Видавництво "Ліра" видрукувало книгу ужгородської письменниці Вікторії Андрусів під назвою «Дебілка».
Книжку презентували на 18-му Львівському форумі видавців, а також в Ужгороді для журналістів, -- повідомили із прес-центру «Закарпаття».
Як розповіла директор видавництва Олена Кухарська, назва книги викликала в людей і посмішку, і здивування, та все ж зацікавила аудиторію.
З цього приводу авторка зазначила: "Ця розповідь — не про розумово чи фізично неповноцінну людину. Таким чином я хотіла узагальнити такий образ, в якому нас хочуть бачити можновладці, тобто ті люди, які нас поставили у ті умови, які маємо. В країні зараз відбуваються такі складні процеси, за яких нівелюються духовні цінності і людина інтелігентна безліч разів потрапляє у ситуації, коли саме так себе і почуває — дебілом чи дебілкою. Це різноманітні ситуації, про які я, власне, і пишу в книжці. Наприклад, гастарбайтери, які натовпами ходять по всіх країнах світу, заробляючи гроші, не зважаючи на покликання і вищу освіту, аби заробити якусь копійчину та прокормити сім'ю. Це все існує, навіть якщо ми боїмося говорити про це. Наприклад, комп'ютерник, який приходить на біржу праці, а йому пропонують перепрофілюватися на фрезерувальника. Вчителька, яка викладала своїм учням етику, але насправді усвідомлює, що справжнє життя і світ, в якому вона живе, зовсім не такі, а вона, виходить, пропонує учням абсолютно абсурдні речі. Я намагалася зібрати в цій книжці всі образи. І от що у мене вийшло. Я впевнена, комусь назва збірки відверто не подобається, але її продиктувало наше життя".
Своїм враженням від "Дебілки" поділилася письменниця Христина Керита. За словами письменниці, найбільше її схвилювало оповідання "Босорканя". "Я надзвичайно багато читаю і мало чим мене можна здивувати, однак це оповідання просто розхвилювало. Властивість письма Вікторії — творити зримі образи. Я чітко побачила цю нещасну Юльчу, закарпатську жінку, із повністю знищеним життям, і мені стало боляче за неї. Вікторія не байдужа до того, про що пише. Вона не просто підглядає за життям і занотовує це. Вона пише небайдужим серцем, тому, читаючи твори, проймаєшся ними", — сказала Христина Василівна.