Ця стаття присвячена ще живим гірським річкам Карпат. Цитата відомого письменника, подорожувача й природоохоронця В. М. Пєскова, винесена лейтмотивом до статті, образно і точно характеризує проблему взаємовідносин «людина – жива річка». Є точка неповернення в комплексі людської економічної та житлово-комунальної і рекреаційної діяльності, за якою річка починає вмирати і невдовзі незворотньо й назавжди гине. Смерть наступає, як від отруєння колись живої крові-води, від якого річка уже не в спромозі самоочиститись, так і від різких змін у взаємодії з оточуючою живою та неживою природою, спричинених людською діяльністю. Перебільшення й чергові екологічні «страшилки»? На жаль, це сувора правда й яскраве підтвердження ще одного образного виразу: «Природа планети Земля – хвора людиною». Щодо України, то за останні 60-70 років на її території померло і зникло кілька десятків тисяч малих річок і потічків! А більшість із тих малих і великих річок, що залишились, перебувають у стані «букету хронічних хвороб».