П’ять минулих буднів настирливо нагадували закарпатцям, що прийшла осінь. Прощатися з літом, звичайно, ніхто не хотів. Пручалися як могли: будильник старанно ігнорували, перед роботою довго пили каву, на роботі рано втікали на обід і обов’язково виділяли собі ще додаткових 15 хвилин на ходіння під закарпатським ще майже літнім сонцем, винили у всьому осінню хандру, скаржились на похолодання і переглядали фото з відпусток. Але закарпатці люблять і осінь. Бо Закарпаття восени – прекрасне. Сині Карпати кутаються у яскраво-золоті барви, овочі продаються вдвічі дешевше, набережна в Ужгороді збирає купи багряного листя, кава стає міцнішою, депутати їдуть в Київ і шлють зі столиці рідним закарпатцям законопроекті привіти. Хто не нардеп і не чиновник, думає про осінній сезон «на чехах», хтось подається на будівництво «до москалів», а комусь доводиться обходитися українськими заробітками «на буряках».