпаття. Цікаво простежити, що з нею відбулося через рік, два чи десять років — чи знайшла вона роботу, житло, нове коло спілкування, чи залишилася в громаді, чи планує повернення додому.
Про нинішню ситуацію на Закарпатті під час круглого столу говорила Ольга Травіна, директорка департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОВА. За даними Єдиної інформаційної бази, в області на обліку перебувають 124,9 тисячі ВПО. Серед них – 33 645 дітей, 19 010 людей похилого віку та 4 856 людей з інвалідністю. Від початку 2026 року на облік взяли ще 6 791 людину. Основними напрямками евакуації залишаються Донецька та Запорізька області. Однак за цими цифрами – дуже різні ситуації.
За словами Анжели Бабкіної, представниці Го «Закарпаття-Донбас», заступниця голови Координаційної ради з питань ВПО у м. Ужгороді, для багатьо першочерговою проблемою залишається житло. Для частини – доступ до медицини чи соціальних послуг. Для літніх і маломобільних людей – постійний догляд.
За даними презентації Ольги Травіної, через комплексні програми постійним та тимчасовим житлом уже забезпечили понад 5 тисяч ВПО. Зокрема, 24 родини придбали житло за програмою «єОселя». У Перечині збудували житловий комплекс на 126 квартир для близько 350 людей. Чотири квартири в Ужгороді передали ВПО у пожиттєве безкоштовне користування. У Тереблі розмістили 50 родин, а також побудували 12 будинків для дитячих будинків сімейного типу та багатодітних родин.
В Ужгороді також запустили соціальне таксі для маломобільних та малозабезпечених громадян, часто користуються цією соціальною послугою також переселенці.
Йшлося також про ради ВПО в різних регіонах України. Про їхню взаємодію з владою, участь у розробці місцевих програм, консультативні механізми та успішні приклади адвокації говорила регіональна юристка БО «ССС» Наталія Прелукан.
Досвідом діяльності Рад ВПО ділилися Людмила Ганькулич, голова Ради ВПО при Ставненській сільській раді, Ольга Омелянюк, членкиня Ради ВПО при Закарпатській ОДА, Світлана Герко, голова Ради ВПО при виконавчому комітеті Городенківської міської ради, Олена Будник, голова Ради ВПО при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради
За понад десять років тема ВПО на Закарпатті змінилася, зазначали журналісти. У 2014 році йшлося про першу хвилю людей, які шукали безпеки. Після 2022 року масштаб став незрівнянно більшим, йшлося вже не лише про прихисток, роботу, але й соціальні послуги, догляд, інтеграцію та участь у прийнятті рішень.
