У рамках восьмої хвилі проекту «Україна в умовах війни» Cоціологічною групою «Рейтинг» було проведене дослідження психологічних маркерів війни: стратегій адаптації до стресових станів, рівнів життєстійкості та психологічного виснаження.
АДАПТАЦІЯ ДО СТРЕСОВИХ СТАНІВ
За більше, ніж місяць війни Індекс емоційного напруження піднявся з 2.7 до 3.5. Сьогодні кількість тих, хто оцінює свій емоційний стан як дуже напружений або напружений складає майже 50%.У спокійному емоційному стані сьогодні лише 8% опитаних, тоді як до війні цей показник коливався в межах 22-26%.
Найбільше емоційно напруженим свій стан визначають старші люди. Також така ситуація спостерігається серед жінок, які зазвичай емоційніше реагують на складні ситуації. З них майже 60% сукупно мають високі та надвисокі рівні емоційної напруги, тоді як серед чоловіків таких лише 35%. Абсолютна більшість (74%) тих, хто перебуває у складних обставинах, оцінюють свій стан як напружений.
Загалом, лише 5% респондентів зазначили, що перебувають у складній ситуації. Ще 44% мають труднощі, але вони терпимі. У відносно нормальних обставинах знаходиться 51% опитаних.
Найбільше складнощів відчувають ті, хто вимушено змінили місце проживання, особливо мешканці східних областей. Легше тим, хто має роботу, або хоча б часткову занятість. Відповідно найважче тим, хто не працює – лише 40% з них перебувають у відносно нормальних обставинах. Отже, можливість якнайшвидше відновити роботу, запустити підприємства залишається вкрай важливим для відносної нормалізації життя українців під час війни.
У складних життєвих обставинах людина може обирати різні стратегії поведінки: наразі, 50% опитаних намагаються активно вирішувати свої проблеми – для умов війни це показник хорошої адаптації до ситуації та прийняття відповідальності за своє життя на себе. 35% намагаються перечекати, не поспішають з рішеннями, отже займають пасивну позицію. 13% шукають підтримки в інших людей (здатні спиратися на інших та залучати їх до рішень). В цілому, конструктивні стратегії поведінки в складних життєвих обставинах притаманні сьогодні 63% опитаних.
Найменш активну стратегію поведінки використовують мешканці сходу (41%), і вони ж більше за інших звертаються за допомогою (17%). Молодь більше схильна перечекати і не поспішати з рішеннями (40%). Жінки більше, ніж чоловіки шукають підтримку в інших людей (16% проти 10%) і набагато менш схильні до активного вирішення своїх проблем (44% проти 56%). Це відповідає традиційним гендерним типам поведінки, які актуалізувалися під час війни.
Активно вирішують свої проблеми ті, хто працює повноцінно або частково (60%). Ті, хто не працює більше готові перечекати і не поспішати з рішеннями (41%). Активна життєва позиція сприяє збереженню або поверненню на робоче місце і навпаки – наявність роботи сприяє можливості активно вирішувати свої проблеми, бо людина зберігає свій соціальний статус і має матеріальне забезпечення.
Зрозумілою є набагато нижча активна позиція у тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах (36%), вони більш схильні перечекати (39%) та шукати підтримки в інших людей (18%), на відміну від тих, хто знаходиться у відносно нормальних обставинах та відчувають незначні труднощі.
Країна згуртувалася у боротьбі з ворогом і у підтримці один одного та взаємодопомозі. Стосунки та взаємодія з рідними є миролюбними (94%). Лише 5% уникають цих стосунків. Також хороші взаємини зберігаються із сусідами (89%). З незнайомими мають миролюбні взаємини 67%. Водночас, майже третина уникають контактів з незнайомцями. Агресивні стосунки з іншими практично відсутні. Отже, навіть з незнайомцями більшість нормально взаємодіє – це хороший показник атмосфери взаємин та довіри і низький рівень підозрілості до співгромадян.
Найбільше уникають незнайомих людей мешканці центру та півдня, люди середнього віку, жінки та ті, хто не змінили місце проживання у зв’язку з війною.
