У будь-якому невеличкому населеному пункті можна знайти когось, хто займається давніми ремеслами чи виготовляє унікальну продукцію. Нещодавно, подорожуючи Закарпаттям, натрапила на єдину в країні сироварню швейцарського типу, розташовану в Нижньому Селищі (Хустський район Закарпатської області). Саме тут у вересні 2002 року вперше було виготовлено сир за тисячолітньою традицією швейцарських Альп. Діяльність цього невеликого підприємства є хорошим прикладом, як у звичайних умовах можна зробити невелике диво і дати надію іншим.
Унікальна сироварня почала діяти завдяки підтримці членів Асоціації європейських кооперативів Лонго Май. Працює на підприємстві разом із директором лише вісім осіб. Деякі з них пройшли стажування у швейцарського спадкового сировара, який допомагав у запуску сироварні, - пишуть на сайті Тернопіль вечірній.
Унікальність продукції пов'язана із унікальністю краю. Закарпаття за своїми природними умовами багато в чому нагадує Швейцарію, тому і сир, виготовлений у Нижньому Селищі, має відмінний смак і є виключно натуральним продуктом. Головні складові успіху директора Петра Пригари - любов до рідного краю, щире вболівання за його долю, готовність працювати та виготовляти унікальний продукт. За цим усім стоїть наполеглива праця, роки здобування довіри односельців і споживачів. Завдяки діяльності сироварні в селі підтримується традиція утримання великої рогатої худоби, адже надлишки молока люди можуть здати на підприємство за хорошою ціною.
"Стажувався на підприємствах швейцарських Альп. Корів там випасали на пасовищах, які знаходяться на 1400 метрів над рівнем моря. Там не було електрики, а для доїння корів електродоїлками використовували спеціальний генератор. Ми варили на дровах знаменитий альпійський сир "Грюєр". Із стадом у 44 голови справлялося четверо осіб: власник, ми - два стажери-українці і хлопчина із села (гарсон шалє), спеціально найнятий для допомоги. На цій невеличкій фермі було продумано все до найменших деталей. Наприклад, корови в період випасання ночували на полі, а заганяли їх на ферму лише для доїння. З такого стада отримували максимум 1-1,2 тонни молока на день. Пізніше я стажувався на сироварні, де переробляли 12 тонн молока на день. Хочу зауважити, що в Швейцарії фермер не переймається податковими звітами чи ветеринарними питаннями. Я був присутній, коли на сироварню приїхав санітарний лікар. Він все оглянув, взяв проби, зробив зауваження з приводу того, що йому не сподобалося. На моє запитання, чи може санітарна служба закрити підприємство, власник відповів, що працівники таких структур отримують зарплату з бюджету, який він наповнює, тому вони покликані більше допомагати, аніж перешкоджати. Якщо якась служба намагається закрити сироварню чи інше підприємство, то вона доводить власну некомпетентність", - поділився досвідом директор.
Найбільші надходження молока є влітку, тому закупівельна ціна становить до 3,2 грн за літр. Взимку люди отримують по 4 грн за літр молока. "Така ціна стимулює людей здавати якісну продукцію, а я, зі свого боку, можу спокійно повернути несвіже чи розведене молоко", - додав Петро Пригара.