Ранкова кава з Іштваном Гайдошем

Практично кожен закарпатець знає хоча б одне-два слова однією із найважчих мов світу – угорською. Угорці для області є рідною невід’ємною складовою, а їхня культура – родзинкою і гордістю культури Закарпаття. Угорська громада має своїх представників у владі, політиці і, мабуть, наразі «головним» з них є саме Іштван Гайдош, який віднедавна представляє інтереси не лише угорців, а і всіх інших закарпатців у Верховній Раді. Сьогодні він – гість «Ранкової кави» на Zaholovok.com.ua.

Якими є Ваші перші особисті враження від роботи у Верховній Раді України?

Ця робота для мене не нова, адже з 2002 по 2006 роки я вже працював у парламенті. Крім того, працюючи ще і на посаді міського голови, чимало часу приділяв діяльності саме законотворчого органу, адже міська рада – мініпарламент. 6 років я її очолював і мені це було цікаво, у тому числі у порівнянні з роботою Верховної Ради.

А стосовно перших вражень - і тоді, і зараз ця робота цікава і водночас відповідальна. І добре було б, якби усі народні обранці переймалися цією відповідальністю, адже марні політичні сутички, блокування парламенту вже просто розчарували. Вважаю, що варто висловлювати свої думки, кожна партія і депутат це повинні робити, але не треба використовувати для цього методи, які не передбачені законом. Це трошки мене розчаровує, але, сподіваюся, налагодимо плідну роботу.

Чи комфортно Вам у статусі народного депутата?

Відповідаючи на попереднє питання, вже трошки торкався цього. Практично, вже знав, що буде вимагатися від мене, коли стану парламентарієм, знав, що таке Верховна Рада, особливості її роботи. Але дещо спричиняють незручності і дискомфорт віддаленість від дому, від родини. Разом із дружиною ми частково вирішили це питання, адже вона час від часу приїжджає до мене з наймолодшим сином, і ми разом живемо у Києві. Дискомфорт пов’язаний тільки з цим. Але я сам вибрав цей шлях, тому доводиться просто мінімізувати незручності.

Як Ви познайомилися з дружиною?

Випадково. Але любов була з першого погляду. Ми ніби відчували, що Бог створив нас один для одного.

Берегово чи Київ – де Вам більше подобається працювати?

Не можна напряму співставити ці міста за масштабом. Як і міську раду з парламентом. У Берегові я керував міською радою і відповідав за її роботу, а у Києві я один із 450 таких же депутатів, водночас відповідаю за угорську громаду у фракції Партії регіонів. Але скажу так: якщо тут відповідаєш один, то там відповідальність лежить на всьому депутатському корпусі. Та і ця відповідальність набагато більша.

І можу ще додати, що Берегово дуже близьке моєму серцю, рідне для мене. А Київ – це політичний центр України.

Ще хтось із Ваших колег-депутатів володіє угорською?  

У парламенті добре говорить угорською Нестор Шуфрич, більш-менш володіють нею Сергій Мошак та Іван Бушко. Крім цього є депутати, які говорять румунською, болгарською та іншими мовами – лідери національних організацій. Так, Іон Попеску є лідером румунської громади, Антон Кіссе - болгарської, Олександр Фельдман очолює єврейську організацію та об’єднує й інші національні рухи. Є і лідер вірменської діаспори – Нвєр Мхітарян. І всі ми у Партії регіонів. Ще є Мустафа Джемілєв у «Батьківщині» як лідер кримських татар.

У якому із міст світу Ви хотіли б жити?

Я ніколи не задумувався над тим, щоб переїхати кудись жити. Для мого серця найкраще місто - це Берегово, і якщо б доля розпорядилася ще раз мені стати міським головою, то вибрав би знову Берегово, не переїхав би нікуди. Тут моя родина, близькі друзі, мій рідний дім – всі тут.

Все ж таки, якщо б вибирати, хоча би в уяві, то мером якого міста Ви хотіли б стати, окрім Берегова?

Коли ми співпрацювали з містами-партнерами і містами-побратимами, розмовляли з колегами-мерами, то у мене інколи були думки, що було б цікаво на кілька днів випробувати їхню роботу. Щоб дізнатися, як це – працювати у їхніх європейських умовах, коли більш-менш все дано і керувати слід практично вже збудованою системою. Хотів би побачити зсередини їхнє життя, це було б цікаво. Але не більше.

Яку мову Ви вважаєте своєю рідною? Якими були Ваші перші слова у дитинстві?

