Кафедра туризму УжНУ розробляє туристичний маршрут «Табори примусової праці Закарпаття».
Він охоплюватиме військові оборонні системи на Закарпатті часів ІІ Світової війни. Як відомо, ДОТи і ДЗОТи примусово будували закарпатці. Щоб зберегти пам’ять про цю каторжну роботу наших дідів, прадідів, громадські організації разом із кафедрою туризму взялися за розробку цього туристичного шляху.
Маршрут пролягатиме через оборонні системи Принц Євген, Святий Ласло, лінію Гуняді та лінію Арпада.
Принц Євген
Військова оборонна система Принц Євген (відомий полководець Угорщини 1663 1736) була споруджені на початку 1944 року для 1-ї угорської армії. Головні роботи були закінчені у травні 1944 року і починалися від кордонів Закарпаття на Львівсько-Сандомирському напрямі. Її загальна довжина склала 10-15 км, хоча до кінця вона так і не була добудована. Головним завданням позиції принц Євген було дати перший бій на підході до лінії Гуняді.
На початку липня 1944 року німецьке командування 2-ї танкової армії видало наказ про зупинку будівництва позиції, як такої, що не відповідає вимогам того часу.
Святий Ласло
У 1940-х роках угорське військове командування розпочинає будівництва в долині Ужа окремої військової позиції Святий Ласло (угорський король 1040 – 1095). Після топографічних аерозйомок було вирішено збудувати опорні пункти, які охороняли підхід до залізничного вузла Чоп.
Командир Корпусу 1-ї угорської армії генерал-лейтенант Ференц Форкаш був відповідальний за будівництво позиції Сент Ласло. Новий командувач полковник Бейла Міклош у серпні 1941 року почав розширення межі оборонних споруд, кінцевим результатом якого стало вириття сотень нових окопів, які були підсилені 30 ДОТами і 60 ДЗОТами.
Роботи на Сент Ласло були завершені у липні 1944 року, тодіж і було вирішено об’єднати дану позицію із лінією Арпада, як єдину нерозривну військову систему, основні сили якої були кинуті на Сент Ласло. Це були бійці 18-ї армії, які рухалися в одному напрямі: 18-ий гвардійський стрілецький корпус – по дорозі Перечин – Ужгород і 30-й стрілецький корпус – вздовж дороги Мукачево – Ужгород. Об’єднавшись, два корпуси спільним ударом 27 жовтня визволили Ужгород.
Вийшовши на рівнину, війська 18-ї армії отримали можливість діяти в більш високих темпах, здійснюючи маневр на широкому фронті з метою перехоплення вузлів комунікацій і рокадних доріг позиції Сент Ласло, що йшли з Ужоцького перевалу. 28 жовтня 237-ма стрілецька дивізія 17-го гвардійського стрілецького корпусу 4-го Українського фронту сміливим кидком захопила Чоп, проте наступного дня 2 танкова армія генерала Гайнріці, підтягнувши сили, змусила залишити місто радянських солдат, але вже 7 листопада 1944 позиція Сент-Ласло вже перестала функціонувати.
Гуняді
В 1940 році від румунського кордону (річка Черемош) до польського історичного кордону (річка Сян) розпочалися роботи по будівництву лінії Гуняді. Керував роботами начальник 1-ї угорської армії полковник Міклош та Кері Кальман, полковник генерального штабу. У серпні 1944 року лінія Гуняді (угорський полководець Янош Гуняді 1387-1456) об’єднується для зміцнення загальної оборонної системи з лінією Арпада та позиціями Сент-Ласло і Принц Євген. У той же час було реорганізовано 1-шу угорську армію. Станом на 1 серпня 1944 на всій системі Лінії Гуняді та Арпада число німецьких та угорських солдатів досягло 200 тисяч чоловік.
Угорці сподівалися, що завдяки позиціям на лінії Гуняді та лінії Арпада у Східних Карпатах вони зможуть зупинити радянські війська, поки британські та американські сили не з’являться на півдні і заході поблизу угорського кордону.
Але 23 липня 1944 року було все перекреслено і після взяття позиції принц Євген більш, ніж 200-кілометрова лінія оборони Угорщини – лінія Гуняді була прорвана і взята військами 4-го Українського фронту – оперативно-стратегічним об’єднанням радянських військ.
Останні позиції лінії Гуняді припинили супротив з 25 по 27 вересня 1944 року, а основні сили 1-ої угорської армії перебазувалися на позицію Сент-Ласло та лінію Арпада.
Арпад
Лінія Арпада (угорський князь, бл. 890-907) – оборонна лінія, що створювалася угорськими військами у Східних Карпатах у 1943 – 1944 роках проти наступаючої Червоної Армії і простяглася майже на 600 км.
Лінія Арпада не була суцільною і складалася з окремих вузлів оборони. Крайні елементи: перевал Дукла на заході та Яблунецький на сході. Завданням було побудувати ефективну лінію оборони з мінімальними затратами в найкоротші терміни.
Оборону на лінії Арпада у рамках Східно-Карпатської військової операції вела армійська група генерала Гайнріці в складі німецької 1-ї танкової армії та 13-ої піхотної дивізії 1-ої угорської армії, котрим протистояли війська 1-го та 4-го Українських фронтів.
Наоборонній лінії тільки в межах 4-го фронту було побудовано 99 опорних пунктів, 759 ДОТів, 394 ДЗОТи, 439 відкритих вогневих рубежів, 400 траншей і стрілецьких окопів, 135 км протитанкових споруд.
Керешмезький напрямок: в Керешмезі (стара назва селища Ясіня) на площі в декілька десятків квадратних кілометрів розмістилося 50 ДОТів, велика кількість одномісних стрілецьких позицій, протитанкових надовбів, дротяних загороджень.
Радянські війська змогли заволодіти цим укріпленим районом 28 вересня 1944 року в ході Східнокарпатської військової операції, скориставшись обхідним маневром через свидовецький хребет. Оборонці, втративши до двох третин особового складу, були змушені відступити із займаних позицій.
Мукачівський напрямок:не менш укріпленим вважався мукачівський напрямок. Укріплення складалися з двох потужних вузлів оборони, польового тилу на перевалах і шести вузлів довгострокової оборони, котрі «закривали» долину річки Латориця.
Традиційні багаторядні протитанкові надовби, мінні поля, лісові завали, 37 ДЗОТів і 95 ДОТів.
Хустський напрямок: на хустському напрямку, до котрого відносився укріпрайон на околиці села Синевир, було розміщено 5 вузлів оборони за перевалами, і вузлом оборони польового типу по державному кордоні. «Закривалися» долини річок Теребля і Ріка. Від села Майдан до перевалу долина була перекрита одинадцятьма рядами протитанкових надовбів, 40 ДОТами і 15 ДЗОТами.