На Закарпатті протягом двох років обласна рада оголосила об’єктами природно-заповідного фонду 34 пралісові пам’ятки. Це – понад 5,4 тис гектарів цінних, майже недоторканних лісів у різних районах області. Попри це, вже третю сесію поспіль депутати відмовляються затверджувати частину пралісів, у тому числі – поблизу Боржави. Наразі більше 3,9 тис гектарів очікують на фінальне рішення та досі залишаються без офіційного охоронного статусу. Хоч за законом там вже заборонена діяльність, яка може нашкодити природі.
У чому проблема?
На попередніх засіданнях серед депутатів виникали дискусії щодо територій у Воловецькому, Міжгірському, Тячівському та Великоберезнянському районах, а на крайній сесії із проекту рішення виключили цінні ліси трьох лісгоспів – Міжгірського, Мокрянського та Перечинського. Науковці WWF-Україна, які кілька років поспіль працювали над визначенням пралісів на території Закарпаття, назвали це «блокуванням створення пралісових пам’яток». В облраді ж кажуть, що депутати цю ініціативу не блокують, а приймають рішення поступово – через соціальну напругу.
У WWF-Україна зазначають, що, попри те, що обласна рада не оголосила 3,9 тис гектарів цінних лісів об’єктами ПЗФ, вони уже набули статусу пралісів та квазіпралісів, оскільки пройшли всі необхідні етапи досліджень, узгоджень та затверджень. «Висновок погоджений, а це – офіційний документ про статус пралісів. Законодавство не має зворотної дії. Створення пралісових пам’яток – це фінальний акорд у цій справі. І, якщо певна ділянка лісу відповідає критеріям пралісів чи квазіпралісів, а там проводиться якась заборонена законом діяльність – будівництво чи рубки – вона вже є незаконною. Незалежно від затвердження облрадою», – коментує Андрій Плига, керівник напрямку Ліси WWF-Україна.
Праліси vs нові курорти
У Закарпатській обласній раді пояснюють, що не затвердили ті пралісові пам’ятки, стосовно яких виникають дискусії та нерозуміння у місцевих громадах: значна частина ділянок примикають до полонин, де люди випасають худобу, а частина – до територій, де планувалися розширення чи створення нової туристичної інфраструктури. Йдеться, зокрема, про Боржаву та полонину Руну.
«Перечинський лісгосп затвердив ділянки пралісів ще у 2019 році й виявилось, що там були плани побудови курорту на полонині Руні, раптом про ці плани згадали і включили задню. Але, знову ж таки, все вже погоджено, всюди офіційно ці ділянки пройшли як праліси. Якщо такі плани й були, то тепер їх просто доведеться змінювати», – каже Андрій Плига.
Щодо Міжгірщини і полонини Боржави, в обласній раді пояснили, що ділянки пралісів, які відносяться до Ізківського лісництва також були виключені з проекту рішення з огляду на плани будівництва курорту: «На засідання профільної комісії були присутні представники громади. Ми подивились на карту і виявили, що є кілька, які впираються в полонину Боржаву, де планується будівництво курорту. Тому вирішили їх зняти. Тут погодилися всі. Але це – лиш десята частина земель, як йшли по Міжгірському району», – підкреслює Андрій Шекета, перший заступник голови Закарпатської обласної ради.
«По інших – Майданському, Верхньобистрянському, Присліпському, Вучківському лісництвах попередньо було рішення позитивне. Однак, це територія від Соймів і до Торунського перевалу, через неї йде електропровід, газопровід. Тобто, там уже багато обмежень і не можна здійснювати ніяку господарську діяльність. Тому під час дискусії на сесії йшлося, зокрема, про те, що ми можемо покласти додаткові заборони на території, які і так їх мають суттєві обмеження, спричинені цими комунікаціями. Вирішили відкласти розгляд цих ділянок, – хай лісівники точно передивляться, чи тут не буде якоїсь проблеми, і на наступне засідання, можливо, ми повернемося до цього питання», – додає Андрій Шекета.
Натомість у WWF-Україна зазначають, що усі ділянки пралісів запропоновані до оголошення об’єктами ПЗФ на Закарпатті, пройшли всі необхідні стадії узгодження та затвердження, в тому числі й з лісгоспами. «У процесі погодження ділянок пралісів з місцевими лісгоспами, була затверджена тільки третина площ, які були ідентифіковані науковцями як праліси, квазіпраліси та старовікові ліси. Тобто, в процесі розгляду детально вивчалися самі ділянки, карти, враховувалися території для прогону худоби», – підкреслює Андрій Плига.
Cоціальна напруга та маніпуляції
В обласній раді одним із основних пояснень, чому рішення про праліси так розтягується в часі, є «неузгодженість» із місцевими громадами та «соціальна напруга». За словами заступника голови облради Андрія Шекети, є дуже вагомий брак інформації серед місцевого населення, яке часто просто не розуміє, що тягнуть за собою рішення про оголошення нових об’єктів ПЗФ і, через відсутність роз’яснення, жителі громад сприймають такі ініціативи дуже негативно: бояться заборони будь-якої діяльності. «Всі думають, що це буде якась тотальна заборона всього. І маємо дуже сильну соціальну напругу. Якраз через те, що немає ніякої інформаційно-роз’яснювальної роботи. До прикладу, є заборона промислового збору грибів і ягід на території ПЗФ. А люди чують, тільки «збір грибів і ягід», а те, що це промисловий збір – ні. Тому така реакція. Проблема розуміння, які наслідки правові має таке рішення є і серед жителів громад. І з точки зору керівників цих громад», – підкреслює Андрій Шекета.
