Ранкова кава з Іриною Фаріон

Особиста розмова дає абсолютно інші враження, аніж телеекран. Ми раді, що вдалося поговорити з цією депутаткою, до фанатизму закоханою (чи не єдина така серед її оточення) у мову свого народу. Сьогоднішня «Ранкова кава» — з Іриною Фаріон, яка побувала з робочим візитом на Закарпатті.

Якими є Ваші 3 перші асоціації із словом Закарпаття?

Виноград. Тепло. Смереки.

Вам закидають русофобство. Чи притаманні Вам подібні погляди?

Я ненавиджу окупантів. І все. Хоч хто б вони не були. Я ненавиджу зло, приниження, ґвалт.

Чи відповів прем’єр-міністр Микола Азаров на Ваше публічне звернення до нього щодо нездатності оволодіти українською мовою?

Особисто ні. Але я і не потребую відповіді від людей типу Азарова.

Чи справді Ви вважаєте за потрібне «переінакшення» російських імен на український манер? (на прикладі «уроку грамотності»)

Звичайно, що так. А у чому справа? Йдеться винятково про форми імен українців. Якщо ти українець і називаєш себе Ваня, то я маю до тебе запитання. Якщо росіянин – то ні, це твоя фонетико-морфологічна форма. У тому ролику  я звертаю увагу на дівчинку з американським іменем. Своє збережи: ось у чому суть.

Чи потребують, на Вашу думку, «оукраїнення» угорські імена, популярні на Закарпатті?

Якщо ти є Іштван, то не маєш ставати Іваном. А як ти Іван, то чого маєш ставати Джованні? Ім’я – це знак нації, до якої ти належиш. Тому мої слова так болісно сприйняли перевертні.

Мені не цікаві росіяни. Я хворію українцями, а не чужинцями.

У чому полягає мета Вашого візиту на Закарпаття?

Мета у мене всюди однакова – пізнавати людей. І якщо ті люди приходять на зустріч – бути їм шалено за це вдячною за це. Тобто мета сама собою написалася – нам треба було зустрітися.

Що головне Ви хотіли сказати закарпатцям на цих зустрічах?

Головне не те, що я хотіла, а що вони мені хотіли сказати. А ми сказали, що один без одного не вміємо бути у нашій країні.

Закарпатці вирізнилися з-поміж інших українців, зустрічі з якими Ви проводили досі?

Так! Тут дуже вишукана, інтелігентна, натхненна, одержима, духовна публіка. Це перевершило всі мої сподівання! Позитивне враження справив синтез різних поколінь: молоді, зрілі, поважні.

А до мови закарпатців не маєте зауважень?

Та ви що?! Це найчистіше джерело сили, це реанімація від усього словесного бруду, який я постійно чую. Це майстер-клас із фонетики. Я рекомендую кожному закарпатцеві, не відступаючи ні на йоту від свого діалекту, тріумфально крокувати з ним усією Україною. Знаєте ці рядки? «Говори, говори, моя мила!..».

Я, до речі, найбільше любила студентів із Закарпаття. Просила, щоб вони просто говорили. Про що-небудь. Приїхала сюди – а тут всі так говорять! Це оркестр фонем, звуків. Слід культивувати це багатство, це і є самодостатність. Тому так і воювали з діалектами, бо до них усміхаєшся, це пряма мова народу. Закарпатцям треба свій діалект нести Україною, як прапор, бо він - неповторний.

Що б Ви сказали Богові при зустрічі?

Дякую!

Чи куштували Ви закарпатську каву і чи любите каву взагалі?

Каву люблю. Щось я пила нині, у готелі. Але ні, не пішло мені. Я люблю гарячу каву. З медом. Так мені не вийшло.

Саме з медом?

Тільки з медом. Все п’ю з ним: чай, кава. О, майже так, як співає Вакарчук. Але купила собі тут, на Закарпатті, липового меду – по дорозі зупинилися машиною. Як символ вашої неповторної, солодкої, медової, насиченої землі.

Якби Ви мали змогу випити каву із будь-ким, хто коли-небудь жив на землі, хто б це був?

Якщо б погодився Тарас Григорович, я була б щаслива.

Чому Шевченко?

Бо він дуже сильний і вільний.  Невловимий. І неосяжний. І неповторний.

І – зухвалий!

О! Це один з найзухваліших чоловіків світу – Тарас Григорович Шевченко.

Оскільки, з Ваших слів, неосяжний, то, що б спитали його насамперед?

Нащо було писати російською мовою?!

Зараз це трактують кожен із своєю метою…

Хтось це розуміє. А хтось «розуміє» по-своєму. Тому й кажу так.

Чи залишилося бажання приїхати на Закарпаття ще раз?

В Ужгороді я вже вдруге. Але першого разу була печальна зустріч. Ми були з Тягнибоком, я була дуже втомлена тоді, була незадоволена зі свого спілкування з людьми. А ці дві зустрічі перевершили мої сподівання. Тому, звичайно, хочеться відвідати ваш край ще не один раз.  

Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua