Щодня о 9-ій ранку Україна і всі її громадяни зупиняються на хвилину аби вшанувати пам'ять загиблих військових і цивільних у страшній російсько-українській війні. Звучить метроном, автівки зупиняються і стають на "аварійці", стишується музика і замовкають кавомашини у кафе, перехожі зупиняються, а діти і студенти встають - під звуки гімну українці єдинаються у своїй скорботі за загиблими.
Але це ідеальна картинка.
Для того, аби українці звикли до ритуалу вшанування, військовослужбовець Богдан Гдаль розробив додаток "Хвилина пам'яті" – від початку березня він доступний до скачування на платформах Android та IOS. zaholovok.com.ua поговорив з розробником додатку та з'ясували з чого почалась історія безкоштовного додатку.
– Богдане, застосунок "Хвилина пам'яті" - це твоя власна розробка чи це результат співпраці?
– Ну так, співпраці зі штучним інтелектом (сміється). Я зараз просто отримую задоволення від того, які нові можливості з'явилися для програмістів (до служби у війську Богдан займався розробкою програмного забезпечення - прим.ред). Раніше я все фактично руцями писав, це було дуже довго. Ці проекти тягнулись місяцями, інколи роками, а зараз фактично всю рутинну роботу бере на себе штучний інтелект. Але його "директором" залишається людина, яка володіє розумінням будь-якої структури, або знає як це має бути побудовано, треба підказувати, спрямовувати. Але велику частину роботи робить ШІ, і саме від цього я отримую задоволення. Бо раніше я про таке міг мріяти, а зараз фактично я можу втілювати ці ідеї, які раніше були неможливі.
– А як взагалі виникла ця ідея з застосунком про Хвилину пам'яті?
– Розкажу дуже просту історію - на роботі у кабінеті є телевізор, який колеги дивляться, і зранку там включається метроном - хтось встає, а хтось - ігнорує. А у приміщеннях фактично все залежить від того, яка позиція у керівника - якщо він поділяє цю ідею, розуміє цінності, то всі повторюють цей ритуал.
Плюс це гарно працює, коли є зовнішня озвучка, наприклад на Майдані Незалежності, або як у нас, на території військової частини. Люди зупиняються, коли хтось показує приклад або ти чуєш, що це відбувається.
Я спочатку використовував будильник для нагадування. Але колись йшов додому з чергування і дивлюсь - вже дев'ята нуль п'ять - я не почув і пропустив час. І тоді з'явилася ідея створити інструмент, який би мені самому нагадував.
Одного разу йшов вулицею і вдалині побачив військового - він зупинився. Тоді і я вже зупинився. І отак ми двоє стояли на певній відстані всю хвилину. А всі інші ходили і ніхто не реагував на нас. Але для мене те, що він став, було важливим проявом.
Знаєш, людям важко психологічно зробити перший крок, значно легше, коли хтось вже це зробив. Так от застосунок виконує цю функцію "першого кроку", таку собі позитивну пропагандистську функцію. Лунає звук і людина вже починає на це реагувати. Тому вважаю, що свою функцію він виконав.
Я пробував з будильником, але це трохи незручно - треба знайти якусь підходящу мелодію, він не відбиває час автоматично - мелодію потім треба вимкнути. І у будильника немає функції наприклад призупинити музику. У застосунку я зробив такий функціонал, що коли люди у навушниках слухають музику, то у цю хвилину всі плеєри стають на паузу.
А ще останнє доопрацювання - попереднє нагадування про Хвилину пам'яті. За 30 секунд до 9-ї години він так само глушить звук музики, і таким чином людина може підготуватися. На це мене наштовхнув відгук одного чоловіка, який сказав, що, наприклад, я о 9-ій їду за кермом і мушу терміново шукати, де припаркуватися чи ставати посеред дороги. Тому я вирішив додати трохи часового буфера, щоб людина підготувалася.
– Так, це був коментар під твоїм постом у фейсбуці. Це дуже доречно. А скільки часу ти витратив на розробку застосунка?
Ну десь тижні три на Android, потім ще три тижні на IOS. Я фактично за тиждень зробив все, а потім ще тривалий процес затвердження, відлагодження, залучення людей до того, щоб вони спробували. Потім затвердження на Google та Apple затягнуло багато часу, там теж трохи є бюрократії у цих корпораціях і для кожної платформи є дуже багато дрібних технічних моментів. А ще різні пристрої різних виробників по-різному поводяться. Були затримки на китайських смартфонах - додаток спрацьовував о 9:12. Я довго шукав причини, чому це так відбувається, але вже пофіксив.
– А скільки часу ти готовий доопрацьовувати додаток? Це ж може бути процес безкінечний, правильно?
– Все від настрою залежить. От зараз є велика увага до застосунку, він виконує свою основну функцію, це дає мені певний імпульс, енергія і сили накопичуються. Буде новий імпульс - буде нова хвиля роботи над ним. Приміром, я зробив допис про те, що мені потрібні професійні голоси жіночі. І я був у шоці від кількості коментарів - дуже багато жінок хотіли попробувати свій голос у застосунку. Думаю, як я впораюся з всіма цими пропозиціями! (сміється)
– Тобто "впораюся"?