На минулій сесії Закарпатська облрада направила звернення до вищих органів влади з проханням внести необхідні законодавчі зміни та забезпечити участь місцевих громад у процесі заповідання, щоб враховувати інтереси та потреби місцевих жителів. Проте, така ініціатива може не мати потрібного ефекту, оскільки в процесі визначення та узгодження пралісів, законодавство передбачає участь лісокористувачів. «В Україні переважна частина лісів – це власність держлісгоспів, вони є лісокористувачами. Тому ділянки пралісів узгоджуються саме з ними. Якби це були комунальні ліси, ліси агролісгоспів, які належать місцевим громадам, вони б узгоджувалися з громадами. Зараз йдеться про державні лісгоспи», – пояснює Андрій Плига.
Щодо інформаційної роботи з громадами, у WWF-Україна зазначають, що «намагаються працювати в цьому напрямку в міру своїх можливостей», але часто стикаються з маніпуляціями і «підігріванням» думки місцевих жителів керівниками їхніх громад чи іншими зацікавленими особами: «Важко пояснювати щось громадам, бо коли ти приїжджаєш і намагаєшся щось пояснити, то люди вже, так би мовити, «підготовлені» – налаштовані вкрай негативно та впевнені, що ми приїхали розповідати, як кому треба жити і все забороняти – збирати ягоди, випасати худобу і навіть ходити гуляти в лісі. А це зовсім не так. І з такими маніпуляціями ми стикаємося постійно», – каже Андрій Плига. Також він наводить приклади неприємних ситуацій на Закарпатті, де науковцям не давали нормально працювати, не допускали до лісу та влаштовували «акції протесту». Йдеться, зокрема, про Ясінянський, Мокрянський та Брустурянський лісгоспи, де в різні роки науковці та природоохоронці в своїй роботі стикалися з неабиякими складнощами – від блокування роботи пралісових комісій до фізичної агресії при перевірці рубок.
“У найближчому майбутньому ми плануємо здійснити загальну оцінку залежності громад від лісових ресурсів, для уникнення маніпуляцій в подібних випадках в майбутньому”, – уточнює Андрій Плига.
За словами природоохоронця, громади по всій Україні досить скептично і навіть негативно ставляться до теми створення нових заповідних територій, проте, якщо розглядати карпатські регіони, де найбільше пралісів, то на Закарпатті наразі ситуація найскладніша.
“Люди не розуміють, що це, не розуміють, навіщо це, і дуже часто інформацією маніпулюють. Часто місцеві впливові лідери думок просто налаштовують жителів проти. Будь-які громадські слухання проходять однаково: крик, шум, ґвалт, “хтось приїхав розказувати, як нам жити”. У плані комунікації потрібні велетенські зусилля для того, щоб це змінити”, - каже Андрій Плига.
“Якщо брати праліси, квазіпраліси та природні ліси, то вони, здебільшого, залишились в Карпатах. Невеликі площі лишились на Поліссі, Волинська облрада недавно там затвердила пам'ятки. Івано-Франківська область створила 34 пам’ятки минулого року, таких проблем, як на Закарпатті, не було. У Чернівецькій були теж створені пам’ятки. У Львівській області площа офіційно затверджених пралісів поки що незначна”, - додає він.
Що далі?
У Закарпатській облраді запевняють, що рухаються маленькими кроками: поступово приймають рішення про створення пралісових пам'яток, оскільки хочуть врахувати думки всіх дотичних до теми сторін та, передусім, уникнути напруги у місцевих громадах. “За 5 місяців облрада оголосила об'єктами ПЗФ місцевого значення тисячі гектарів пралісів, незважаючи на дуже різні ставлення серед депутатів на ці процеси. Хіба це можна вважати блокуванням?”, - каже заступник голови облради Андрій Шекета і додає, що особисто не бачить ніяких аргументів, щоби не виносити питання про стоврення пралсіових пам'яток на розгляд облради повторно.
“Коли люди через кілька місяців побачать, що нічого страшного не сталося, що вони влітку пішли збирати гриби-ягоди і ніхто їм цене забороняє, тоді ці емоції спадуть. І, можливо, не буде таких негативних настроїв серед місцевих жителів”, - вважає Андрій Шекета.
Як уточнюють у Департаменті екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА, наразі без розгляду обласною радою залишаються 15 запропонованих об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення пралісових пам'яток природи на загальну площу 3902,10 гектарів.
За даними Закарпатської ОДА, станом на червень 2021 року без розгляду Закарпатською обласною радою залишаються 15 запропонованих об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення пралісових пам'яток природи на загальну площу 3902,10 га. “Під час минулого засідання сесії праліси трьох лісгоспів - Міжгірського, Мокрянського, Перечинського – не були оголошені об'єктами природно-заповідного фонду. Це для мене не дуже зрозуміло, адже важливість пралісів Карпат для Закарпаття та України загалом важко переоцінити. Праліси – унікальні точки на мапі Європи. Після знищення їх вже неможливо відтворити. Маю надію, що на наступному засіданні ми з депутатами повернемось до розгляду цього питання і вирішимо його позитивно”, - коментує перший заступник голови Закарпатської ОДА Мирослав Білецький.
У WWF-Україна зазначають, що іншого шляху, окрім оголошення обласною радою цих пралісових пам'яток об'єктами ПЗФ просто немає: “У цьому випадку закон - на боці природи. Немає процедури відкликання висновку про затвердження пралісів чи якогось іншого варіанту. Тому фінальний крок - за обласною радою. І, скільки б це не затягувалося, в будь-якому випадку, ці праліси мають бути оголошені об'єктами природно-заповідного фонду”, - зазначає Андрій Плига.
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua