Ранкова кава із Володимиром Чубірком і Федором Шандором

Напередодні виборів ми традиційно спілкуємося за кавою з різними кандидатами. Володимира Чубірка «застали» у кав’ярні разом з Федором Шандором. Багато у чому вони є однодумцями щодо розвитку Ужгорода і вже, як виявилося, складають плани на далеко «поствиборчий» період.

Часто кавуєте разом?

Володимир: Частіше пожежі гасимо (сміються обоє, - авт.).

Так, ми часто спілкуємося, але, думаю, палинку п’ємо частіше.

Федір: У літні дні на каву – постійно. Є питання, які треба вирішити, щоб восени – за роботу.

Багато таких питань наскладали на цю осінь?

Федір: Є кілька культурницько-туристичних проектів. А ще, сьогодні відбувається фінал Чемпіонату України з американського футболу, де грає... Київ і Закарпаття!. Завтра у фіналі грають і наші дівчата у регбі. Ясно, що їх треба підтримувати. І якби не Володимир Чубірко, просто не знаю, як наші команди поїхали б на змагання такого високого рівня.

О котрій годині п’єте першу каву вранці?

Володимир: Біля восьмої.

Федір: Восьма-дев’ята.

Володимир: Я його набирав сьогодні о восьмій, він ще каву не пив!

Федір: Я брився!

У Вас обох, безсумнівно, купа зустрічей на день. То скільки порцій кави випиваєте?

Володимир: Шість, напевно. Та збуджує лише перша кава, друга і наступні діють не так ефективно, може навіть і навпаки.

Федір: Не більше, ніж 3 порції. На п’ятій взагалі треба зупинятися. Але багато кави - це у генах в закарпатців.

Ви очолювали депутатів всієї області, то для чого Вам Ужгород? Це не «пониження» у кар’єрі?

Володимир: По-перше, у державі триває децентралізація. Обласна рада стане фактично формальним органом. Якщо цього року я міг дати своєму місту біля 15 мільйонів на ремонти шкіл і садків, інші потреби, то з наступного року, будучи в облраді, не зможу нічим допомогти. Політичні рішення на місцеве самоврядування не сильно впливають.

Інше питання, основне для мене – я позапартійний. І це єдиний механізм, як балотуватися «від себе» і не мати зв’язку з партіями. Працюючи з європейцями, я бачу, що не матимемо держави, поки існуватимуть вертикально керовані партії. Я підтримував партію Петра Порошенка, але після створення БПП зрозумів, що нічого доброго не буде. Такі партії призводять до того, до чого і режим Януковича.

А в Ужгороді я не починаю, а продовжую. За останні 8 років, от і Шандор свідок, ми створили команду і разом, наприклад, прибирали двори. І робили це не для виборів, не для піару. Ми це робили щиро, щоб підняти громадськість. Ужгород – місто, в якому я народився і хочу його розвивати. Тим більше, дивлячись, що робиться навколо - Хуст, Тячів, про Мукачево навіть не буду і казати, де давно зробили потрібні і важливі речі.

Політика для мене не є способом заробляння грошей, а способом самореалізації.

Тоді скажіть, що повинно статися в Ужгороді, щоб Ви почували себе повністю самореалізованим?

Володимир: У мене є програма, яку б хотів реалізувати повністю. Я не є одиноким гравцем, маю друзів і колег, які так само переживають за Ужгород. Програма складається з простих реальних речей. Частину з необхідних кроків я не те що планую, а зробив чи розпочав. І ще частину треба буде робити. Ви бачите, ми відкрили книжкові пункти «street-book», це ж ідея хлопців (киває на Ф. Шандора, - авт..), я їм просто допоміг реалізувати. Вони їздять по світу, збирають ідеї, привозять їх до міста.

Наша влада, яка є сьогодні – це проблема нашого народу. Його продажності, яку активно використовують 2-3 штаби. У нас ще нема громадянського суспільства. Думаю, ви були на Майдані, так от я одним з перших сказав: «Зека геть», бо не боявся Януковича і не боятимуся нікого іншого. Для мене важливий лозунг Масарика – не боятися і не красти. Він справді працює.

Як Ви відремонтуєте дороги і тротуари, якщо у бюджеті коштів на це не вистачає?

