Сьогодні, 22 січня, в Україні День Соборності. Свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
У Польщі - День дідуся.
У цей день у 1904 році заснували Запорізьку обласну універсальну наукову бібліотеку імені О. М. Горького, у 1905 — «Кривава неділя» 1905 року - масовими смертями закінчилась 140-тисячна мирна демонстрація в Петербурзі, що ставила за мету передати російському царю Миколі II вірнопідданницьку петицію з рядом економічних і політичних вимог (введення 8-годинного робочого дня, встановлення гарантованого мінімума зарплати, скликання Установчих зборів, припинення війни з Японією і т.п.), у 1918 — Центральна Рада в IV Універсалі проголосила самостійність УНР, у 1987 — Філ Донах'ю став першим американським ведучим, що провів телевізійні ток-шоу в СРСР, у 1992 — Філіппіни визнали незалежність України, у 1992 — Україна встановила дипломатичні відносини з Іраном, у 1992 — 22-23 січня відбувся І Всесвітній конгрес українців, у 2010 — Віктор Ющенко підписав Указ про присвоєння провідникові ОУН Степанові Бандері звання Героя України.
22 січня День Ангела відзначають: Петро, Пилип, Антоніна, Пахом.
У цей день народилися:
1561 — Френсіс Бекон, англійський філософ, письменник, лорд-канцлер Англії.
1775 — Ампер Анре-Марі, французький фізик, хімік і математик, один з основоположників електродинаміки.
1788 — Байрон Джордж Ноель Гордон, англійський поет («Манфред», «Дон Жуан», «Каїн», «Паломництво Чайльд Гарольда»).
1898 — Сергій Ейзенштейн, радянський кінорежисер, сценарист, теоретик кіно і педагог ("Броненосець «Потьомкін», «Жовтень»).
1908 — Лев Ландау, радянський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії.
1933 — Анатолій Мокренко, український оперний співак (баритон).
1954 — Леонід Ярмольник, російський актор («Без права на помилку», «Повернення резидента», «Людина з бульвару Капуцинів», «Операція «З Новим роком», «Барак»), шоумен.
1983 — Катерина Сердюк, українська спортсменка, віце-чемпіонка Олімпійських ігор (2000 рік ) зі стрільби з лука.
1).Маємо вимагати від держави
1).Маємо вимагати від держави кошти на археологічні розкопки, на друк першоджерел з історії України. До цього часу відсутній переклад українською мовою Щоденника Якуба Собеського ( учасник Хотинської війни 1621 р., батько майбутнього короля Яна ІІІ Собеського) “Commentariorum Chotinensis belli libri tres”, який було видано у 1646 р. латиною. Зокрема, в Щоденнику Хотинської війни Якуб Собеський писав про запорожців : “Майже усі вони з Русі походження ведуть ( тобто, з теренів сучасної України), хоча чимало з Велико- та Малопольщі шляхтичів, на позбавлення честі засуджених, а деякі з Німеччини, Галлії, Італії, Іспанії навіть, через вироки за злочини вигнані, між ними знаходяться. Для останніх головною умовою перебування у козацькому товаристві було дотримання православ’я, використання рутенської (української) мови (!!!) та прийняття козацької прізвищевої назви; вони релігії Грецької сповідання дотримуються, рутенську мову уживають, відкидають походження – якщо навіть хто [досі] носив знатне".
НЕОБХІДНО РОБОТИ ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ ( ЕКОНОМІЧНЕ, КУЛЬТУРНЕ, ДУХОВНЕ І Т.Д.) МІЖ РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ УКРАЇНИ. БІЛЬША ЧАСТИНА УКРАЇНЦІВ НЕ ВИЇЖДЖАЛА ЗЕ МЕЖІ СВОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ. НЕОБХІДНО ЗАЙМАТИСЯ ПРОСВІТНИЦТВОМ УКРАЇНЦІВ.
2).Справжньою сенсацією минулорічного ( 2012 р.) археологічного сезону стало відкриття козацької фортеці Кальміус на Донеччині ( у центрі м.Маріуполя). Незважаючи на те, що згадки про центр Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового збереглися в архівах Коша, у листуванні козацької старшини, писав про нього у своїй знаменитій «Історії запорозьких козаків» і Дмитро Яворницький, факт існування на березі Азовського моря східного козацького форпосту і слободи біля нього, тривалий час брався під сумнів, а то й вперто заперечувався. Як заперечувалася й козацька історія донецького краю. Особливо ж той факт, що Маріуполь має українське козацьке коріння, був, як і багато міст та містечок на сході і півдні України був заснований запорожцями, січовиками, а не за вельможною царською вказівкою, як у тому, фальшуючи історію, переконувала людність роками імперська пропаганда.
Ще й сьогодні у Маріуполі дотримуються імперсько-радянської версії щодо заснування столиці Приазов’я. За цією версією «батьком» міста був губернатор Азовської губернії Чертков, з волі якого, начебто, закладено поселення у 1778 році. Нову енергію цій даті надав Указ Президії Верховної Ради України від 3 вересня 1978 року про нагородження Жданова (так тоді називався Маріуполь) орденом Трудового Червоного Прапора на честь 200-річчя міста. Не менш популярна й версія про заснування Маріуполя греками, яких Катерина друга переселила з Криму на береги Азова. Відомо, що більше двох тисяч православних переселенців з Криму митрополит Ігнатій за домовленістю імператрицею (за що тримав щедрі дари) привів у Павловськ наприкінці липня 1780 року. Документи свідчать, що перший подячний молебень Ігнатій з паствою відслужили у козацькій церкві, а чимало людей розселили у хатах та кам’яних будинках, що належали козакам. Самих же козаків депортували, виселили на землі інших паланок.
На клопотання переселенців Павловськ, що називався так на честь цесаревича Павла Петровича, був перейменований у Маріуполь. Втім Павловськ був Павловськом усього півтора роки, до того, до знищення Катериною Запорозької Січі із забороною на віки й спогаду про запорозьких козаків, носив назву Кальміус.
СЛАВА ВЕЛИКІЙ СОБОРНІЙ УКРАЇНІ !!!