Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фозекош пркоментував ситуацію в Україні.
Хочу знову повернутися до теми про демократичні цінності, політичну культуру, повагу до закону та їхні антагонізми, анархію і вседозволеність. Україні зараз переживає важкий період, фактично знаходиться в стані війни. Система державного управління вкрай розбалансована, валом наростають економічні проблеми. За такої ситуації треба визначитись, де ми знаходимось і куди ми йдемо. В любому випадку за будь-якої концепції розвитку нашої держави зрозумілим є те, що держава має жити за принципами закону, порядку, аж ніяк не анархії. В державі має бути сильна влада, сильні управлінські структури, як центральні, так і регіональні. Потрібні зміни до Конституції, на рівні яких мають бути чітко визначені та розмежовані повноваження центру та регіонів, детально прописані межі компетенції та функції різних гілок влади. Зараз у нас цього немає. На хвилі революції, що відбулася, на жаль виплило багато людей, які ні за своїм інтелектуальним, ні фаховим рівнем, ні моральними якостями не мають права претендувати не те що на визначальну, а на будь-яку роль в системі українського державотворення. Подобається те, що я пишу комусь чи ні, але я принципово вважаю, що вирішення будь-яких питань і проблем в демократичній правовій державі можливо виключно в площині закону, що реалізується відповідними державними інституціями, а не шляхом вуличної псевдодемократії та псевдореволюційності. Дивіться, що у нас відбувається: в 90-х роках бандитські угрупування, так звані «бригади», воювали одне з одним за сфери впливу і ходили на «стрелки», тепер це успішно повторюється, тільки замість «бригад» всякого роду воєнізовані батальйони, самооборони, самопомочі, народні ради, народні контролі і т.д., при тому, що законність діяльності багатьох з цих організацій носить дуже й дуже сумнівний характер з точки зору українського законодавства. Скажіть мені будь ласка в якій демократичному суспільстві, що сповідує європейську правову культуру і правові принципи, можливо, наприклад, втручання в діяльність судової гілки влади, яка є базою правової системи і яка повинна бути незалежною та максимально захищеною? Який може мати авторитет судова система, коли в будь-який суд можуть зайти двадцять придурків, психічна адекватність яких викликає сумнів, і витворяти що їм забажається? І головне, що судді такому тиску піддаються. Тепер про парад геїв чи як він там називався. Ну зібрались двісті клоунів, походили з плакатами по Києву. Треба їм ще було включити пісеньку «Тили-тили тесто, жених и невеста» або «Голубая луна». Я думаю, в Україні є більш важливі проблеми, ніж питання гомосексуалістів. Але, ніхто не дав право цих клоунів бити, тим більше, якщо ми проголошуємо демократію і європейський вектор розвитку. Перед законом усі рівні, незалежно від того, до якого політичного табору відноситься. В кінці-кінців, треба показати, в тому числі і воєнізованим батальйонам, і деяким учасникам Майдану, що честь вам і хвала, але є межі усьому. В Україні є Закон, є Конституція, є правоохоронна система і той, хто порушує цей закон, нестиме відповідальність незалежно від того, яких він політичних поглядів і до якої політичної сили належить. Тільки так ми побудуємо дійсно правову, економічно потужну, сильну Україну, в якій кожен громадянин матиме повагу і відчуватиме себе захищеним. Іншого шляху немає.