Рідними для кожної людини є ті слова, які вона почула від своєї мами, тата. Оскільки у мене батьки за національністю угорці, то і моя рідна мова - угорська, я її дуже люблю, це дуже гарна мова. Але визнаю, що дуже складна. Мабуть, українська і російська трохи легші, тому мені, можливо, у цьому плані пощастило – з дитинства вивчив складнішу мову.

Перші слова, практично як у всіх – це anya, apu, тобто мама і тато. Але в мене було ще одне улюблене слово - kakaó. Навчився вимовляти їх фактично в один день. Я дуже любив какао. Коли мені дали спробувати його, то какао одразу стало моїм улюбленим напоєм, майже на 20 років.

Символічно, адже партнером нашої рубрики є саме кафе «Какао» :) А зараз любите?

Пив какао на сніданок з булочкою навіть в університеті. Зараз - уже менше.

Чи допомагає закон про мови, прийнятий нещодавно, розвитку угорської мови на Закарпатті і захисту прав угорськомовних закарпатців?

Я дуже позитивно ставлюся до цього, тим більше, щойно ми говорили саме про рідну мову. Стосовно Вашого питання, вважаю, що це справді європейський закон як за буквою, так і за духом, адже передбачає чіткі гарантії прав мов національних меншин, у тому числі і угорської громади Закарпаття. Правда, для повного втілення у життя його положень треба ще чимало попрацювати, адже перехідні положення передбачають внесення змін до багатьох законодавчих актів, урядових постанов тощо. Тому я, в принципі, у парламенті одним із пріоритетів своєї роботи вважаю саме цю сферу. І сподіваюся, що мені вдасться довести до логічного завершення усі необхідні процедури, щоб цей закон повністю запрацював.

Який спогад із дитячих років є для Вас найщасливішим?

Якщо треба щось одне вибрати, то досить важко виокремити якийсь певний спогад, адже вважаю своє дитинство щасливим, за що я дуже вдячний своїм батькам. Але якщо задуматися, то на згадку першими приходять дні, коли вперше сів за шкільну парту, отримав першу п’ятірку, коли у 13 років у Калуші переміг на Всесоюзних змаганнях з боксу. Також коли отримав медаль після завершення середньої школи та склав перші вступні іспити до Тульського політехнічного інституту з математики та фізики – на п’ятірки. Тому навіть диктант як третій іспит не треба було писати – зарахували автоматом завдяки попереднім двом оцінкам. 

Чому обрали саме тульський навчальний заклад?

Я хотів поступати у Москву, в автодорожній інститут, але там не було можливості отримати гуртожиток. І батьки не могли мене забезпечити квартирою у Москві – тоді, як і зараз, це було дуже дорого. Мені запропонували поїхати трохи більше 200 км від Москви, і так я опинився там.

Як навчання у Тулі?

Вчився на відмінно, отримував Ленінську стипендію. А після розпаду Союзу перевівся у Львівську політехніку. Паралельно почав займатися бізнесом.

Яким?

У той час відкривав кафе, магазини, займався торгівлею нафтопродуктами, харчовими продуктами. До ‘98 року працював у бізнесі, а з часом перейшов на роботу в райраду, став її головою, з 2000 року - головою Берегівської РДА. З 2002 року – народним депутатом.

Чому після бізнесу Ви подалися у місцеве самоврядування?

Хотілося працювати не тільки для себе, а і для громади.

Що зараз складає Ваш основний дохід?

Зараз – це зарплата і дохід дружини, яка займається підприємництвом.

Ви згадували про перемоги у змаганнях з боксу. Займаєтеся і зараз?

Тільки дома, маю спортивний зал, який використовую для підтримки фізичної форми.

Можливо, ці навички могли б Вам стати у нагоді і у парламенті?

Не хотів би, чесно кажучи (сміється, - ред.). Не для того ми туди пішли, не для того нас вибрав народ, виборці.

Що вважаєте своїм досягненням, чим пишаєтеся?

Якщо говорити про особисте, то – однозначно - трьох своїх синів, свою дружину. Вважаю себе щасливим чоловіком, щасливим батьком. Той, у кого є діти, мене розуміє.

