Як університет змінює профорієнтацію і чому їздить містами Закарпаття
На центральних площах закарпатських міст цієї весни з’явилися намети та стенди УжНУ. Тут говорили зі школярами про вступ, роботу, зарплати і те, чому сьогодні університет – це вже не «папірець», а спосіб швидко потрапити в професію. Університет зробив профорієнтацію однією з ключових частин вступної кампанії. Представники вишу побували у Берегові, Виноградові, Хусті, Тячеві, Іршаві, Сваляві, Мукачеві і завершили тур масштабним фестивалем кар’єри в Ужгороді. Ідею таких профтурів впроваджують вже другий рік. Орієнтуються не тільки на абітурієнтів, а на учнів старших класів, щоб вони ґрунтовно подумали про майбутнє навчання та професію. Тур УжНУ проводив спільно з Мукачівським державним університетом після розпорядження Кабміну про реорганізацію. Хоча вступ у цьому році відбуватиметься окремо в обидва виші.
Ігор Король, проректор з науково-педагогічної роботи УжНУ, доктор фізико-математичних наук, професор розповідає, як виш взявся за системну профорієнтацію учнів, змінив підходи у взаємодії «студент-роботодавець» і активно їздить з інформаційними турами по містах і громадах області. А також про те, скільки заробляють студенти, навчаючись в Ужгороді, і чому частина студентів повертається із закордонних вишів назад в Україну.
У мене була відповідь роботодавцям: “Таких студентів уже нема”
За словами Ігоря Короля, університет почав змінювати підхід до профорієнтації після розмови з роботодавцями в Закарпатській ОВА. «Рік тому в обласній держадміністрації відбулася зустріч з роботодавцями. У них було стандартне прохання: “Нам потрібні студенти”. А у мене відповідь: “Їх уже нема”. Тому що на всіх факультетах студенти під час навчання працюють, на багатьох факультетах навіть 100% студентів мають роботу. На 3–4 курсі не працюють тільки ті, хто категорично відмовляється від роботи», – каже він і додає, що проблема нестачі кадрів на Закарпатті за останні роки лише посилилася. У зв’язку з релокацією підприємств із сходу і півдня України, кількість вакансій кратно зросла, а кількість студентів приблизно та сама. Тому ця проблема наростає».
Університет, каже проректор, вирішив трансформувати сам принцип взаємодії між роботодавцями і майбутніми студентами: «Я запропонував змінити парадигму: не шукати робітників серед студентів, а дивитися на перспективу. Ми маємо пояснити учням у школі вже в 8–10 класах, що сьогодні вони в Україні можуть збудувати свою успішну життєву траєкторію».
Ігор Король говорить, що університет сьогодні конкурує не лише з іншими українськими вишами, а й із трудовою міграцією: «Закарпаття століттями було краєм з масовою міграцією, заробітчанством. Ми маємо це змінити. Повинні показати сьогодні, особливо під час війни, школярам, що вони можуть мати таку ж зарплату або близьку до неї, як за кордоном. І при цьому отримувати повагу в суспільстві, жити разом з родиною, зі своєю дівчиною, хлопцем, спілкуватися з друзями. Крім зарплати отримувати соціальний пакет на роботі, медичне обслуговування, чого часто за кордоном не отримують наші працівники. Там ми конкуруємо. І нам не раді, що ми забираємо робочі місця».
На сьогодні, за інформацією голови Закарпатської ОВА Мирослава Білецького 5000 вакансій по області. В УжНУ говорять, що модель «спочатку диплом – потім робота» застаріла, і завдання профорієнтаційних кампаній УжНУ також у тому, щоб стимулювати їх до успішної здачі НМТ, що відкриває для них широкі кар’єрні можливості. Спочатку вступ в університет, а вже через два-три роки і робота. Багато студентів УжНУ працюють вже на другому курсі.
Крім того, сучасна університетська освіта, зауважує проректор, уже не обмежується лекціями: «Сьогодні навчання в університеті – це не просто відвідування лекцій, практичних. Університет дає знання, вміння, компетентності для того, щоб людина була успішною. Зараз треба не просто об’єм знань, як це було в Радянському Союзі, коли ти мав багато пам’ятати, багато знати. Треба вміти. І от саме вміння – це якраз те, що сьогодні отримують студенти».
На його думку, поєднання навчання і практики зараз є оптимальною моделлю: «В університеті – теоретичне підґрунтя і паралельно на підприємстві робота за фахом, практичні знання і навики, компетенції. Таке поєднання теорії і практики є, як на мене, ідеальним.