Володимир: Хто вам це сказав? Це все брехня. Я вам назву цифри: на кінець минулого року в Ужгороді залишилося 96 мільйонів невикористаних коштів. Я як голова облради маю доступ до цих даних. Гроші є, просто ними треба правильно і ефективно управляти.

То коли матимемо тротуари, якщо мером будете Ви?

Володимир: У мене є план щодо тротуарів – ми все озвучимо людям чітко: щороку робимо 5 км тротуарів за 5 млн грн. І почати це робити. Один метр найдорожчої бруківки – 1000 грн, тобто це реально. Покажемо людям, що ці гроші є і покажемо, як ми їх реально витратили.

Федоре Федоровичу, ще багато є таких цікавих «заморських» ідей, які привозите до Ужгорода?

Федір: Не тільки ідей. Щоб реалізовувати будь-які ідеї, треба мати в руках елементарні знаряддя праці, техніку. Ми з Володимиром Чубірком давно працюємо у різних проектах і усім, чим забезпечені волонтери за останні роки – його робота. А накупували, починаючи від генераторів, бензопил і до дрібних речей. Тож завжди є чим оперувати у волонтерських діях, є хороша команда. Будуть і реалізовані ідеї!

А Ви, Федоре Федоровичу, не плануєте на мера? Соціологічні рейтинги точно були б високі.

Федір: Ні, мені і так добре.

Якщо все-таки стане мером Володимир Чубірко, то туризмом завідуватиме Федір Шандор? Як «заманите» його до міськради?

Володимир: У мене є така здатність його заманювати, знаходжу ці точки, бо ми сусіди. Разом, як я казав, гасимо пожежі.

Федір: Реально гасимо. Недавно в ужгородському лісі перемогли вогонь.

Володимир: На мою думку, таких людей треба активно використовувати для розвитку і для популяризації міста. Він дуже добре бачить і може знайти ті моменти, які сьогодні для цього потрібні. Я за ним спостерігаю: почали з однієї фігурки, а сьогодні є вже цілий маршрут мініскульптурами Ужгорода.

До речі, ми ж забули гетьману показати макет фігурки коня!

Федір: Так, от маєш новину – в Ужгороді буде ще одна мініскульптура. Закарпаття підписало угоду з Пардубіцьким крайом Чехії, на гербі якого є половина коня. І ми зробимо таку скульптурку (як, наприклад, їжачки на честь Їглави), обігравши відому історію про Мюнгаузена, кінь якого не міг напитися води ніяк, бо вона просто витікала через отвір замість його задньої частини.

Хто працюватиме в інших управліннях? Вже є кадровий план?

Володимир: Міськраду треба скоротити відсотків на 70. Звичайно, ЖКГ очолить Семаль, він знає, що треба робити, є професіоналом. Принцип формування влади потрібно повинен бути таким, як в Орбана – тих, хто витрачають кошти, потрібно скоротити, хто приносить заробіток та ідеї – підсилити. Як і тих, хто збирає гроші до бюджету – ці люди повинні мати високі зарплати (і це реально), щоб чесно забезпечували дохід міської казни. Класна команда, гідні зарплати і все працюватиме ефективно.

Жінки у ній будуть?

Володимир: Звичайно. Як ми без жінок?

Якою повинна бути жінка, щоб Ви за неї проголосували на виборах?

Володимир: На виборах куди?

Без різниці. Щоб Ви віддали їй свій голос.

Володимир: Я, звичайно, радий, що є гендерна політика, але жінок треба використовувати там, де вони дадуть максимальний ефект. Кожен має свою мету. Стати депутатом просто, але стати, щоб просто побути там – нема сенсу. Жінка, яка має свою мету і можливості її реалізувати, повинна переконати, що може це зробити. Жінки керують навіть країнами. При наявності жінки наше суспільство створює менше конфліктів у роботі, це реальна правда. Жінка є балансом між системами. А щоб жінка реалізовувала політику, треба таку підшукати... Керувати мужчинами… наш менталітет, думаю, не готовий до цього.

Федір: У нас є пріоритет розвитку – європейський. І ми повинні зробити або свій вибір, або – європейський. А там – королеви Вікторія, Єлизавета, Жанна Д’арк, Ангела Меркль. У нас – Роксолана. Одні вели за собою народи, інші – лягали під його, народу, керівників.

