У той час, коли в країнах Європейського Союзу активно шукають компроміс між розвитком відновлювальної енергетики і збереженням біорізноманіття та природних екосистем, в Україні впроваджується проект будівництва 1,5 ГВт вітроенергетичних потужностей ціною рідкісних та унікальних для України високогірних ландшафтів та екосистем.
Йдеться про масштабний проект будівництва вітроелектростанцій на семи високогірних хребтах Українських Карпат – Свидовці, полонині Рівній (Руні), полонині Красній, Апецькій, Верховинському Вододільному хребті, горі Гострій та Лютянській Голиці – юридичними особами, що входять до групи управляючої компанії «Вітропарки України». Цей масштабний проект частково реалізовуватиметься за кредитні кошти ЄБРР через український державний банк «Ощадбанк».
В результаті реалізації такого важкого індустріального проєкту високо у горах значного антропогенного навантаження зазнають не лише рідкісні для України високогірні ландшафти й екосистеми, які є осередками цінного субальпійського біорізноманіття та оселищ, але й довколишні масиви захисних гірських лісів та пралісів, територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, які оточують полонинські хребти щільним кільцем. Адже місця, обрані для розвитку вітроенергетики, є мало зміненими природними територіями, об’єктами Смарагдової мережі, віддаленими від енергетичної інфраструктури, доріг та людських поселень. Це популярні місця гірських туристичних маршрутів, які ваблять туристів в Українські Карпати з усього світу. Створення та розвиток Смарагдової мережі координує Рада Європи на виконання Бернської конвенції для збереження рідкісних видів флори і фауни та їхніх природних середовищ існування в Європі. Тож стале управління та збереження цілісності об’єктів Смарагдової мережі в Україні є одним з наших євроінтеграційних зобов’язань.
Будівництво вітроелектростанцій на цих територіях потребує будівництва нових доріг та прокладання нових ЛЕП через ліси, що передбачає вирубку багатокілометрових лісосмуг без подальшого поновлення. Розташування будівельних майданчиків на полонинах, земляні та бетонні роботи важкої техніки високо в горах матимуть незворотній вплив на рельєф та на ландшафт в цілому. Після реалізації цього проекту Українські Карпати змінять свій вигляд назавжди. Підкорювачів гірських вершин на колись мальовничих хребтах, які сьогодні ваблять тисячі туристів, стрічатимуть залізні споруди, які нагадуватимуть кожному, що дикої природи тут вже немає. Навіть після демонтажу вітряків через 20-30 років після їхньої експлуатації ці полонинські хребти вже ніколи не набудуть первісного вигляду. Відновити здеградовані екосистеми буде неможливо.
Вітроенергетика і природа: досвід Європи
Вітрову енергетику у країнах Європи почали розвивати вже понад два десятки років тому. Деякі вітроенергетичні проєкти розвивались також на територіях NATURA 2000, аналогом яких поза межами країн ЄС є території Смарагдової мережі. Вже сьогодні є достатньо наукових відомостей про те, що такі рішення, не дивлячись на проведені попередні оцінки впливу на довкілля, були помилковими, а території NATURA 2000, де розміщені вітропарки, зазнали деградації. Деякі зміни є незворотними.
Так, до прикладу, будівництво вітропарку на території NATURA 2000 в горах Ксістраль (Іспанія) сегментувало цінні оселища в цьому районі дорогами та іншою інфраструктурою. Це призвело до змін у розподілі та складі видів рослин, створення нових спільнот на порушених територіях, таких як вологі луки та вологі вересові пустки, й зміни первісної рослинності. Рідкісні ендемічні види поступилися інвазійним, які швидко поширились по порушених територіях. Можна припустити, що такі процеси розпочнуться й на полонині Руні на Закарпатті.
Така ж доля спіткала торфовища Великої Британії, які добре продуваються вітрами і є цікавими місцями для вітрових електростанцій. Однак, на основі досліджень 640 вітротурбін на торфовищах в ЄС та Британії, науковці з Університету Ноттінгем Трент (Nottingham Trent University) констатують, що ВЕС становлять загрозу для цих унікальних екосистем, оскільки вони негативно впливають на гідрологію торфовищ, стан ґрунту та біорізноманіття. Підсумком їхніх досліджень є висновок – створення вітрових електростанцій на торфовищах у гонитві за «зеленою» енергією ризикує поставити під загрозу і підірвати цілі енергетичного переходу. Адже без природних екосистем ЄС не може досягнути кліматичної нейтральності. Вчені зазначають, що якщо ці цінні екосистеми залишити у природному стані, то вони продовжать надавати екосистемні послуги поглинання та депонування вуглецю, поліпшення якості води, водо збереження та підтримки біорізноманіття.