А що стосується професійної діяльності, звичайно, крім двох депутатських мандатів, можу ще говорити і про те, що, працюючи понад 6 років Берегівським міським головою, вдалося зробити реальні кроки для реформування житлово-комунального господарства міста, забезпечити цілодобове водопостачання – разом створили спільне підприємство з нашим містом-побратимом Ніредьгазою  «Водоканал-Карпатвіз». Є певні труднощі і зараз, але все ж вдалося вирішити наболілі проблеми. Також на європейському рівні поставлена робота зі збору та вивезення побутових відходів. Зараз у нас вперше в області буде побудований сміттєпереробний завод та полігон, який відповідатиме європейським стандартам. Ми виграли відповідний тендер, і за 2 роки ці об’єкти буде введено в експлуатацію. Першими у краї ми відмовилися від центрального теплопостачання, також Берегово - у лідерах в області по створенню об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, тому ми вже закрили «жеки», відмовилися від їхніх неякісних послуг. Ми пішли європейським шляхом. Збудували і здали в експлуатацію притулок для собак. Зробили перші кроки для будівництва об’їзної дороги, це теж важлива тема для міста і держави, бо таким чином розвантажується КПП «Чоп-Загонь». Це важливо і для соціально-економічного розвитку Берегівщини, яка буде транзитною територією і матиме від цього свою вигоду. Вважаю ці моменти своїм та нашим спільним досягненням.

Про що Ви мрієте?

Хочу наголосити на тому, що я взагалі-то не є мрійником. Реалістом ходжу по цій землі. Якщо ж все-таки запитуєте, то припускаю, що заплющив би очі і мріяв про те, щоб через 15-20 років ми всі - українці, угорці та інші - жили за європейськими стандартами. Якби всі кроки, зроблені сьогодні, таки призвели до цього. Це було б приємно.

А як звичайна людина, сім’янин, теж хочу, щоб через 15-20 років у мене було багато онуків і я міг навчати їх життєвій мудрості.

Чому саме Ви б хотіли навчити своїх синів, майбутніх онуків?

Нинішня молодь, скажу так, є дуже розвинутою, свідомою і цілеспрямованою. Вони не дуже люблять, якщо забагато ними керувати. Тому тільки одне хотів би передати їм і зараз це роблю – щоб за будь-яких обставин залишилися людьми. Це головне.

Кому з історичних осіб Ви симпатизуєте?

Виходячи з того, що я за національністю угорець, для мене авторитетом є Ференц Ракоці ІІ. Особливо імпонує він мені тим, що відважно воював за свободу і проти тиранії. Крім цього, вважаю дуже позитивним його ставлення до інших народів, до русинів нашого краю. І невипадково він користувався широкою підтримкою мешканців цього краю, нинішнього Закарпаття.

Чимало закарпатців висловили бажання отримати угорське громадянство. Яким є Ваше ставлення до цього?

Якщо дивимося на подвійне громадянстві у Європі – це загальноприйнята практика. У нас в Україні Конституція визнає єдине громадянство, але не забороняє подвійного. Зараз у парламенті позафракційним депутатом зареєстрований проект про зміни до Закону про громадянство, триває дискусія по всій країні. Є експерти, які виступають проти, вони аргументують тим, що це створює загрозу національній безпеці. Як приклад наводять Молдову, Грузію, Абхазію. Але є і експерти, які виступають за. Наприклад, багато українців працюють за кордоном і вони вимушені приймати громадянство тієї країни, де хочуть працювати, адже у такому випадку легше отримати роботу. Але знаючи, що подвійне громадянство не визнається в нас, думають, від якого відмовитися. Я, як угорець, знаю, що і закарпатці, і місцеві угорці у більшості підтримують це питання. Тому по можливості буду працювати у цьому напрямку в парламенті і якщо будуть реальні кроки для євроінтеграції, то думаю, що і це питання пом’якшиться і з боку держави, і з боку політичних сил, які наразі виступають проти.

Ви маєте ще якесь громадянство окрім українського?

Ні. Через те, що у законодавстві це питання неоднозначне. Чинний закон забороняє і водночас нема механізму, як відібрати громадянство. Я впевнений, що закарпатці у більшості підтримують узаконення подвійного громадянства. Може, справді варто провести референдум, якщо керівництво держави не може вирішити. Мені здається, що народ у більшості підтримав би цю ідею, тому не варто боятися.

Чому Ви обрали саме Партію регіонів?

Тому що це єдина політична сила, яка відкрито представляє інтереси національних меншин і дбає про євроінтеграцію України. Демократичні сили також йдуть у бік Європи, але вони не підтримують національні меншини, зокрема, виступають проти мовного закону. А «регіони» і прямують до Європи, і у програмі партії записали як пріоритет представництво інтересів нацменшин.