РІВЕНЬ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ
Українці на другому місяці війни демонструють хороший рівень життєстійкості (3.9 з 5). Індекс життєстійкості складається із психологічної стійкості (4.0) та підтримки фізичного здоров’я (3.8).
Низький рівень життєстійкості мають лише 2% опитаних. У більшості він на середньому рівні (59%). Високу стійкість все ще мають 39%. Хоча війна вже триває більше місяця, але насправді це критично, оскільки резерви психіки розраховані на більш тривалий складний період життя.
Психологічна життєстійкість пов’язана з інтересом до життя, відчуттям себе корисним, здатністю приймати рішення, наявністю планів на майбутнє та відсутністю жалю за минулим. Українці в цьому є достатньо сильними: цікавляться тим, що відбувається навколо (92%), та мають плани на майбутнє (82%). Однак втоми не відчувають лише третина, мають повноцінний сон лише 40%, слідкують за своїм здоров’ям половина. Водночас, нормально харчуються більшість (83%).
Найменшу стійкість мають мешканці сходу, пенсіонери та ті, хто втратили роботу. У жінок підтримка фізичного здоров’я у гіршому стані, ніж психологічна стійкість. Найгірший стан у тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах. Підтримка фізичного здоров’я в них на незадовільному рівні. В усіх категоріях опитаних психологічна життєстійкість є вищою за фізичний стан. Тож наразі війна фізично виснажила більше, а психологічно ми є більш витривалими.
Дещо вищий рівень психологічної витривалості, готовності до тривалої боротьби виявляють люди до 50 років, в основному чоловіки, ті, хто повноцінно працюють, перебувають у відносно нормальних обставинах, здатні активно вирішувати проблеми та не змінили місце проживання у зв’язку з війною. Тому зрозумілим є прагнення багатьох швидше повернутися до дому, який є важливим ресурсом в житті людини. Це не лише матеріальна, але і важлива емоційна складова підтримки, нормалізації життя.
Також найбільша життєстійкість у тих, хто відчуває такі емоції щодо країни як радість (53%), гнів (43%) та гордість (40%), а найменше у тих, кому страшно (28%) та сумно (33%). Гнів не є позитивною, але є активною емоцією, яка дозволяє підтримувати життя та рухатися вперед, не завмирати та не розсипатися. Особливо коли гнів справедливий.
РІВЕНЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВИСНАЖЕННЯ
На сьогодні високий рівень виснаження мають лише 2% опитаних, у 71% він на середньому рівні, а у 27% на низькому. Резерви психіки людини набагато більші, ніж на такий короткий проміжок часу. Ми здатні швидко адаптуватися і достатньо повноцінно жити, бути активними та дієвими. В умовах війни часто відкривається «друге дихання» і безумовно з’являється жага до життя, коли навколо багато смерті та руйнувань. Не відчувають себе «мертвими» всередині 79%, можуть покластися на себе 69%, не відчувають себе слабкими – 55%. Тоді як часто відчувають на собі загрозу від світу лише 6%.
Виснаження у більшості проявляється у сумному настрої, зниженні довіри до інших людей, думках про власну безпорадність і що зі ними може статися щось погане.
Найбільшими є гендерні відмінності: жінки почуваються вдвічі більш психологічно виснаженими, ніж чоловіки. Війна емоційно і фізично є більш травмуючим досвідом для жінок, це підтверджується в усіх попередніх наших дослідженнях.
Також відносно вищий рівень психологічного виснаження у тих, хто зараз не працює, хто вимушено змінив місце проживання, та у молоді. Найважча ситуація у тих, хто перебуває у складних обставинах. Поведінкова стратегія на активне вирішення проблем як стратегія поведінки сприяє низькому рівню психологічного виснаження.
Результати також доводять, що радість та гордість за країну країни найбільше сприяють хорошому психологічному стану. Повернення додому (як з’явиться така можливість) теж зміцнює людину і допомагає відновитися швидше.