2 серпня Церква вшановує пам'ять святого пророка Іллі – одного з найбільших пророків Старого Завіту. За свою полум'яну ревність про Славу Божу пророк Ілля був узятий на небо живим на вогненній колісниці. Про зміст свята на честь великого пророка нам розповівсвященнослужитель кафедрального Свято-Хресто-Воздвиженського православного собору м. Ужгорода, кандидат богословських наук–ієрей Віталій Апшай:
- З давніх-давен на Русі шанували пророка Іллю. За часів князя Ігоря, ще до правління рівноапостольної княгині Ольги, у Києві була побудована церква пророка Іллі, це одна із давніх церков. Це вже говорить про особливе шанування та відзначення цього свята. Є багато пророків, які рівні пророку Іллі, але не відзначаються з такою пишністю. Чому у нас слов'ян таке серйозне відношення до цього пророка, чому ми так відзначаємо це свято? Як виявилося, він по духу дуже близький слов'янам. З житія пророка видно як він стояв за чистоту віри і деколи за незмінність цієї віри. Йому притаманна ревність по Богу, ось ця ревність є і в нас. За характером він нам близький, але це тільки одна із причин. Ще одна причина нашого вшанування цього пророка – есхатологічність нашої Церкви, очікування Другого Пришестя Христа. На Русі люди завжди очікували Друге Пришестя. І ось ця есхатологічність та знання того факту, що пророк Ілля буде судити землі в кінці світу, буде вирішувати, яке місто спалити, а яке залишити, й визначило його вшанування.
Цікавим видається сам характер пророка, а саме його жорсткість та ревність по Богові, навіть до тієї степені, щоб самому померти, тільки щоб Ім'я Боже не хулилося. Саме тому він і вибраний, щоб в кінці проповідувати. Спочатку має прийти Антихрист, а опісля прийдуть два пророки Ілля та Енох, які будуть проповідувати по всьому світу.
Його житіє унікальне і дуже цікаве. У ті часи різним чином насаджувалось ідолопоклонство. Господь довго цьому терпів. Ізраїльский цар Ахав мав дружину-іноземку Ієзавель, яка покланялася богу Ваалу, привезла виготовлених ідолів із собою і на її прохання був встановлений центральний храм. Ахав фізично переслідував, убивав усіх пророків та благочестивих людей. Ось тоді пророк Ілля стає проти цього. Він вирішив не карати людей, не сказавши представнику цих людей слово. Під час зустрічі з царем він сказав, що якщо ви не відійдете від свого безчестя, то, щоб ви пізнали, що Бог є Єдиний та Істинний, небо заключиться і не дасть дощу. Цар Ахав озлоблювався і ненавидів Іллю. Рік пророк прожив біля одного джерела і йому їжу носили ворони. В житії святителя Димитрія Ростовського говориться, що цим Господь хотів його переконати відкрити небо і зупинити страждання народу, щоб він змилостивився. Відомо ж, що ворони своїх пташенят не годують, полишають їх, а тут носили йому їжу – зранку шматочки хліба, а ввечері м'яса. Але він не змилостивився, навіть, коли пересохло джерело і коли ворони перестали носити їжу. Можемо бачити, що Господь виховує своїх служителів, навчає їх, коректує в них щось.
Пророк Ілля був пророком Божим в дуже непростий час, коли пророків убивали. Він той час пережив, він прожив його і до самої смерті за ним полювали, його хотіли вбити, але Господь не дав йому померти. В житії говориться, що він перебуває в обителях Божих, а саме в раю. До речі, чому він не може перебувати в Небесному місті – Єрусалимі, який приготовлений для усіх святих, чому він перебуває в раю? Адже рай на землі, значить він на землі. Ось, що ще цікаво. Рай знаходиться на землі, а не на небі. Святитель Іоанн Златоуст пише, що рай на землі має певне географічне розташування, але якщо туди прийти там його не побачиш і не знайдеш – «Він там і водночас його там немає».
У сьогоднішній день було б логічним думати про останні дні цього світу і про те, що прийде пророк Ілля. Нам недоступний його дух, нам і не потрібно до нього прагнути. Нам треба просто зрозуміти, що як люди, так і святі та пророки бувають різні. І дари Духа також різні бувають і різні завдання ставляться. Апостоли проповідували, їх убивали, а вони міста не спалювали, хоча могли, сказавши тільки слово. Їхнім завданням не було устрашити увесь Всесвіт, а переконати людей прийти до Христа. Десь ми, християни, забуваємо, що ми є іншого духа, у нас є дар іншого Духа, ми Царське Священство. Ми у цьому світі сіль землі, якщо сіль втратить свої властивості, то чим її осолиш? Вона не буде ні на що пригодною. Іноді християнин і пости тримає, і ходить до храмів, а живе нелюдяно. Цього не потрібно забувати. Завжди треба бути людиною. Ми маємо устрашитися і зрозуміти, що не завжди до нас може прийти апостол, інколи до грішника може прийти схожий на пророка Іллю. В принципі так буде перед Другим Пришестям. Тоді нам не буде вже так солодко. З пророка нам треба брати приклад тільки в силі його віри. Ближчими нам по духу, за даруванням Духа Святого, за завданнями, які нам ставить Господь, це якраз ті завдання, які Він поставив апостолам. Ось від апостолів і наш дух, а не від пророка Іллі. Ми маємо бачити цю різницю. Якщо дух пророка це дух ревності за Богом, то дух християнський – дух терпіння.
Ольга Палош, спеціально для Zaholovok.com.ua