Паралельно існує дуже багато наукових публікацій про вплив ВЕС на птахів і кажанів. Метааналіз існуючих наукових праць дозволив вченим-орнітологам виділити ряд проблем. Вітроелектростанції справді негативно впивають на птахів, загрожуючи їм фізично, але цей вплив не є більшим, ніж від ЛЕП, хмарочосів чи домашніх котів. Однак ці впливи є суттєвими, іноді визначальними, для рідкісних і зникаючих видів, популяції яких і так є під загрозою. Тому втрата кількох особин для популяції є критичною. Значно більшу загрозу ВЕС несуть кажанам, бо якраз ця група тварин вже зараз є на межі виживання. Переважна більшість кажанів знаходиться у всіх можливих Червоних списках, їм дуже складно відновлювати свої популяції, тому кожна мертва особина від лопатей вітряка - це вже не статистика, а загроза біорізноманіттю. Найкритичнішими для птахів є вечірньо-нічний час та непогода, коли погана видимість. Птахи знижують висоту польоту і часто потрапляють під лопаті, як під м'ясорубку.
Втім значно більшим і системнішим є каскадний вплив ВЕС на птахів. Численні дослідження свідчать, що великі птахи та великі хижі ссавці уникають територій, де розміщені ВЕС. Таким чином на цих територіях змінюється видова та функціональна структура угруповань птахів, створюються нові харчові зв’язки, де недостатньо хижаків. Таким чином вітроелектростанції можуть спричинити перенаселення іншої групи тварин (гризунів, комах) у певній місцевості, причому проблема може поширюватися далі від джерела, тим самим загрожуючи біорізноманіттю та оселищам, які знаходяться під охороною. Цей вплив не вивчається і не враховується під час оцінки впливу на довкілля.
Науковці не рекомендують будувати ВЕС на міграційних шляхах птахів і кажанів, поблизу лісів та водно-болотних угідь. Нагадаємо, що через високогірні хребти Українських Карпат пролягають міграційні шляхи, зокрема журавля сірого, який включений у різні Червоні списки світу, зокрема до Червоної книги України, а також вони оточені щільним кільцем гірських лісів та пралісів.
Для уникнення потенційних небезпек для птахів, реалізовуючи завдання енергетичного переходу у своїх країнах, чеські та словацькі орнітологи вже сьогодні створили мапи, де позначені території високого та виняткового ризику для птахів і де ВЕС будувати не рекомендується.
Що робити, коли потрібно «зелену» енергію?
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році постало питання швидкої диверсифікації джерел постачання природного газу в замін російському імпорту, а також прискорення переходу на відновлювані джерела енергії та зменшення залежності від викопного палива загалом. Тож 18 травня 2022 року Європейською комісією було представлено детальний план REPowerEU. Цей план передбачає запровадити низку заходів, спрямованих на енергозбереження та підвищення енергоефективності у всіх сферах життя через зміну у поведінці, що дозволить, передусім, скоротити енергоспоживання. І цей крок є не просто важливим, а наріжним. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, лише за допомогою енергозберігаючих рішень можна скоротити попит нафти і газу у Європі на 5 %.
До цього плану включені також заходи з диверсифікації поставок природного газу, а також прискорене впровадження відновлюваних джерел енергії та досягнення 45 % ВДЕ в загальні структури виробництва енергії до 2030 року. З огляду на втрату значних енергетичних потужностей Україною в результаті ворожих обстрілів, імплементація ініціативи REPowerEU в українське законодавство відкриває можливість для відбудови енергетики України, враховуючи розширення сегмента ВДЕ.
Реалізація плану REPowerEU вимагає спрощення деяких дозвільних процедур, зокрема й процедур оцінки впливу на довкілля (ОВД), та інших законодавчо унормованих рішень: введення принципу використання відновлюваної енергії як вищого суспільного інтересу та запровадження зон прискореного розвитку відновлюваної енергетики (зони ВДЕ). Однак такі рішення мають бути спрямованими на зменшення потенційних ризиків та негативного впливу на довкілля. Це особливо важливо для України, природа якої сьогодні особливо страждає від війни.
Наразі усі країни ЄС готують картографічні матеріали, дослідження та законодавчу базу для створення територій прискорення відновлюваної енергетики. Для допомоги Україні у створенні Зон прискорення розвитку відновлюваної енергетики діє цільовий Проект прискорення розвитку відновлюваної енергетики в Україні в контексті транскордонної співпраці між Україною, державами-членами ЄС та Молдовою. Впроваджується цей проект Секретаріатом Енергетичного Співтовариства у співпраці з Європейським кліматичним фондом.
Проєкт базується на чотирьох ключових напрямах: 1) розроблення екологічних та енергетичних критеріїв; 2) створення адаптованих методик та опитувальників для збору даних; 3) картування потенціалу відновлюваних джерел енергії для просторового планування; 4) активна співпраця з зацікавленими сторонами для узгодження інвестицій і політик. Цільовою територією проекту стали прикордонні території України – Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька та Вінницька області, які межують з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Вибір областей очевидно пов’язаний саме з близькістю до кордону та зручною подачею згенерованої електроенергії до країн ЄС.