Український вибір великих героїнь не був найкращим, на жаль. У нас не було жан д’арк. Або якщо були, то переходили у мистецтво – Українка, Крушельницька.

Володимир: Ліна Костенко.

А якими якостями володіє Ваша жінка мрії?   

Володимир: Мені все підходить у моїй жінці, я живу з жінкою мрії, вона володіє всіма цими якостями. Жінка повинна бути філософом і знати одну річ: коли треба натиснути, а коли відпустити. Тоді все правильно буде працювати. Так, Роксолана – це наш менталітет. Але при цьому ми всі залежимо від жінок на 110 %.

Федір: Ви про шию?

Володимир: Схоже. Дасть дружина емоційну підтримку – справа буде рухатися. Ні – не буде. Бо Закарпаття побудоване на сім’ї. І це треба використовувати, щоб вийти з нинішньої кризи.

Федір: Жінка мрії – це коли є куди прийти.

Володимир: Бачиш? Це якраз і є те, про що я говорю.

Ужгород вкотре «перетасовує колоду». Люди, які працювали з Вами на минулих виборах, сьогодні працюють на виборчі кампанії Ваших опонентів. Як реагуєте на це?

Володимир: Які люди? Я чинний депутат від Чопа. Усі, хто працював на виборчій кампанії – там. За 10 років мого депутатства, ми там все зробили. А тут всі мене хочуть вкласти у рамки якоїсь партії, якийсь штаб. Я йшов від Чопа і набрав біля 85 % на своєму окрузі. І за 5 років виконав те, про що домовлявся з чопською громадою. До голови обласної ради, можна сказати, мене привели мешканці Чопа. Для них я усе виконав, що запланував.

А взагалі, брехня працює. На виборах я взнаю про себе багато чого нового.

Федір: Це добре, значить, ти живий.

Володимир: На виборах президента ми працювали спільно з командою Р.Горвата і В.Пацкана і сьогодні лише вони одні зі мною не воюють, ми йдемо своїм шляхом, вони - своїм.

А як реагуєте на критику тих, які «воюють»?

Володимир: Дуже класно, дуже круті статті пишуть.

Федір: П’ємо каву.

Змінити рідне місто на краще – для мене цей надпис на білбордах звучить як Ваше бажання переїхати у Дюссельдорф. А Ви що вкладали у цей лозунг?

Федір: Дубай, Будапешт…

Володимир: Я вкладаю те, що наше місто має виглядати, як Шандор каже, як Дубай і Будапешт. Бо зараз наше місто більше виглядає як помийна яма у Європі. Чоп і Тячів краще розвивають своє місто. А щоб Ужгород став процвітаючим містом, головне – маємо створити громадянське суспільство. Повинні бути оборані «маленькі мери» у кожному будинку, голови вуличних комітетів, директори шкіл і садків, які обрані на сесії і затверджені колективом. Повинні працювати 270 голів вуличних комітетів і 370 маленьких мерів - голів ОСББ, яких обрали люди для реалізації спільних задач, утримання спільної власності в порядку.

До речі, я домігся проекту «Єврокомісії» для ужгородських ОСББ, які зможуть отримати по 10 тисяч доларів на свої потреби.

І от коли буде громадянське суспільство, то не важливо буде, хто буде мер. Усе працюватиме завдяки громаді.

Федоре Федоровичу, а як Ви з точки зору соціолога можете проаналізувати кампанію Вашого товариша і його шанси на перемогу?

Федір: Вона базується на основних позиціях «менше слова - більше діла». По-друге, кандидат за ці роки не засвітився у скандалах. Зараз є 4 чітко викристалізувані лідери перегонів. Як соціолог, можу сказати, що один з двох у другому турі – це Володимир Чубірко. Зараз іде боротьба за другу особу у другому турі, яка з ним змагатиметься.

Володимир: В основному, фінансова боротьба. Це наша найбільша біда. Бо ті гроші, які зараз видають кандидати-олігархи, потім вони відберуть у міста.  

Федір: Наш кандидат 25 числа, як справжній закарпатець, зранку сяде, вип’є каву з сім’єю, потім подзвонить друзям, щоб не забули піти на вибори і потім не «нявчали». Не важливо, за кого голосували, головне піти, щоб потім не нити - який поганий наш мер. Просто зроби свій вибір, виграє твій кандидат чи ні.

Потім проголосує сам і ми разом вип’ємо по другій каві.

А третя кава буде «із заголовком» – за перемогу!

Більше синів, ніж у Вас, напевно, має тільки Садовий. Як Вам, до речі, стиль управління сусіднім обласним центром?

Володимир: У нас різна ментальність із Садовим. Не моя особиста, маю на увазі, але між містами. Він робить все правильно, я з ним пересікаюся, просив, наприклад, допомогти з тролейбусами і ми з чехами це вирішили для Львова.

Він активний хлопець, який чітко знає, що треба робити. Тротуари, медикаменти, парти в школах – він це реалізував і реалізовує, тому буде мати підтримку. Але він робить й інші речі – треба весь час бути у цьому тренді: робити правильні кроки, допомагати громаді.

Федір: Але у Львові є велосипедні доріжки, та нема велосипедистів. А в Ужгороді найтрайди, велосипеди, та… нема доріжок. Правило Ужгорода і Львова, як завжди базується на одому – Львів славиться кав’ярнями, а Ужгород – кавою.

Володимир: Питання не тільки в тому, що проїхатися доріжкою «віу-віу», як каже мі Ваня. Питання в іншому: як нам з сусідом Шандором приїхати на роботу на велосипеді подолавши всю відстань від дому? Нам треба їхати хіба на танку. Давайте зробимо цілий один квартал, це реально, щоб мешканці могли доїхати від дому до роботи і назад.

Досвід якого ще мера є для Вас цікавим?

Знаєте, маємо одну велику проблему – не мера, а самих громадян. Шандор підтвердить: у сквері Масарика двічі на рік висаджуємо квіти, торік звідти щезло 5 лавиць, то і їх купили за свої гроші, щоб не позоритися перед чехами. Знаєте, як мер Нью-Йорку Роберто Джуліані ходив щоранку замальовувати графіті і робив це до тих пір, поки графітчикам не набридло. Так і ми повинні кожен день досаджувати квіти, поки їх не перестануть красти. Такі ж сквери потрібні всій громаді, не мені, не Шандору, не вам, а всім разом.

Які у Вас є таємниці?

Володимир: Що значить таємниці?

Федір: Про все вже написали.

Володимир: Точно, написано вже про всі, які є і яких нема. Я – найрейтинговіший за клонами. І навіть мої газети додруковують. Ви бачили це відео? Деякі «діячі» пішли замовили 4 пачки моїх газет, порвали їх, викинули на смітник і там сфотографували. Що це за акція? Ми все це зняли на відео.

Ви обоє – багатодітні. Маєте вже улюблені мультфільми із сучасних?

Володимир: Звичайно, наприклад, про Пумбу.

Федір: Останній, який переглядав, щоб студентам наводити приклади – «Рататуй».

А мультики свого дитинства дітям показуєте?

Федір: Та хто зрозуміє «Ежик в тумане»? Та і взагалі, це для дорослих мультик.

Володимир: Але, наприклад, Вінні Пух «катить». Правда, син питає, чому у Вінні ноги окремо від тулуба ходять.

Федя, які наші діти ще дивляться мультики?

Федір: Всякі дурацькі! Хоча.. пінгвіни Мадагаскару файні.

Володимир: Старші дивляться більш «серйозні» фільми, про вампірів, наприклад. А всі разом ми переглядали, наприклад, рік тому Панду Кунг-фу.

Федір: Таня дивиться історії про перевороти, придворні історії А Федя грає у танки і говорить при цьому по-англійськи – я прийшов аж не зрозумів, а то він в онлайні спілкується з іншими гравцями, іноземцями.

Володимир: Є одна дуже класна фішка у дітей. Старші грають у комп’ютерну гру, а малі сидять поруч, мають пульти, які насправді не працюють, але сидять, пульти тримають і повністю «в темі»! Це дивовижно, як вони хочуть бути «задіяні». Але є інша проблема - коли старші зайняті уроками, то грати реальну гру мушу… я! (усміхається, - авт.)  

Чи маєте улюблені жарти з тих, які, можливо, існують про Вас самих?

Володимир: Вони весь час змінюється, сьогодні – одне, завтра - інше.

