15 лютого в Україні відзначили День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна дата приурочена до роковин виведення радянських військ з Афганістану у 1989 році. В Ужгороді теж минулися традиційні вшанування.
Серед колишніх працівників охорони Закарпатського краю також є ветерани війни в Афганістані, загалом же їх близько десяти. Через призму десятиліть, ми попросили двох колишніх працівників Управління пригадати події тих днів.
Андрій Терновцій працював в охороні Закарпаття протягом 15 років. Чоловік добре пам’ятає дні, проведені в тодішньому ДСО Закарпаття, однак ще більше запам’ятав 30 днів, котрі провів у Афгані.
- Знаєте, коли мене призвали, я ще був парубком. Пробув там всього місяць, але це був місяць, який я ніколи не забуду. Не хочу розказувати, адже це не та історія, яку б я згадував з усмішкою на устах. Радію, що всі мої соратники, які теж пройшли цей шлях, і згодом потрапили на роботу в ДСО, нині живі, - розповідає ветеран.
Андрій Іванович нині вже пенсіонер. Традиційно, кожного року чоловік не оминає урочисті заходи з нагоди виводу військ із Афганістану. Віддає шану героям того часу, адже тисячі молодих бійців назавжди залишилися «за річкою» – в афганських горах, у Кандагарі, Баграмі, Кабулі, Джелалабаді. Однак сьогодні болить серце і за тих синів України, що віддають свої життя за суверенітет України.
- Мені прикро, що більше 20 років ми боролися за незалежність, ми отримали її. Ми розпочали будувати життя - тут, у цій прекрасній країні для наших нащадків. І сьогодні через незрозумілі причини наші нащадки мають гинути. Я вже старий, вже дідусь, мені вже нічого не треба. Хочу тільки одного – аби не було війни, - каже афганець.
Солдат-афганець у минулому і Іван Чурей. У 18 років він потрапив на війну. Ще «зелений» тоді хлопець запам’ятав, як привезли його у аеропорт у Кабулі.
- Це було, як страшний сон, адже якраз у цей день, у ту хвилину, як тільки приземлився наш літак розпочався обстріл в аеропорту. Я не розумів, що відбувається, і вже було всі мої юні роки пробігли перед очима… та Бог милував. І я відстояв на полі бою півтори роки. Ой, важко було, я похоронив там чотиртох своїх друзів. Імена їх священні, пам'ять про них – безсмертна, - ділиться спогадами ветеран.
Сьогодні колишній працівник ДСО, який очолював у Управлінні роту, з смутком згадує події тих днів, і так само, як пан Андрій важко переживає ті події, що відбуваються у зоні АТО сьогодні.
- Я не з чуток знаю, що там відбувається, адже мій син добровольцем пішов захищати гідність України на Схід. Ви питаєте, як я його туди пустив? А як я міг не пустити? Він – чоловік, він – патріот і я пишаюся, що у мене такий син. Дай Бог всім учасникам Бойових дій на Сході країни повернутися живими та з перемогою.
Ці чоловіки знають, що таке воювати, вони адаптувалися у звичне життя, і довгі роки віддали роботі в органах внутрішніх справ, продовжили захищати спокій громадян. Сьогодні вони вшановують пам'ять про своїх загиблих соратників, святкують День закінчення війни в Афгані і вірять, що незабаром святкуватимуть і День закінчення війни, що триває на Сході України, - пише Управління поліції охорони в Закарпатській області.