Новина

Іштван Гичко вийшов із закарпатської школи живопису, так і не потрапивши до неї. Свого часу його не прийняли до Ужгородського художнього училища, невдалими були і спроби вступити до аналогічного навчального закладу в Івано-Франківську. Недостатньо добре написані диктанти з української мови заважили більше, аніж талант до малювання. Тобто Іштвана було «вирізано» з процесу здобуття освіти за покликанням. Але покликання – річ непроста. Це як одежина, якою наділяє Всевишній. Дехто її зношує дуже швидко, кидає, дехто береже усе життя і навіть робить її неповторною чи, як нині кажуть, ексклюзивною. Усе вимагає праці. Талант – також. Іштвану довелося перелицювати божественний дар. Це як у побуті – коли через скруту доводиться перешивати ношені речі . Бо хто б що не казав, а хист до малювання не є унікальним, так само, як і вміння пришивати гудзика чи кроїти за готовими лекалами. Та суть у тім, що з цуравого пальто можна пошити робочі гаті, а можна – оригінальне вбрання, яке стане початком нового напрямку в мистецтві створення одягу чи, на крайній випадок, модельному бізнесі. Історія знає повно прикладів такого роду метаморфоз.

Zaholovok.com.ua у розділі «Власна думка» знову пропонує читачам "підкреслення" у книгах. Цього разу їх надіслала нам читачка Юлія Малик. Чекаємо і на Ваші фрази у книгах, які вразили.

Його ім’я нерідко фігурує в телевізійних сюжетах на кшталт «як і чим живуть VIP-діти». Газети перебирають брендові костюми, в яких він з’являється, фотографи роблять кадри його у супроводі дівчат, світські хронікери ламають голови над тим, чи серце 23-річного хлопця вільне… Насправді ж, при зустрічі він складає враження простої в спілкуванні, енергійної та цікавої особистості. Олександр багато чим завдячує своїм батькам, але, незважаючи на юний вік, чимало встиг досягнути і сам. Сьогоднішній гість Ранкової кави — віце-президент ФК «Говерла» Олександр Шуфрич.

Олександр раніше не пив кави, та для фото на Zaholovok.com.ua спробував її вперше у житті.