Ранкова кава із Василем Варцабою

Його прізвище на Закарпатті є одним із найвідоміших. Люди по обидва боки закону відгукуються про нього однаково – визнаючи силу характеру, розум, а також те, що він завжди дотримує слова. Про Василя Варцабу можна почути чимало, та кримінальні драми, детективи, біографічні романи ховаються у порівнянні з його життєвою історією. Десятки розкритих резонансних злочинів, досі не забутих закарпатцями, боротьба із злочинністю у «круті» 90-ті, керівництво карним розшуком, УБОЗом (найдовше в історії Ужгорода) і всією міліцією області, опала після 2004-го… Перед Новим роком Василь Варцаба знову повернувся на посаду начальника УМВС України в Закарпатській області, відсвяткував день народження та погодився відповісти на питання «Ранкової кави» для Zaholovok.com.ua.

Ви любите каву?

Ні, не п’ю. Люблю чай.

Ваше представлення особовому складу як начальника УМВС відбулося у той день, коли у дію вступив новий КПК. Ви вірите у символічність цієї події і символізм взагалі?

Так. Якщо Ви питаєте, чи має перспективу новий Кодекс, то я впевнений, що так. Старий був прийнятий ’61 року і тоді всі були в шоці, бо тривали наслідки сталінізму, де все вирішували «трійки», адвокатів як таких не було. Коли прийняли новий кодекс, який передбачав адвокатів, захист, усі були шоковані. Але як бачите, все нормально. Наразі ж рухаємося до Європи, йдемо вперед і, навіть якби й не хотіли, слід приймати європейські цінності. Є у КПК деякі проблемні питання, але думаю, що згодом все відшліфується, а кодекс буде діяти.

Що є для Вас символом Закарпаття?

Гори.

Я народився в горах і тут народилися мої сини – хоч жили на той час в Києві, але жінка народжувати приїздила на Закарпаття – до моїх батьків на Рахівщину.

Як Ви познайомилися з дружиною?

У Ялті, я був на практиці щодо карного розшуку. Ми були знайомі два дні, а на третій вирішили одружитися.

На третій день знайомства?

Так, і вже 35 років прожили. І кожному бажаю так прожити. Я бачив її щовечора майже місяць, спостерігав, та познайомився вже перед від’їздом.

Перед тим як очолити закарпатську міліцію Ви керували івано-франківськими правоохоронцями. Як сприймали Вас на Галичині?

Спочатку всі були насторожені. Дуже. Переживали, що прийду, всіх порозганяю, приведу своїх людей, а тих, хто був при минулій владі, всіх розжену. Але на їх здивування я не звільнив ні одного чоловіка. Одразу сказав: я ставлю задачі, хто їх виконує - буде працювати, хто не зміг працювати – написав рапорт сам. Коли я прийшов, область за показниками була на 25 місці. Через 4 місяці увійшла у п’ятірку, а ще через місяць почала займати перші місця в Україні. І так до кінця моєї роботи в області.  

Працівники побачили, що все налагоджується, злочини розкриваються, в області - стабільність, практично не лишалося жодного нерозкритого вбивства чи розбійного нападу. Зменшилася злочинність. На Івано-Франківщині - найнижчий рівень злочинності в Україні на 10 тисяч населення - завдяки проведенню профілактичних заходів, можете підняти статистику.

У Закарпаття є такі ж перспективи?

У зв’язку з прийняттям КПК змінюється статистика. Треба трохи часу, щоб ми увійшли в те русло, в якому діє КПК і повірте мені, що Закарпатська область не буде в середині списку. У крайньому разі - в першій п’ятірці. Ще не знаємо, якою буде статистика, які показники братимуться до уваги, коли міністерство відшліфує, то будемо виконувати всі завдання, які перед нами поставлять.

Якою була найбільш екстремальна ситуація у Вашому житті?

Їх було дуже багато. Не можна сказати, котра найбільша. Працюючи 9 років в УБОЗі і очолюючи його у найбільш проблемні роки, згадувати можна не один день – що було і як було. Таких ситуацій було дуже багато.

Як сприймала Вашу роботу у ті роки (та і зараз) дружина? Щодня знаючи, на яку небезпеку наражалися.

Дружина знала, за кого виходить заміж. Знала, де я працюю і була готова до цього.

У кіно популярною є тема приватних «консультантів» міліції. У Вас були випадки долучення цивільних «шерлок хомсів» до розслідування?