Слід зауважити, що Вінницька область є єдиною з п’яти обраних для запровадження зон ВДЕ, яка має високий вітропотенціал (112 ГВт). Закарпатська область володіє найменшим вітропотенціалом в Україні (4 ГВт). Звертає особливу увагу те, що вітропотенціал територій оцінювався фахівцями винятково на територіях без екологічних обмежень та природоохоронних міжнародних зобов’язань. Тобто, до цієї оцінки не потрапили території та об’єкти природно-заповідного фонду та території Смарагдової мережі. Ця інформація засвідчує, що у Закарпатті є альтернативні території для розвитку вітроенергетики, окрім особливо цінних високогірних хребтів, які сьогодні потрапили в епіцентр конфлікту між природоохоронними принципами розвитку вітроенергетики і приватними бажаннями однієї бізнес-групи.
Як бачимо, збереження цінних природних територій та мінімізація впливу на довкілля є пріоритетним завданням в реалізації амбітних цілей щодо розвитку відновлювальної енергетики у Європі. Україна є частиною цього єдиного плану і тут мають діяти ті ж підходи та стандарти. Ці підходи та стандарти наразі знаходяться на стадії розробки. На жаль, вітроенергетичні проекти на цінних природних територіях високогір’я Українських Карпат впроваджуються швидше, ніж унормовується відповідна законодавча база. Вітроенергетичний бізнес, підтримуваний владою на усіх рівнях, планує забудувати унікальне українське високогір’я ще до розробки та затвердження екологічних критерії вибору місць, пріоритетних для розвитку ВДЕ в Україні. Такий підхід до справи аж ніяк не відповідає принципам розвитку «зеленої» енергетики, а енергія, отримана у такий спосіб, не може називатись «зеленою».
Закон як дишло
З самого початку свого задуму, а потім стрімкого впровадження, масштабний проект будівництва вітропарків на високогірних хребтах Карпат конфліктував не лише з природою, але з чинним законодавством України. Окрім природоохоронного законодавства, яке включає міжнародні конвенції та закони України, зачіпалось й містобудівне законодавство. До прикладу, до 8 серпня 2025 року детальні плани територій на гірських хребтах відповідно до ст. 12 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» мали відповідати Схемі планування гірських територій Карпат, як територій з високим ризиком надзвичайних ситуацій, пов’язаних з паводками, зсувами, селями. Тож затвердження детального плану території ур. «Полонина Руна» у 2024 році сесією Тур’є-Реметівської сільської ради без належного громадського обговорення та наявної Схеми планування гірських територій Карпат є протиправним й оскаржується в суді. Ця справа вкотре підкреслює один із системних недоліків української моделі просторового планування – неналежне забезпечення участі громадськості в процесі ухвалення рішень щодо масштабних інфраструктурних проєктів та вирішення питань розміщення таких масштабних проєктів за межами населених пунктів на рівні місцевих рад. БФ «Екологія – Право – Людина», яка представляє інтереси громадськості в суді, вважає, що це є грубим порушенням норм Оргуської конвенції щодо права громадськості на доступ до інформації та на участь у прийнятті екологічно важливих рішень.
Для уникнення подальших судових позовів влада вдалася до переписування законодавства. В результаті прийняття Верховною Радою України ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури» (набрав чинності 8 серпня 2025 року) до ст. 12 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» було внесено правку, яка нівелює необхідність Схеми планування гірських територій Карпат. Цей скандальний закон вже назвали антиконституційним, бо в ньому йдеться зокрема про дискримінаційну норму щодо примусового відчуження нерухомості комунальної та приватної власності саме в Ужгородському районі Закарпатської області без права оскарження в суді.
Зрощена влада з бізнесом, розуміючи, що за усіма критеріями високогір’я Карпат буде виведене за межі зони ВДЕ, поспішила внести до законодавства ще одну новелу, яка прирікає Карпати на знищення. ЗУ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонного-промислового комплексу» завбачливо визнає територіями важливого суспільного інтересу гірські території вище 800 м над р. моря для розміщення ВЕС для енергозабезпечення оборонного комплексу.
Виникає лише одне запитання – чому серед численних неконфліктних територій із загальним вітропотенціалом 260 ГВт, територіями важливого суспільного інтересу без усіх попередніх наукових оцінок та процедур, визначено тоненьку смужку високогірних хребтів Українських Карпат, які займають <1 % території країни й мають особливу ландшафтну та екологічну цінність? Чому Україні не потрібні Карпати?
Оксана Станкевич-Волосянчук, кандидатка біологічних наук