Ранкова кава з Валерієм Лунченком

Наймолодшому губернатору в історії Закарпаття дістався найскладніший період керування областю. Цей іспит Валерій Лунченко вважає для себе успішно складеним, а здобутий досвід – безцінним. У майбутньому ми ще не раз почуємо про цього молодого, але не за віком досвідченого політика, поки ж скористаємося короткочасною міжетапною паузою і поговоримо політику і життя за чашкою … чаю.   

Що ти відчуваєш тепер у зв’язку із закінченням повноважень керівника області – полегшення чи сум, що не встиг, можливо, реалізувати задумане?
Таке відчуття, ніби нічого і не сталося, бо перейшов з однієї робочої фази в іншу. Буквально з учорашнього ранку активно зайнявся підготовкою до виборів. Я був і залишаюся членом команди Прем’єр-міністра, ми йдемо в парламент самодостатньою потужною політичною силою, тож розслаблятися ніколи.

Зараз всі, кому не лінь, дають оцінки і поради найвищим посадовцям у державі. Багато хто критикував і тебе. Сам ти свою роботу на посаді голови ОДА як оцінюєш? За що не соромно?
Першочергова задача, яку поставило переді мною керівництво держави і яку я сам ставив собі за мету – це збереження миру і стабільності в області. Слава Богу, цього вдалося досягти, хоча всі знають, як намагалися розхитати і наш регіон. Звичайно, хотілося реалізувати багато амбітних економічних проектів, дещо навіть встигли запустити, приміром, індустріальний парк Соломоново. Але я впевнений - все ще попереду.    

Кого нажив більше за період губернаторства – друзів чи ворогів?
Напевно, більше все ж таки ворогів. Адже доводилося приймати непопулярні рішення, відмовляти, звільняти. Неможливо ж догодити всім чи пояснити кожному, чому має бути так чи інакше. З іншого боку, в таких екстремальних умовах перевіряється справжня дружба, і це безцінно. Можу сказати, що жодного друга за цей період не втратив, і навіть знайшов нових. І тепер людей, на котрих я можу покластися, стало ще більше.

А хіба не стало більше таких, які лестили, намагалися бути ближче, догодити, похизуватися знайомством із тобою. Думаю, саме зараз і настане той період, коли ти зрозумієш, хто був справжнім другом…
Ні, не погоджуся. За своє життя мені випало познайомитися із силою силенною людей, і я вже доволі швидко можу зрозуміти хто є хто. Ці півроку були надзвичайно складними. Звичайно, багато хто і відвернувся, не без цього. Хтось не повірив, зробив ставку на інше, просто злякався. Але в основному, зі мною і надалі ті, кого можна назвати справжніми друзями.

До твого призначення головою ОДА тебе часто бачили в компанії з Віктором Балогою. Чому ви раптом стали ворогами? Він не пробачив тобі такого злету?
Раніше у нас були рівні ділові стосунки як колег у парламенті, земляків врешті решт. Але потім ми розійшлися у поглядах. Настільки кардинально, що залишатися у дружніх стосунках не було можливості. Я не міг прийняти нав’язування ЄЦу, а вони по-іншому не вміють. Це було б найбільшою помилкою у моєму житті, якби я на той час під тиском цієї політсили і підконтрольних їй так званих громадських активістів піддався на провокації і прийняв їхні умови гри.
    
Чого ти ніколи не пробачиш людині, навіть другу?
Я сподіваюся, що у мене серед друзів нема таких, яким би довелося щось не пробачати. Зрада – це для мене найболючіше і неприйнятне. Якщо погляди розходяться, якщо далі не по дорозі, то люди повинні тебе просто про це попередити і попрощатися, а не застромлювати ніж у спину.

Які зміни відбулися в тобі за останні півроку?
Це були неймовірно напружені 6 місяців роботи. В таких умовах випробовується характер, витримка, здібності, управлінські якості. Це була справжня школа.
    
Мабуть, ти ще більше переконався, що в політиці і спорті багато спільного?
Дуже подібні правила виживання і перемоги. Мій батько з дитинства привив мені любов до такого складного виду спорту, як мотокрос. І як там доводилося максимально викладатися для досягнення своєї цілі і постійно боротися, так і в політиці – бути в тонусі, зважати на суперника, не здаватися і перемагати.