Декілька разів, коли працював начальником карного розшуку міста, а тоді модні були екстрасенси, то приходили окремі з них - хотіли розкривати злочини. Та все закінчувалося, як правило, нічим. Тому ми їх більше не залучали.

Коли у Франківську було резонансне вбивство мольфара Нечая у 2010 році, ми пробували задіяти інших, подібних до нього. Але це не дало жодного результату.

Ви вірите у реальність надприродних здібностей?

Так, є люди, які дійсно мають здібності, не властиві іншим. Я стикався з такими.

Вам цікава Ваша робота? Взагалі, роботу із злочинами можна полюбити?

Так, цікава. Я у міліції із ‘75 року, ви напевно не живете стільки (усміхається, - ред.). Ще не було такого дня, коли мені б не хотілося йти на роботу. А звідси можете зробити висновок, люблю я свою роботу чи не люблю.

А солодощі любите?

Люблю, але не їм.

Свідомо обмежуєте себе?

Так, обмежую. І – так, свідомо. Я займався багатьма методиками, 9 років моржував, 8 років займався голодуванням, роками практикував інші методики. І на сьогодні я прийшов до одного висновку – 4-й рік займаюся системою тибетських лам, щоранку півтори години.

Кожного ранку?

Так, я встаю о 5 годині, півтори години роблю вправи і йду на 7 на роботу. Ще не було жодного дня, щоб я пропустив, де б не був. Коли за кордоном слід було виїжджати о 3-ій ночі, я прокидався ще перед другою.

Як можна себе так дисциплінувати?

Багато людей хворіють, особливо після 40-45 років. І багато хто думає, що якщо лягти у лікарню, взяти купу таблеток і уколів, то будуть здорові. Ніколи в житті! Якщо людина не буде займатися собою сама, то медицина не зробить її здоровою. Лікарі потрібні – в екстрених випадках, зробити операцію, вивести з шоку, але якщо людина сама над собою не працює, то ніколи й не буде здоровою.

При зрості 171 см моя вага 71 кг і таке співвідношення я тримаю роками. Так, треба себе у чомусь обмежувати, утримуватися від чогось. Проблеми здоров’я пов’язані з лінню. Хочеться вранці поспати - питань нема, ми всі живі люди, але якщо хочете бути здоровими – треба себе дисциплінувати.

Чого не вистачає українським правоохоронцям (окрім фінансування), порівняно із, наприклад, західноєвропейськими чи американськими?

Якщо оцінювати професіоналізм, то західним працівникам міліції до наших дуже далеко! Я їздив по всій Європі, бачив, як вони працюють. Так, у нас нема ще такої матеріально-технічної бази, техзасобів, але ми до того йдемо. Та якщо прирівнювати поліцію заходу до нашої, повірте мені, що у нас працівники більш професійні. Наведу приклад чому. Зустрічаюся з начальником кримінальної поліції Австрії. Як правило, питаємо статистку. У них вбивств – 20 на всю Австрію. З них тільки 2 - в умовах неочевидності. Звідки у них буде професіоналізм? У нас – більше 4,5 тисячі таких злочинів, з них 2000 - із застосуванням вогнепальної зброї. Крім того, у нас можуть працювати, не рахуючись з часом: на вихідні, у свята. В основному це оперативні працівники. Вони все життя на роботі, я знаю по собі, все життя так пропрацював.

Чи до душі Вам ідея про перейменування міліції у поліцію і відповідний законопроект?

Не бачу якогось особливого сенсу. Але у всьому світі поліція, то чому ми маємо називатися «міліція». Ця назва з ’17-го року вже віджила своє у колишньому значенні «вооруженный отряд».

Жінки у закарпатській міліції мають певні привілеї чи таки пріоритетним є абсолютне гендерне рівноправ’я?

Пріоритетне рівноправ’я. Вони ж носять погони. Та у деяких випадках на чергування можуть не ставити, хоча є багато жінок на оперативній роботі - на рівні з мужчинами виконують ті обов’язки, які на них покладені: і у відрядження їздять, і на перевірки, і теж не рахуються з часом.

Які якості у жінках поважаєте Ви особисто?

У перші чергу, відданість.

А якими рисами характеру, на Вашу думку, повинен володіти чоловік?

Є таке поняття, як честь. Її повинен мати кожен справжній мужчина. Якщо у нього є честь, всі інші риси характеру до цього примикають.

Ваша дружина викладає в УжНУ, Ви – в ЗакДУ. Вдома бувають наукові диспути чи після роботи про неї не говорите?