Федір: Багато жартів про нас стали реаліями.

Володимир: Та бо думка – вона матеріальна. Як би ми не хотіли. Якщо думаємо про щось, то це перетворюється на реальну матерію. Є фокус з картами, пов'язаний із свідомістю. Я напишу карту на папері, не показуючи вам і проведемо експеримент (у результаті – все справдилося, мій варіант співпав із написаним на папері, - авт.).

Тому що завжди є лише 2 варіанти - нуль і одиничка.

Яку найціннішу пораду Вам дали у житті?

Володимир: Найціннішою стала порада мого діда, який мені сказав: «Ніколи нікому нічого не обіцяй, а якщо пообіцяв, то мусиш зробити».

Федір: Та дали мені пораду, але ніяк її не можу використати...

Чим би Ви зараз займалися, якби не були головою облради і бізнесменом, науковцем і експертом з туризму?

Володимир: Я би багато часу витрачав на свою родину, на свій бізнес, більше подорожував, мені цього не вистачає. Я був у багатьох містах світу, мою свідомість формують ці речі. Якщо знаходжу день-два – обов’язково їду. Щоб відчути менталітет, дізнатися щось нове.

Федір: У мене спектр справ завжди великий. Періодично займаюся тим, що раніше не робив. «Могу копать, могу не копать». Треба чергувати розумову і фізичну працю. Періодично, щоб повністю мозок не заріс павутиною від однотонної роботи, треба робити діаметральні позиції. Так звані дауншифтинги: зверху вниз. І навпаки.

Чи є людина, з якою Ви можете бути максимально відвертими? Яка знає про вас усе?

Володимир: Моя дружина і моя мама. Це люди, які знають про мене все. Ми живемо за угорським менталітет - коли жінка виходить заміж, вона є чиясь. А жінка і мама - це люди, які зі мною живуть, знають щоденні кроки, внутрішній світ. Помічаю, що, спілкуючись зі мною, дружина знає, що я хочу ще до того, як я захотів. Знає, на що я здатен, що я можу, коли мене треба підтримати і коли зупинити. Для того ми, чоловіки, і маємо жінок.

Федір: У мене така робота, що нею і не можна ділитися. Так завжди у творчих людей. На початку збоку здається – зовсім погано, а потім: «О, а чого ти не сказав, що це так класно вийде?!», коли вже все відбулося. Коли всі лінії синергетично зійдуться в одну, лише тоді видно, у чому був задум. А близькі люди занадто переживаю за тебе. Тому принципово після багатьох випадків не нервожу людей.

Наскільки важливо для вас перемагати?

Володимир: Ми з Шандором вже перемогли і ми непереможні. Що робили 8 років, продовжуватимемо далі – допомагатимемо облаштовувати подвір’я,  встановлювати скульптури, далі садити квіти, створювати паркові зони. Спільно з нашими друзями, небайдужими ужгородцями, бо ми від цього отримуємо задоволення.

Я, до речі, дякую Федору Шандору за те, що навчив мене отримувати задоволення від суспільної роботи. Коли працюєш і нічого за це не чекаєш, тільки одного потребуєш - щоб поважали твою працю. Все. Ми садили квіти біля пам’ятника Масарику і він спитав мене: «Ти отримуєш задоволення?» І я зрозумів: так! І тому ми почали робити багато класних справ. Люди повинні робити те, від цього отримують задоволення.

Якби у нас було таких 100 шандорів, то 500 грн опонетів вже би не працювали. А один Шандор не встигає так багато, от і зараз вже збирається, бо йде проводити екскурсію - приїхав «Укрметрополітен».

Розкажіть ще, де Ви пили найсмачнішу каву у своєму житті?

Федір: У дубайському аеропорті. Вона була дуже дешевою, але в житті не пив такої смачної – тягуча, як леквар. «Вставила» мене вперше в житті. Вона була не з робусти і не з арабіки, а з ексцельзи.

Володимир: Класну каву пив у і Ізраїлі, де цілий місяць подорожував. Араби варять смачну каву зі спеціями. Ми просто йшли по базару, там робили сік з гранатів і я спитав, чи не мають кави. Для нас приготували і це був… зовсім інший смак. До речі, після цього не пив такої більше.

Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Валентин Кузан

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики "Ранкова кава":