Курорт державного значення – очима туриста від Гоголівських днів по сьогодні.
Нещодавно, мої знайомі запросили погостювати у них на Полтавщині. Можливість відвідати славнозвісний Миргород сприйняла «На ура!». Зібрала всі необхідні речі, придбала квиток і вирушила. Дорога займає майже цілу добу – 22 години. Подорож, була б значно легшою, якби Укрзалізниця не відмінила прямий рейс «Ужгород-Харків». Тому довелося робити пересадку в Києві, а повертаючись назад – у Львові. Прибула пізно ввечері. Після важкої дороги, мою втому розвіяли друзі, що урочисто – з квітами зустрічали на вокзалі.
Ранок четверга подарував мені знайомство з Валентиною Григорівною. Це неймовірно приємна та добра жінка – вчитель за освітою і по життю, вразила своєю непідробно щирою любов’ю до людей. Сонячна Пані – такою вона для мене стала, пожертвувала власним часом, щоб показала місто. Екскурсія видалась на славу. Невелике містечко Полтавської області – чисельністю всього 40 тисяч знайшло чим порадувати. З гордістю та ентузіазмом Валентина Григорівна розповідала про свою малу Батьківщину. Це земля славетних постатей – діячів науки, культури, які в різний час тут проживали: філософ і поет Григорій Сковорода; письменник, громадський діяч Василь Капніст; український історик, етнограф Василь Ломиковський; письменники – Тарас Шевченко, Панас Мирний, Іван Рудченко, Анатолій Свидницький, Микола Гоголь. У місті народився і творив видатний живописець Володимир Боровиковський, йому ж встановлений пам’ятник. Із захопленням Валентина Григорівна показувала Миргородський художньо-промисловий коледж Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка, що є визнаним на всю Україну центром художньої кераміки (таких збереглось всього два).
Попри всі тутешні принади дві речі в цьому місті є найважливіші це «Гоголь» і «Курорт». З того часу як геніальний Микола Гоголь вигукнув на увесь світ: "Дивне місто Миргород!", його називають Гоголівським. Письменник прославив місто своїми повістями про те, як на вулиці Миргорода "кожна баба йшла викидати те, що їй не потрібне", про "дивовижну миргородську калюжу", про "буру свиню Івана Івановича, яка вкрала в Миргородському суді скаргу Івана Никифоровича". Уся творчість М.В. Гоголя так чи інакше пов'язана з Миргородським краєм. Місто розташоване на перехресті гоголівських туристичних маршрутів. Багато шанувальників творчості митця, щороку по дорозі на Сорочинський ярмарок зупиняються у Миргороді. Тому не дивно, що «гоголя» на сантиметр квадратний тут більше ніж будь де у світі. Назви магазинів, закладів, неймовірна кількість пам’ятників письменнику або персонажам з його оповідань – на кожному кроці.
Окрім того, великого значення і слави місто зажило завдяки курорту. Його історію можна поділити на дві частини: до відкриття мінеральної води і після. Сьогодні будь-яка згадка про Миргород, в першу чергу, нагадує лікувальну воду та Миргородські санаторії, які водночас можуть прийняти на лікування та оздоровлення більше п’яти тисяч пацієнтів. Тож не дивно, що в 2011 році Верховна Рада України прийняла Закон «Про оголошення природних територій міста Миргорода курортом державного значення».
А почалося все з того, що у 1912 році, щоб забезпечити місто питною водою пробили свердловину, з якої вдарив фонтан води, про яку в акті записали: «вонючая и к употреблению вовнутрь не пригодна». Але, дякуючи подвижництву лікаря І.А. Зубковського, джерельну воду було досліджено… Так розпочалась історія Миргородського курорту, де розташовуються 8 закладів санаторно-курортного типу.
Стосовно води – вона хоч і лікувальна та доволі специфічна (має солонуватий присмак, звикнути до якого важко) й підходить не кожному. Я, на жаль, стала тим поодиноким винятком, коли організм не приймав місцевої «джерельної», тому всі дні пила й готувала їсти виключна на воді з супермаркету.
Оздоровниці курорту приваблюють сотні туристів, потік яких ніколи не припиняється – їх однаково багато в будь-яку пору року. З цієї причини ціни в транспорті доволі «кусючі». Про тутешнє ТАХІ можна складати анекдоти. Воно дуже дороге, навіть кримське в розпал сезону сховається, а водії не завжди знають, як проїхати за потрібною адресою. Приємно здивувала, звичка диспетчерів – бажати водієві та пасажирам «щасливої дороги». Разом з тим, не могла збагнути – чому замовляючи транспорт першочергово цікавить не те звідки тебе забрати, а куди привезти?… У громадських маршрутках – особисто для себе відзначила, що немає проблем з пенсіонерами, як у нас. Чи то у них пенсіонери нікуди не їздять, чи їх менше – не зрозуміло...
Вражає чистота міста, ніде не помітиш жодного папірця. Це, свого роду, компенсує жахливі дороги Миргорода, у нас такі хіба на Радванці. Тільки територія місцевих курортів облагороджена тротуарною плиткою.
Невеликі вулички, типові українські хатинки, своєю скромною архітектурою дозволяють пройнятись старовинним духом міста. Його історія сягає ХII–ХIII століття. Він був зручним місцем для ведення мирних переговорів між сусідніми народами і племенами. Звідси, буцімто, і давнє найменування – