Ранкова кава із Світланою Мітряєвою

Таких жінок мало. Їх стиль життя надихає, їх внутрішня енергія не залишає байдужим нікого, на них хочеться рівнятись… Дуже тендітна, але сильна жінка, яка не відступає від своїх життєвих принципів, живе у гармонії із собою та навколишнім світом, усміхається за будь-яких обставин, та, найголовніше, фахово і професійно виконує свою роботу, яка є її улюбленою справою… Вона – професіонал, який традиційно входить до рейтингів найвпливовіших фігур Закарпаття і багато років працює на імідж України за кордоном, висококласний та фаховий експерт у галузі міжнародних відносин, «рупор» інтересів закарпатців у візових питаннях та транскордонній співпраці, чия фахова естетика лежить у площині європейської ідеї.

Сьогодні гість «Ранкової кави» на Zaholovok.com.ua – Світлана Мітряєва – директор Регіональної філії Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді, заступник Голови Представництва Міжнародної Дипломатичної Місії Народної Дипломатії «Європейська Україна» в Закарпатській області, радник Голови Закарпатської обласної державної адміністрації з міжнародних питань, Заслужений діяч науки і техніки України.

Світлано Іванівно, чи важко тендітній жінці очолювати серйозну структуру?

Безперечно, непросто. На перший погляд видасться, що така робота директора є тільки представницькою. Насправді ж, для того, щоб механізм працював злагоджено, без збоїв, а результат був не просто хорошим, апоказовим,треба щоденно, ретельно, враховуючи всі можливі та неможливі нюанси, працювати з повною віддачею. І те, що я жінка, аж ніяк не має впливати на якість роботи та результат діяльності, адже очолювати структуру має в першу чергу професіонал, який повинен відповідати багатьом критеріям, які на перший погляд рельєфно не проявляються. Хоча серед директорів філій Національного інститут стратегічних досліджень, а їх є 6 (в Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові та Ужгороді), я – єдина жінка.

За стільки років роботи для зміцнення іміджу та міжнародного авторитету України, чи не розчарувались?

Ні, навпаки, я вірю в те, що роблю. І пишаюсь результатами. Відчуття, коли бачиш результат роботи важко з чимось порівняти. Так, сфера, в якій ми працюємо  є неосяжною і зробити все і одразу нікому ніколи не вдасться. Для цього необхідна злагоджена, копітка праця регіональної команди та Центрального інституту. Але робота нашої структури помітна і результативна не тільки в регіоні, Україні, але й високо оцінена експертними колами країн-сусідів, а це – ще один стимул працювати далі.

Що найбільше Вам подобається у Вашій роботі?

Моя робота вже давно стала стилем життя. А це відбувається, коли свою роботу дуже любиш. Я отримую насолоду від спілкування з цікавими людьми, від інтелектуального насичення та можливості бачити реальний результат діяльності очолюваної мною структури. Я не звикла робити щось у півсили, вважаю це некоректним, насамперед перед собою та своїми колегами. Тому моя робота – це і моє захоплення, мої ідеї, моя пристрасть, що дозволяє гідно справлятися з негараздами, якщо вони виникають.

А що є для Вас найбільш складним у роботі?

Найважчим є виокремити в велетенському потоці інформації найважливіше та запропонувати декілька варіантів з метою пошуку оптимального підходу для здійсненняефективної державної політики.

І як же досягнути такої майстерності?

По-перше, постійно навчатися, вдосконалюватися, зростати, вірити в себе, в свою справу, чітко знати, що робиш і не звертати особливої уваги на «зовнішні» оцінки.

Взагалі я вірю, щонаміри завжди притягують спосіб їх реалізації. Якщо щиро прагнути чогось, що принесе Вам успіх, рівновагу у житті, то це «щось» обов’язково з’явиться – у вигляді знаків, можливостей, допомоги зі сторони… Головне – бути уважними та відкритими для нових можливостей, відкритими до життя! І завжди пам’ятати, що в житті є три речі, які ніколи не повернути:час, слово та можливості.

Що Ви найбільше цінуєте в чоловіках?

Порядність, відданість, розум та професіоналізм. Моя діяльність більшою мірою пов’язана із спілкуванням у чоловічому середовищі. Тому я ціную, коли чоловіки дотримують слова, знають чого прагнуть. Іншими словами мені імпонують чоловіки, для яких порядність та духовність важливіша за час та гроші. На жаль, таких чоловіків сьогодні мало…

А якою на Вашу думку має бути «справжня» жінка?

На цю тему можна спілкуватись годинами, згадайте, жінкам присвячені найвидатніші твори, жінки навіть ставали причиною воєн. Жінка – це скарб, жінка – це не поняття, це така ж сила природи, як вітер, блискавка чи електрика. Та все ж таки, на мою думку, серед рис жінки має переважати мудрість, а в житті – стиль, і це стосується не тільки одягу…

Як Ви познайомилися з Вашим чоловіком?

Ми вчилися в одній школі в Ужгороді. Але якраз у школі не звертали увагу один на одного. Я поважаю людей, на яких можна покластися у будь-якій ситуації, і от одна з таких ситуацій, власне, й відбулася. Тоді я зрозуміла, що зможу розраховувати на підтримку з його боку, при чому, ненав’язливу, щиру. І після того ми вже не розлучалися. Я побачила у ньому ті риси, які дали мені можливість зрозуміти, що з чим чоловіком я можу прожити все життя. І уже 40 років ми з В’ячеславом разом. Це людина, яка завжди підтримує мене і на яку я завжди можу покластися.

Хто із людей, яких Ви зустрічали, вразив Вас?

Мені пощастило зустрітись в житті із видатними постатями – людьми, які є прикладом для багатьох. Це науковці, військові аналітики, експерти, митці, філософи та музиканти. Та найбільше, напевно, запам’яталась зустріч ізСемюєлем Хантінгтоном- одним з найвеличніших політологів світу останнього століття, чиї роботи вже давно стали класикою в міжнародних відносинах. Якщо говорити про академічне коло, то вплив на моє становлення як людини і як науковця мала мій науковий керівник – член-кореспондент Національної Академії наук УкраїниІрина Миколаївна Мельникова, а також академікАрнольд Миколайович Шлєпаков– перший директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України. Багато чого я навчилась від спілкування з такими відомим постатями, як радник Президента УкраїниАнатолій Гальчинськийта академікВолодимир Горбулін. Загальна культура, порядність, інтелігентність та панорамне мислення цих людей навчили мене по-іншому сприймати все те, що відбувається в нашому суспільстві, яке ще довго буде знаходитись в стані трансформації.

Де Ви хотіли б побувати?

О, подорожі є одним з моїх найбільших захоплень! Із задоволенням б відвідала Флоренцію, її пам’ятки, музеї, давно мрію побачити «Народження Венери» Ботічеллі.

Яка з відвіданих країн сподобалася Вам найбільше?

Напевно, Велика Британія, Кембрідж та Лондон зокрема. Загальний порядок, традиції, які не втрачені в шаленому ритмі сучасності, величність, гордість громадян за свою країну та загальна «елегантність» життя.

Щодо захоплень, що ще приносить Вам задоволення?

Я вже багато років займаюсь йогою. І це не просто фізичне навантаження, а спосіб і стиль життя. Сучасний ритм життя вимагає постійного тонусу та енергії. Тому йога для мене – це спосіб врівноважити думки і тіло, відновити сили. Крім того, я дуже полюбляю прогулянки на свіжому повітрі, зажди намагаюсь викроїти час, аби пройтись пішки набережною міста. Чисте повітря очищає думки, і тоді голос інтуїції чути краще. Також не можу не сказати про літературу та музику. Книги для мене свого роду культ, тому розумна, «смачна» література часто стає порятунком від навантажених буднів.

Також я постійно відвідую концерти класичної музики і в Ужгороді, і у Львові, і коли буваю за кордоном.

Що з останнього, прочитаного Вами, вразило найбільше?

Я читаю дуже багато, і незважаючи на зайнятість, стараюся жодного дня не залишатись без мудрого слова. Спектр того, що я читаю дуже широкий – від аналітики та фундаментальних наукових праць до новинок сучасної літератури. Із останніх уподобань дуже сподобались романи Кадзуо Ісігуро «Залишок дня», «Книжковий злодій» Маркуса Зузака та «Елегантність їжака» Мюріель Барбері. Ці книги сколихнули свідомість, змусили замислитись про безліч важливих, та на перший погляд незначних речей. Така література вчить, що життя прекрасне у всіх його проявах, про прості радощі кожного нового дня. Взагалі, всім, хто цікавиться сучасною літературою, раджу прочитати обов’язково.

Найбільш приємний подарунок у Вашому житті?

Знову ж таки мені щастило отримувати в житті багато подарунків, але найбільше я люблю, коли мені дарують книги. По-перше, це багато говорить про того, хто її дарує, ну і книга – це інструмент здобуття мудрості!

Якби у Вас була змога зустрітися з Богом, що б сказали Йому насамперед?

По-перше, подякувала б, за  найбільш цінне, що Він мені подарував – життя, за все, що маю, спитала б, чому життя таке суперечливе та, часом, несправедливе та попросила б сили і мудрості на майбутнє.

Як встигати усе так, як Ви?

Я переконана, що якісна організація та самодисципліна людини – це основа будь-якої справи. Не важливо якої – проведення міжнародної конференції чи похід в супермаркет. Організувати роботу просто, якщо ви точно розумієте, що хочете отримати «на виході». Робіть аналіз, нотуйте свої плани, звітуйте про те, що ви зробили самі перед собою – що вийшло, що не склалось і чому? Намагайтесь все робити вчасно – цінуйте свій та чужий час. На перший погляд все це - прості істини, які всім відомі. Однак, повірте, це перевірені часом і досвідом правила, які приносять результат і успіх. Як стверджують знавці: успіх - це добре прописаний план тажорсткий контрольза його виконанням.

Скоро новорічні свята, що б ви взяли з цього року в наступний?

Як і для багатьох для мене новорічні свята – привід осмислити прожитий рік, зрозуміти помилки і планувати нові справи. Я давно вірю, що проблеми виникають тоді, коли ми їх самі собі вигадуємо. Тому Новий рік я хочу зустріти із чистими помислами, оптимізмом та любов’ю до всього і всіх, що і хто мене оточує. Коли людина сама створює світло у себе в душі, то і життя відповідає добром.

Ви любите каву?

Так, якісну, запашну каву я дуже полюбляю, особливе еспрессо з корицею в затишній ужгородській кав’ярні. Кожний ранок в нашій філії ми починаємо саме із смакування кави, за якою обговорюємо порядок дня, перспективні питання та плани. І гостей завжди пригощаємо. Дуже рада, що у нас в краї є свої кавові традиції, які і нині набули нового розвитку.

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»