Чемпіонки 1325: шість закарпатських жінок увійшло до переліку чемпіонок України, яких Український Жіночий Фонд відзначив у регіонах за сталі досягнення, нове бачення та активний внесок у розвиток порядку денного «Жінки. Мир. Безпека». Розпочинаємо серію коротких історій успіху та внеску у реалізацію порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» кожної з них.
Людмила Ганькулич очолює відділ соціального забезпечення та координує діяльність у межах реалізації плану дій 1325 «Жінки, мир, безпека» у Ставненській громаді на Закарпатті. Громада на 80% є територією Ужанського національного парку, за кілька кілометрів кордон зі Словаччиною та Польщею. Людмила відповідає за впровадження принципів гендерної рівності, а також працює з програмами протидії торгівлі людьми та домашнього насильства. У громаді ухвалений власний План дій 1325, у межах якого фахівці провели аудит безпеки на трьох локаціях.
«Під час проведення аудиту безпеки ми розглядали різні локації. Для визначення пріоритетів була створена ініціативна група, яка вирішила спочатку оглянути три найбільш небезпечні місця громади: село Тихий, яке повністю не освітлюється, залізнична зупинка із села Ужок, урочище Купчі та село Жорнава, де є ділянка ґрунтової дороги з покинутими будинками, місце, де збираються асоціальні громадяни та створюють небезпеку для інших, – розповідає Людмила Ганькулич. – У результаті аудиту обрали локацію із залізничною станцією, куди мешканці громади щодня ходять на електричку».
Територія крім того, що була неосвітлена, також заросла чагарниками, рух до зупинки під кутом ускладнювався, а проїхати на авто було неможливо. Дорогу розчистили, на локації встановили 11 ліхтарів на сонячних батареях. «Вони якісно освітлюють територію в темну пору доби. Ліхтарі обладнані датчиками руху: коли людей поруч немає, світло менш інтенсивне, а коли хтось підходить — освітлення стає яскравішим і краще освітлює дорогу, – пояснює Людмила Ганькулич. – Це наш успішний проєкт, за який жителі громади нам дуже вдячні, адже тепер вони можуть безпечно діставатися до залізничної зупинки. Взагалі мешканці були в захваті. Вони зізнавалися, що спочатку не вірили в реалізацію задуму, сумнівалися трохи і тоді, коли ми почали розчищати дорогу та встановлювати стовпи. Тепер, коли відбуваються відключення електроенергії, ці ліхтарі продовжують працювати, адже вони на сонячних батареях».
Після реалізації проекту з’явилися звернення щодо встановлення подібного освітлення на інших вулицях громади. Центральні шляхи освітлюються, проте під час відключень електроенергії гаснуть, а на другорядних вулицях освітлення майже відсутнє. У планах громади — за наявності коштів встановлювати освітлення на сонячних батареях і на інших вулицях.
«Окрім цього проєкту, у межах Плану 1325 ми проводимо просвітницьку роботу з жінками щодо їхніх прав. У Центрі життєстійкості організовуємо зустрічі, на яких говоримо про гендерну рівність, протидію торгівлі людьми та домашньому насильству. Жінки зацікавлені та активно беруть участь у заходах, – розповідає Людмила Ганькулич. – У громаді створена мобільна бригада з протидії насильству та торгівлі людьми, вже наступного дня після виклику ми виїжджаємо з фахівцями на місце події. До судових рішень у нашій громаді поки що не доходило, однак у нас затверджені корекційні програми для кривдників, які будуть застосовуватися за наявності відповідного рішення суду. Глобальної проблеми ми наразі не спостерігаємо, зокрема завдяки активній превентивній роботі».
Зараз у Ставненській громаді розробляють новий план дій до 2030 року і планують включити до нього більш масштабні проєкти. «У новому плані ми хотіли б створити клас безпеки в школі, де діти, зокрема дівчата, могли б навчатися правил протипожежної безпеки та іншим навичкам, необхідним для власної безпеки, щоб почуватися впевненіше у суспільстві. Серед проблем, які можна вирішувати силами громади без значних фінансових ресурсів, — покращення інфраструктури та освітлення. Усі три визначені нами локації були пов’язані з проблемою освітлення. У селі Тихий, яке взагалі не освітлюється, також дуже поганий стан дороги. Якби я бралася за цю ділянку зараз, то в першу чергу працювала б над покращенням дороги. Щодо освітлення — зверталися б по допомогу до області, а дорогу намагалися б покращити власними силами», – пояснює Людмила Ганькулич.
Серед ініціатив на майбутнє Людмила називає відкриття стаціонарного відділення для осіб похилого віку. У громаді багато самотніх людей: їхні діти виїхали або воюють, і літні люди залишилися самі, часто не здатні до самообслуговування. Наразі тут змушені направляти їх до сусідньої Костринської громади, у стаціонарне відділення Центру надання соціальних послуг у селі Люта. Проте місць там небагато, тому соціальні працівники здійснюють догляд удома, у тому числі за лежачими особами. У громаді є приміщення для відкриття такого відділення — це колишня лікарня в селі Жорнава, передана на баланс громади. Наразі там проживають переселенці, які отримують соціальні послуги та підтримку. Якби вдалося залучити додаткові або донорські кошти, у приміщенні могли б завершити ремонт, перекрити будівлю та облаштувати ще кімнати. Це дозволило б поєднати функціонування стаціонарного відділення і проживання внутрішньо переміщених осіб.
Людмила працює в громаді з 2021 року, від часу її створення. Коли жінці запропонували очолити відділ соціального забезпечення, каже, спочатку не знала, з чого почати. Поступово, за підтримки колег і фахівців з області, вдалося налагодити роботу. Ухвалили місцеві програми протидії торгівлі людьми, домашньому насильству, а також програми соціальної підтримки малозабезпечених, онкохворих та інших категорій населення. «Я не вважаю свою роботу важкою. Я люблю допомагати людям, і, мабуть, саме це дає мені сили. Хоча не завжди люди відповідають взаємністю, але більшість усе ж цінує підтримку», – каже фахівчиня.