Ми з жінкою дуже часто розмовляємо як на політичні теми, стосовно ситуації у країні, в області, і буває, на наукову тематику. У дечому з нею не погоджуюся, з чимось погоджуюся. У чомусь вона зі мною погоджується чи ні. Дискусії бувають і бувають часто.

Сини перейняли Ваші риси характеру, професію?

Старший син працював старшим слідчим прокуратури, потім, коли відбулися події 2004 року, йому прийшлось піти з прокуратури. Зараз він працює директором видавництва «Закарпаття».

А менший теж носить погони, правда, не в міліції, а на митниці.

Що головне Ви хотіли б передати своїм онукам?

Навчити, щоб вони були, як і мої діти, порядними, справедливими, чесними і гідними. У всьому, що вони будуть робити.

Про що Ви мрієте?

Як і любий сім’янин, мужчина, мрія у мене – щоб все було нормально, щоб дома все було гаразд, щоб всі були здорові і у всіх здійснювалося те, що вони задумають.

Якщо не міліція, у якій сфері Ви хотіли б працювати?

Мені цікава наукова сфера. І тому, як бачите, я паралельно займаюся науковою діяльністю.

Яка із відвіданих країн сподобалася Вам найбільше?

Кожна по-своєму. У країнах, де мені доводилося побувати, старався відвідувати історичні місця, дуже люблю історію. Кожна країна має свою красу, у тому числі красу історії. Якщо говорити про Західну Європу, то це Австрія, Франція. Я бував і в США, але там я би, наприклад, жити не хотів ніколи. Красиво, гарно все, але знаю свій «устрій». Кожна людина до чого звикла, до того її тягне і здається, що там їй найкраще.

Вам найкраще на Закарпатті?

Так.

Я працював у Києві 6 років, та кинув все і поїхав додому. Кожні півроку писав рапорт про повернення, незважаючи на столичну посаду, квартиру.

Коли бачу по телевізору гори, не можу довго залишатися десь інде, мене тягне додому. Я відмовлявся від серйозних посад, бо знав, що знову рано чи пізно захочу повернутися на Закарпаття.

Ви користуєтеся інтернетом? Як часто і з якою метою?

Так, щодня. В основному для отримання інформації. А ще для саморозвитку. Люблю вивчати різні теми, дізнаватися нове.

Ваша улюблена зброя?

Пістолет. Найбільше доводилося ходити саме з пістолетом. Практично, все життя.

Ви любите читати?

Люблю, але часу не вистачає: зранку до ночі на роботі. Колись я дуже багато читав. В юності перечитав всю місцеву бібліотеку і навіть у знайомих перечитував всі книги, які у них були.

Якби Ви писали книгу про своє життя, як назвали б її?

Дивіться, моє життя – це міліція. Більшість свідомого життя я тут працюю. Це вже 38-й рік. Не рахуючи ті 4 роки, коли мене розшукували. Але я вважаю, що і тоді міліцію не покидав. Тому я б назвав книгу «Моє життя – це міліція».

Ті 4 роки Ви викреслюєте з свого життя чи які спогади вони залишили?

Ні, 4 роки не можна викреслити з життя. Навіть майже 5 - місяця не вистачало (з тих пір, як я покинув Україну).

Цікавитеся політикою?

Не можу не цікавитися, працюючи на таких посадах. Волею-неволею щодня стикаюся з політичними подіями на фоні області, держави, у спілкуванні з людьми.

Які риси Ви найбільше цінуєте в собі?

Сам у собі ціную порядність, гідність, відповідальність, мається на увазі виконання того завдання, що перед тобою ставлять або яке ти сам ставиш перед собою. Повірте, я  виконую все, що планую. Не пам’ятаю, щоб я поставив якусь ціль і її не досяг. Маю на увазі реальні цілі, а не захмарні.

Що вважаєте своїм недоліком?

Основним моїм недоліком є довірливість.

38 років у міліції не позбавили Вас цієї риси?

Бачите. І багато людей дивуються, що за стільки років у мене залишилися такі якості.

Якби Ви мали змогу зустрітися із будь-ким із історичних осіб, хто б це був?

Чингісхан. Я поважаю цю людину. Багато читав про нього, просто знімаю перед ним шапку. Людина, яка піднялася з низів, хоча він був з престижного роду, і завоював практично півсвіту. Те, як він керував військами, державами – у цієї людини треба вчитися.

Що гарантовано піднімає Вам настрій?

Наприклад, розкриття важких злочинів. Коли розкриваються злочини, я сам радію. І коли безпосередньо брав у цьому участь, то результат роботи і піднімав настрій.

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»