В Ужгороді відкрилася фотовиставка «Закарпаття і війна. Фотохроніки». 50 світлин відомих закарпатських фоторепортерів та фотографів, які з перших днів війни фіксували події в області, розмістили на мальовничій кам’яній стіні Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая.
Це виставка про те, як Закарпаття стало прихистком для тисяч біженців, про регіон, який зробив усе можливе, щоб люди, які втікали від війни, змогли тут відчути мирне життя і нагадати собі, що воно повернеться і в їхні рідні міста. Як жило та живе Закарпаття, хто ці люди, які допомагають в тилу, події, які закарбовуються у пам'ять. Кордони, вокзали, волонтерство, допомога військовим, прихистки – все це на виставці, зазначають в Ужгородському прес-клубі, який ініціював подію.
На виставці експонуються роботи Сергія Гудака, Сергія Денисенка, Наталії Боднар, Яноша Немеша та Аттіли Федика.
Артем Погорєлов, заступник мера Ужгорода на відкритті фотовиставки зауважив, що це гарна можливість кожному пригадати ті події, які відбувалися на Закарпатті з початку війни. А комусь і дізнатися, як насправді живе область та люди в цей непростий час. «Це був для нас складний період. Фотографам дякую, ці емоції залишаться назавжди. Люди збережуть все у пам’яті, а нові покоління зроблять для себе певні висновки», - додав Артем Погорєлов.
Сергій Денисенко розповідає, що у перші два тижні війни забув, що він фотограф. «Потім мозок прийшов до ладу, я працював і паралельно знімав те, що відбувається. Закарпаття дуже специфічний регіон України. Він єдиний, де немає комендантської години, де всі повітряні тривоги умовні, - каже фотограф. – На цих фото нема блокбастеру, який міг би бути в інших регіонів. Ця фотовиставка більше про емоції. У нас також був цей нерв він і залишається. Те, що ми зараз переживаємо, буде у підручниках історії і важливо все зафіксувати».
Фоторепортер Сергій Гудак пригадує, що йому важко згадувати перші дні війни. Але він точно пам’ятає з перших днів, що хотів кричати на весь світ. «Про те, що почалася війна і що весь світ має все побачити. На Закарпатті специфічна історія цієї війни, але є можливість фіксувати те, що відбувається і пропускати через себе, - каже фотограф. - Я з перших днів почав викладати всі фото, щоб показати всьому світу. Це спрацювало. Деякі роботи були на виставках у Європі, Новій Зеландії, Австралії. Мене мотивує фіксація всього, що відбувається довкола нас. Я знову повірив у силу документальної фотографії».
Аттіла Федик, фотограф зауважує: виставка – це спроба кожного показати ситуацію через своє бачення: «У кожного фотографа є свої серії, які розповідають свою історію. І люди, які охололи до цих подій або абстрагувались, згадають що в Україні війна. І ці моменти на фото будуть хорошим нагадуванням про всі ці події, як готували коктейлі молотова, як допомагали на вокзалах, як годували переленців та багато іншого».
Якби не фотографія і не робота у журналістиці, перші дні війни були б занадто важкими. Так каже фотографиня Наталія Боднар. «У перші дні я почала знімати все, що відбувається, у мене не було виходу. Колись дуже давно якось і одному інтерв’ю я казала: єдине, що можу зняти -- це війна. Адже грати позитивні емоції можна, а горе—ні. Але, коли війна прийшла, я не дуже була готова до цього», - додає Наталія.
Виставка триватиме до завершення цих вихідних. Далі, за словами Ірина Брези, голови Ужгородського прес-клубу, її покажуть в інших містах Закарпаття спільно з Рухом підтримки закарпатських військових.
Захід проходить у рамках роботи Закарпатського медіаштабу Ужгородського прес-клубу.
