Каріна Василенко потрапила в Ужгород з Донецька. Напевно, якби не війна на сході країни, місце проживання не змінила б. Масштабний, шумний Донецьк і маленький Ужгород, про який донедавна майже нічого дівчина не знала. Каріна – з того покоління, яке легко адаптовується в різному середовищі. І це великий плюс: можливість працювати на відстані, широкий світогляд, здатніть отримувати інформацію з різних джерел, а не тільки із «зомбоящика», допомагають українцям, які змушені залишати рідні міста.
Зараз Каріна живе в Німеччині, перед цим був ще Львів. Дівчина веде свій блог у соцмережах, вчиться і працює, а також урізноманітнює життя місцевих мешканцій своїми веселими ідеями. Адже на батьківщині у неї була своя справа: доставка подарунків та хорошого настрою.
«Спочатку ми приїхали на місяць. Сюди перебралась ІТ-фірма, де працює мій чоловік. Я реально думала, що все заспокоїться і ми повернемося. Речей не брали, кота залишили у мами, залишили квартиру. Про Ужгород я нічого не знала, хіба на карті бачила. Раніше приїжджали у Львів. В Ужгороді швидко знайшли квартиру, ціни тут мені особливо сподобалися після донецьких. От місяць пройшов, нічого в Донецьку не заспокоїлося, ще місяць - стало ще гірше. Нам переслали осінні речі, потім зимові. А потім через провідників передали кота. Так розпочався другий рік нашого життя в Ужгороді. Звикли дуже швидко, хоча для нас це інший світ. – згадує історію переселення Каріна.
Чому інший? «По-перше, у Донецьку, я тільки на роботу годину їхала. Назад теж так. Тут я зрозуміла, що транспорт особливо нормально не ходить, і пішла пішки. А потім пересіла на велосипед. Місто таке якесь затишне, як у відпустці, ніхто нікуди не поспішає. Офіціант може каву 10 хв. нести. Ціни тішать. Потрапили одного разу з подругою (вона з Києва) у смішну ситуацію: відносили взуття у ремонт, майстер називає суму. А подруга питає – це за один чобіт? Чоловік зразу зрозумів, що ми не звідси, сміявся :) Або замовила якось каву. Я не вірила, що таке смачне капучіно може коштувати 10 грн. , коли у Донецьку щось схоже на цей напій починалося від 21 грн. Я взагалі кавоманка страшна. Якась атмосфера така тут, люди дуже добрі.
Чи побачить дівчина той Донецьк, який залишала, не знає. «Будівлі може і можливо відновити, хоча там багато чого зруйновано. Всі хто могли повиїжджали, хто не зміг, у них все, що можна, позабирали. До цього це було місто, де я народилась, виросла. Кожне місце пов’язане з якимись згадками. І навряд чи швидко все це відбудується, хто це буде робити. Для багатьох це послужило чарівним поштовхом далі кудись рости, хтось закордон поїхав, хтось в більші міста. Назад навряд чи. Ті, хто хочуть чогось добитися, не повернуться»,- додає Каріна.
#ГолосЖінкиМаєСилу