   
То твої наполегливість і впертість – це від батька?
Так, саме він навчив мене бути таким, яким я став. І саме через спорт я відчув насолоду від боротьби і маю ті досягнення, які отримав у політиці.

З чим довелося розпрощатися, зайнявшись політикою?
Найбільша втрата – це вільний час. Увесь свій час я присвячував роботі. Але це компенсується іншими речами, тому пожертва цілком виправдана.

Коли востаннє читав книжку доньці?
Не повіриш - два дні тому. Я приїхав доволі пізно додому, вона чомусь іще не спала, підійшла до мене з дитячою збірочкою колядок, гарно ілюстрованою, і попросила почитати. Я здивувався, чому саме колядки, але відмовити не міг.  

Чим ти намагаєшся компенсувати родині твою постійну зайнятість, втому, неможливість бути присутнім на важливих сімейних подіях?
Мені дуже в житті пощастило з родиною і дружиною, яка разом зі мною проходить всі випробування. Вона з розумінням ставиться до того, що мені менше часу доводиться приділяти сім’ї і не вимагає від мене якихось компенсацій. Тож я можу залишатися собою.

Чи дозволяєш собі протягом дня бодай на 15 хвилин вимкнути телефон?
Ніколи. Буває, що не встигаю відповідати на всі дзвінки, але телефон завжди ввімкнений.

Де черпаєш сили?
В основному - у сні (сміється. – Авт.).

Невже не хочеться сісти в автомобіль, поїхати до річки чи прогулятися лісом, щоб побути на самоті і в тиші?
Хочеться, але не виходить. Якщо з’являється вихідний, то його проводжу разом із сім’єю. Ще дуже люблю сонце. Сонце і сім’я – найкращі ліки від перевтоми.
          
З ким радишся перед прийняттям важливого рішення?
З найближчими друзями. Справжніми. Яким довіряю.

А може бути таке, що всі гуртом навколо радять одне, але ти відчуваєш, що треба зробити інакше?
Я прислухаюся до порад. Але коли потрібно, остаточно приймаю те рішення, яке вважаю правильним.

Як ти сприймаєш критику?
Вважаю, що задовольнити усіх неможливо. Звичайно, неприємно читати чи чути критику, але це необхідно, щоб зрозуміти, де твої помилки і як вдосконалюватися. Конструктивна критика дуже корисна.

Чи часто звертаєшся до Бога?
Щодня. Щоранку.

Яким ти його уявляєш?
Є латинське прислів’я: In minimis maximus Deus. У найменшому - Величний Бог. Він усюди. Завжди.

Про що б запитав Його, якби ви зустрілися?
Складно уявити таку зустріч. Але, напевно, я б нічого не питав і не просив. Просто б подякував. За все.

Хто з відомих людей сучасності для тебе авторитет?
Поважаю людей, які щиро люблять свою країну. Поважаю Славу Вакарчука. Він особистість. Щирий, некорисливий.. Збагачує країну своєю творчістю і патріотизмом.

А з ким із історичних персонажів хотів би зустрітися?
Наша держава зараз переживає надзвичайно складні часи, пов’язані з війною. Це змусило проаналізувати події періоду Другої світової війни. Так от, я захоплююся вчинками і рішеннями Уїнстона Черчілля. Він зумів тоді вивести свою країну з економічної, політичної скрути. Мабуть, з ним я би поспілкувався і запитав, чим він керувався, як знаходив із сотень єдино правильне рішення.

Чого б головно ти хотів навчити доньку?
Донька дуже схожа на мене характером. Я переконаний, що вона сама знайде свою дорогу. Так само і мій шлях у житті не нав’язаний близькими, рідними. Вони дали основу, а в потрібний момент я сам прийняв виклик долі.  Звичайно, я завжди буду поруч зі своєю донькою. Я би радив їй все спробувати - і хореографію, і спорт, і науку, і мистецтво, щоб потім, коли буде потрібно, обрати свій шлях. І що б вона не обрала, я завжди її підтримаю.

Ти любиш каву?
Ні. Як бачиш, п’ю чай. Кави зовсім не вживаю. Але як справжній закарпатець, в кращий наших традиціях часто приймаю запрошення і запрошую інших “на каву”, п’ючи при цьому чай чи фреш. Хоча дуже люблю аромат свіжо змеленої кави. За межами області він мені завжди асоціюється із Закарпаттям.   

Лариса Липкань, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - Бутік- готель " Прімавера" (Вілла П)