Чи є серед слів закарпатського діалекту Ваше улюблене?

Є. Це «цімбор». Воно дуже змістовне, бо характеризує відносини близьких людей, справжніх товаришів. До речі, я дуже радий, що народився саме у цьому краї, де століттями живуть у мирі та злагоді представники різних національностей. Для Закарпаття характерні толерантність, взаємоповага, терпимість до представників інших народів і інших віросповідань.

Ви маєте таких справжніх цімборів?

Є, звичайно. Я у цьому плані теж вважаю себе щасливим, адже мені вдалося працювати з такими людьми, з якими маю і взаємоповагу, і взаєморозуміння.

Де Ви любите відпочивати?

Люблю Закарпаття, це унікальний край. За годину можна доїхати до гір і навпаки - на рівнину. Додайте до цього ліси, річки, а також близькість кордонів – можна поїхати до Угорщини, Словаччини, можна в Румунію. Тобто це справжній куточок раю. Разом із сім’єю взимку катаємося на лижах. І на наших схилах, інколи їдемо й в Татри чи Альпи. А влітку нас вабить море.

Які риси Ви цінуєте у жінках?

Перш за все жіночність, ніжність та вміння берегти родинне вогнище. Я дякую Богові, що моя дружина Ірина, котра відповідає всім цим критеріям, забезпечує надійний сімейний тил, щоб я міг працювати, займатися політикою. Цьому я дуже радий.

А в чоловіках?

Для мене дане слово багато що значить, тому я чекаю цього і від інших. У чоловіках ціную також харизму та силу волі.

Що гарантовано піднімає Вам настрій?

Настрій піднімається, коли зустрічаюся з родиною. А також коли вирішую проблемні питання і, взагалі, коли результативно йде робота. Піднімає настрій також хороший дотепний анекдот і заздрю тим, хто може так емоційно і з акторським мистецтвом його розказати, бо сам так не вмію.

Що може Вас розізлити, вивести з рівноваги?

Зрада, брехня, непунктуальність. І, до речі, відношу себе до тих людей, які швидко «спалахують», але і так само швидко заспокоюються. Я радий, що у мене в житті так вийшло, що міг працювати з такими людьми, які у цьому плані до мого характеру підходять. Я їх так і вибираю, але і щастить саме на таких.

З ким би Ви хотіли поспілкуватися за кавою із відомих осіб (сучасних або з тих, хто коли-небудь жив на землі)?

Якщо задуматися, то хотів би каву випити з премудрим царем Соломоном. І запитати, як він міг набути такої мудрості, яку мав. Тому що він у той час багато чого зробив для своєї країни.

Який день із свого життя Ви хотіли б повторити?

Знаєте, я із задоволенням живу, і мало що хотів би змінити. Якщо згадувати пережите, то мені приємно, коли згадаю, як батьки подарували перший спортивний велосипед, як батько вперше довірив кермо автомобіля. Або - коли одружувався, коли народилися наші сини. Оці моменти із задоволенням пережив би ще раз.

Що б Ви хотіли отримати у подарунок?

Про мрії я вже говорив. А у подарунок? Спокійне життя. Друзів. Щоб оточуючі були задоволені. Якщо вони будуть задоволені, то і я буду.

Ви любите каву?

Звичайно, як я вже говорив, з дитинства любив какао, а після нього – каву. Як правило, п’ю із мінеральною водою. У більшості випадків - еспресо, але залюбки дегустую і екзотичні види кави.

Ви родом з виноробного краю. Любите вино? Часто буваєте у с. Яноші?

Так, люблю, у мене батько там живе і робить своє вино. Я сам є лицарем Ордену святого Венцела. Якраз у березні традиційно проводиться Берегівський фестиваль вина, цього року - вже 13-й раз. Сприяв започаткуванню цього фестивалю, коли ще був головою РДА і, слава Богу, до сьогодні він став міжнародним, приїжджає багато гостей, туристів як із Закарпаття, України, так і з-за кордону.

Яке вино любите найбільше?

Біле. Характерне для Берегівського виноградного краю - Királyleányka. Це єдиний вид вина, що і експортується з Берегова до ЄС.

Закарпатці, традиційно, везуть саме вино, їдучи у справах до столиці. Ви вже пригощали ним колег-парламентарів?

Ще ні. Я їх запрошу на фестиваль (усміхається, - авт.). Як гостей, адже я зараз теж уже гість на цьому святі.

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»