Популярні професії і потреби роботодавців
За словами проректора, змінився і сам характер роботи в промисловості. «Зараз на підприємстві не треба просто стояти за станком. За станком працюють інженери з вищою освітою, їх зарплата висока, до 70–100 тис.грн. може бути. Але треба відповідний рівень спеціальних знань, які можна отримати тільки в університеті», – каже проректор і розповідає, що під час зустрічей зі школярами університет намагався говорити не лише про факультети, а й про реальні доходи студентів. – Коли ми були в Тячеві, запитав хлопців, як думають: скільки заробляють студенти, які паралельно з навчанням працюють. Один каже: “5 тисяч”, другий – “7 тисяч”, інший – “10 тисяч”. Відповів, що не менше 20 тисяч, так з’являється мотивація іти на роботу». Для багатьох школярів це стало несподіванкою. Під час зустрічей університет також пояснював школярам, як змінюється сам УжНУ. У першу чергу, що навчання на факультеті, – це не просто заради диплома, а квиток в успішне майбутнє.
За словами проректора, за останні роки університет суттєво змінився і в інфраструктурі, і в рейтингах: «Мені було дуже приємно, коли я показував, як виглядають сьогодні корпуси університету, четвертий гуртожиток. Ми вклали в оновлення 5 млн. 200 тис.євро позадержавних коштів. 20% – це кошти, зароблені університетом, все інше – грант Світового банку. Нинішній університет – не той, що був раніше. 10–12 років тому УжНУ перебував у консолідованому рейтингу на 44–46 позиції серед українських університетів. А сьогодні ми на 11–13. Об’єднавшись, ми поборемося за місце в першій десятці». Після об’єднання, каже Ігор Король, університет матиме близько 17 тисяч студентів і стане одним із найбільших в Україні.
За словами проректора, популярність спеціальностей не завжди збігається з потребами роботодавців: «Завжди популярна медицина, право, IT-спеціальності, психологія. Але попит є в першу чергу на STEM-спеціальності. Тому випускників природничих спеціальностей просто розхапують». Водночас підприємствам потрібні дуже різні фахівці. І це не тільки айтішники, фізики, інженери, але й економісти, юристи, психологи, HR-и. Іноді вакансії мають дуже високі зарплатні пропозиції. Найбільша сума зарплати, яка зустрілася в таких оголошеннях: 110 тис. євро на рік (комп’ютерна фірма з Німеччини шукала на Закарпатті фахівців).
Університет підтримує постійний зв’язок зі студентами через соцмережі та безпосередньо співпрацює з роботодавцями. «Ми зі студентами працюємо і офлайн, і онлайн. Нас можна знайти у соцмережах, навіть у TikTok. Інформуємо їх про події в університеті, про вакансії роботодавців», – пояснює Ігор Король.
Чому студенти повертаються із закордонних університетів
Окрема тема – українські студенти, які після початку повномасштабної війни поїхали вчитися за кордон, але згодом повернулися. «Це насправді дуже часті ситуації», – каже Ігор Король. На його думку, вступ за кордон має сенс насамперед для тих, хто потрапляє у справді сильні університети: «Є резон отримати мегаякісну освіту, якщо ви йдете в Оксфорд. Але якщо ви йдете в виш середнього рівня сусідніх країн, хай вони мене пробачать зараз, але рівень викладання в УжНУ вищий, ніж у будь-якому з них. Тому, якщо їхати за кордон – тільки в топові виші».
За його словами, українські викладачі сьогодні затребувані й у країнах ЄС: «Чому у виші Словаччини, Польщі часто запрошують професорів з України? Мабуть, тому, що в наших науковців хороший рівень». Водночас частина студентів, які поїхали за кордон, зрештою повертаються. «Є ситуації, коли діти вступають у закордонні виші, провчаться якийсь період. Найгірше, коли провчаться три роки і не можуть захистити диплом. Тоді вони повертаються до нас і просять зарахувати їх».
За словами проректора, іноді проблема полягає в тому, що іноземні університети набирають більше студентів, ніж можуть реально випустити: «Типовими є ситуації, коли ліцензія в іноземного вишу на певну спеціальність складає, наприклад, 100 осіб. А вони набирають 500 і після першого курсу 400 відраховують. Відповідно, ці 400 студентів, більшість з яких – українці, мусять знайти себе заново. І дуже часто повертаються».
Попри війну і складну економічну ситуацію, Ігор Король переконаний, що українська вища освіта залишається конкурентною: «У нас війна, важка ситуація в економіці, але що стосується освіти, я готовий посперечатися з багатьма: освіта у нас відповідає європейським стандартам, не дивлячись ні на що».
У самому університеті розраховують, що масштабна профорієнтаційна кампанія цього року вплине і на вступ. У 2025-му в УжНУ зафіксували на 12% більше вступників на бакалаврат. Значною мірою це завдяки інформаційним поїздкам, які минулого року організували вперше по райцентрах області. Більше студентів – закарпатців було якраз не з Ужгорода. І цього року, впевнений проректор, профорієнтаційна кампанія спрацює і дасть навіть кращий результат.
Ірина Бреза,
Фото авторки