Новини

Українське пластикове сміття пливе до Європи: як позбутися глобальної проблеми

В Євросоюзі з наступного року запроваджують табу на використання пластикового посуду, соломинок та вушних паличок, під заборону потрапили навіть повітряні кульки. В Україні ж не можуть дати ради із сміттям взагалі. Хоча законодавчі кроки на вимогу Угоди про Асоціацію з ЄС приймає. З  1 січня 2018 року вступила  у силу правка до закону «Про відходи», що не дозволяє захоронення неперероблених відходів, проте механізм виконання невідпрацьований. І пластикова сміття, яке ми поки що не в змозі подолати, часто річками «сплавляється» у Європу.

   За рік тільки Угорщині Україна змушена сплачувати 30 тис.євро штрафу за те, що купа пластику по Тисі долає кордони і осідає на території європейської держави. Скільки Україна відправляє пластику річками за кордон - підрахувати неможливо.  Крім того «грішать» й  інші країни, розташовані в басейні річки Дунай. Такі дані наводитьОлена Марушевська, національний експерт у Міжнародній комісії із захисту річки Дунай від України. Вона повернулась з Угорщини, де днями відбулось засідання міжнародної комісії, яке проводиться щорічно до Дня Дунаю. Експерти розробляють спільний план заходів для усіх країн басейну Дунаю і аналізують дані. Чи відомі обсяги пластикового сміття, яке «пливе» саме із Закарпаття? «Точно обсяги засмічення Закарпаття ніхто не знає. Але особливо проблемними сезонами є паводки, - коментує Олена Марушевська. – У гірській місцевості сміттєзвалища знаходяться на берегах річок і, піднімаючись, вода все забирає. У 2013 році ми організували акцію, щоб порахувати скільки сміття пливе через Латорицю, натягнули сітку через ріку. За 5 днів ми назбирали пластику на 10 вантажівок! Ця сітка настільки була наповнена, що ми боялися: вона відірветься і через кордон піде у Словаччину. Угорщина щороку виставляє Україні штраф 30 тис. євро за пляшки які вона збирає на своїй території. Але це не тільки проблема України, пляшки на Тисі пливуть і з Румунії».  

Будувати на річках конструкції, які б збирали пластик, -- нереально, - переконаний Олег Кисіль, в.о. начальника Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса. Вода знесе такі споруди. Час від часу затори на річках розбирають.  «Основну масу пляшок з берегів води збирає під час паводків, - каже посадовець. – Доцільніше робити так, що пластик не потрапляв туди. Сертифікованих сміттєзвалищ у нас мало, збір сміття у гірських районах неналежний. Вихід—встановлювати сміттєсортувальні та сміттєпереробні заводи у низинних районах».

Мікро і нанопластик- наступна глобальна загроза

Але найбільше проблема на сьогодні не в тому, що пляшки пливуть, а те, що вони подрібнюються на мікропластик - частинки розміром до 5 мм. Їх проковтують риби та птахи, сприймаючи за їжу. Олена Марушевська каже, що це проблема планетарного масштабу. «Стосується не тільки Тиси чи Дунаю, але й морів та океанів. 2018 рік проголошений роком боротьби із пластиком. Європа вже заборонила три речі з наступного року: пластиковий посуд, кульки, соломинки і навіть вушні палички. Виявилося, що вони не розкладаються», -- додає експертка. – Просто взяти і заборонити пластик неможливо. Але європейці поставили собі ціль:  на 90% зробити пластик перероблюваним до 2025 року».

В Україні розглядається цілий ряд ініціатив щодо відмови від пластику в побуті. По-перше, йдеться про заборону найтонших пакетів, в які українці охоче запаковують продукти в магазинах. Такі пакети планують заборонити в ЄС, але поки не знайшли рівнозначної альтернативи. « Це проблема, але вона вирішується. Готується нове законодавство. Головна ідея не тільки збирати сміття, а попередити у принципі його утворення.  Що робити з мікропластиком, ніхто не знає. Ці частинки знайшли навіть в Антарктиді, де розташована українська станція ім. Вернадського.  Науковці відібрали проби води, дослідили, що їдять пінгвіни і знайшли мікропластик. Його навіть знаходять у глибоководних безхребетних, - пояснює Олена Марушевська.- Найгірше, що цей мікропластик потрапляє в організм людини і має здатність намагнічувати на себе токсини. Такі частинки очисні споруди не затримують. Крім того є нанопластик, який потрапляє у кров».

Експертка не втрачає оптимізму у боротьбі з пластиком та запевняє: фахівці розробляють нові технологічні підходи. Також існує багато ініціатив, які повинні допомогти подолати проблему накопичення пластику в живих організмах. Вносяться зміни у закон «Про відходи», які зачеплять виробництво упаковок.

«Пластикові» пірати та «пластикова» освіта

Поки науковці думають, як побороти пластик у світі, в Україні та в інших 13-ти  країнах басейну річки щороку наприкінці червня проводиться День Дунаю - спільний пан-європейський захід, який відзначається під егідою Міжнародної комісії з захисту р. Дунай.  Цього року всеукраїнський захід проходив у селі Квасово на Берегівщині біля річки Боржава – правої притоки Тиси.  

Міклош Голой-Корпош, так званий пластиковий «пластиковий пірат» з Угорщини, волонтер, який разом з однодумцями щороку чистить Тису від пластику.  Тільки за минулий рік волонтери виловили 10 тис. тонн такого сміття у Тисі. Цього разу хлопець навідався з зразками знайдених «скарбів» на Закарпаття. Каже, що українського пластику зважаючи на етикетки, багато. Але й угорці кидають різний непотріб. «От тут я назбирав, - показує речі Міклош. – Кілька гумових шльопанців, пульт від комп’ютерної гри, пластмасовий пістолет».

Поряд вишикувалися кораблі, які з пластику виготовили учні шкіл району. Семикласник Степан Тураній свій корабель «Хрестоносець» збудував з пінопласту, пластикових пляшок і монтажної піни. Будматеріал знайшов біля річки. Учні школи у Великих Лазах матеріал для своїх композицій набрали у річці Циганка, вистачило на корабель, пальму, і на іграшкового віслюка. Кораблі братимуть участь в регаті, а малі лицарі боротимуться з пластиковим чудовиськом.

 

 

Україна почала адаптовувати своє законодавство до європейського нещодавно, згідно з вимогами Угоди про Асоціацію. Стосовно водних ресурсів, міняються, зокрема,  принципи управління. «Ми переходимо до басейнового принципу управління водними ресурсами, - пояснюєПавло Гвозденко, заступник Голови Державного агентства водних ресурсів України. --  Раніше управління здійснювалося за адміністративно-територіальним принципом. В кожній області проводили окремі заходи чи то за місцеві кошти, чи державні. Але програми області мали кожна свою: хтось річку очищує. Інший забруднює і ефекту немає. Було прийняте рішення: виділяємо басейн річки і якщо оздоровлюємо, то всю річку. Всі європейські країни так працюють і ми мусимо міняти підходи. Також плануємо вдосконалювати наші наявні лабораторії, які вимірювали певний перелік показників. Щоб оцінити реальну якість води згідно з європейськими стандартами».

Поки європейські країни, а з ними й Україна, адаптує законодавство згідно з сучасними екологічними викликами, науковці закликають населення бути екологічно свідомими. Відповідально ставитися до сортування сміття і пам’ятати: кинута у кущі пляшка може повернутися  шкідливими мікрочастинками пластику у питній воді. Навіть, якщо вона доставлена з самої Антарктиди.

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.