– Ну як, не всі ж голоси підійдуть, а через відмову людина може образитися, буде себе гризти, що не так начитала, або голос не такий. Тут має бути дуже тонка дипломатія.
– А яка статистика - скільки зараз уже скачано?
Зараз активних користувачів на Android 3 950...
– 3 мільйони 950 тисяч?
– (сміється) Та ні! Я ще не такий популярний. Це в тисячах. Плюс на IOS півтори тисячі користувачів - понад 5 тисяч всього. Це досить непогано - застосунок вийшов всього пару тижнів тому, це нішовий продукт. У мене насправді були очікування мінімальні. Тобто я думав, що зроблю для себе інструмент, ну через Фейсбук ще 10 людей поставлять собі, і на цьому моя ідея буде реалізована. А тисячі скачувань - це вже багато, тому що я не планував так далеко зайти.
– Ну дивись, це ж дуже ідея прикольна, наприклад, для різних закладів - кафе, ресторанів чи спортзалів. Там же ж музика грає з чийогось телефона, і якби на ньому був застосунок "Хвилина пам'яті", то він би і привчав відвідувачів до вшування. Згоден?
– Так. Знаєш, несподівано позитивний відгук був від вчителів. У них є обов'язок вшановувати пам'ять полеглих з учнями. Але ж часто буває, що у школі немає світла, чи якийсь дзвінок у коридорі не працює. Мені писали вчителі, що вони просять дітей, щоб ті допомогли не забути і нагадали про 9-ту годину. А тут фактично у вчителя з'являється власний інструмент для нагадування.
– А буде можливість вибрати гімн в різних виконаннях?
– Ну мені казали, що треба додати гімн у виконанні Пономарьова, бо зараз просто мелодія грає. Потім різні варіанти з голосами, треба просити, аби хлопці начитали. Але я не хочу занадто це ускладнювати, тому що це реалізувати складно, і трохи це вже перетворюється на балаган. Дуже красиво голос Андрія Середи звучить на початку. Але є ідея записати на сурмі жалобну мелодію, або ж додати "Плине кача", щоб урізноманітнити звукову частину. Подивимось.
–Я дякую тобі за цю класну ідею, бо ж правда - людям потрібен приклад, хороший приклад для наслідування. Вже звертались до тебе, аби купити права на застосунок?
– Та ні, мене лиш підколювали, що я скоро буду туди рекламу ставити. Але для мене це чутлива історія, тому такого не буде.
– Але повернемося до твоїх нинішніх колег. Вони вже мають застосунок "Хвилина пам'яті"?
– Один скачав, а решта - ще в процесі. Тут така повзуча зміна, бо інші співробітники приходять, розповідають, що скачали. А свої - ще тримаються. (сміється).
Вже розголос по військовій частині пішов. Я якось пішов до керівника групи психологічного забезпечення - мав погодити свою участь в ефірі Суспільного, теж розповідав їм про застосунок. Я написав рапорт, ми пішли до начальника, щоб той його підписав, я зайшов, показав що це таке. А потім на їхній спільній нараді прозвучало, що є така ініціатива - безкоштовний застосунок "Хвилина пам'яті", користуйтесь. Тому потрохи люди привчаються.
Мене захоплює сам процес, бо я відкрив для себе можливості штучного інтелекту. І я уже у передчутті, бо це відкриває можливості для втілення своїх ідей. Я 10 років мріяв перетворити свої Рукотвори (проєкт про українське традиційне мистецтво, який з 2009 року популяризує українських майстрів, співавтором якого є Богдан Гдаль - прим.ред). На нішеву мережу для майстрів, куди вони зможуть завантажувати свої роботи, ділитися ними. Це було важко, бо масштабно. Але тепер бачу, що можливо.
– Застосунок "Хвилина пам'яті" - це який за ліком твій громадський проєкт?
– Ой, та складно так порахувати. Було кілька проєктів із міськими просторами, станції метро (Богдан Гдаль є креатором айдентики нових назв столичних станцій метро "Звіринецька" та "Площа Українських Героїв" - прим.ред.). Я не приховую, що через такі речі я намагаюсь впливати, бо активна культурна і громадська позиція має прихований позитивний політичний вплив. Тобто, так можна впливати на те, щоб люди замислювалися над важливими речами і щоб це перетворювалося на важливий ритуал такого загальнодержавного значення.
Це не означає, що я намагаюся підігравати рішенням влади. Бо це більш низова ініціатива, але яка - так склалося - фактично в унісон звучить із тим, що йде зверху. Я колись був у навчальному центрі, ми були на полігоні, повзали там у піску. Але як тільки дев'ята година наступала, то інструктори просто мовчки знімали шапку, зупинялися і всі замовкали. І це було дуже щиро. Тобто, здавалося б, це теж могло бути формальним, але воно дуже чіпляло. Це для мене було хорошим прикладом. Це люди з бойовим досвідом, інструктори, їх ніхто не змушував. Це людина сама зупинялася, бо щиро згадувала про полеглих.
Наталія Турчак спеціально для zaholovok.com.ua
Фото: Богдана Гдаль – фейсбук
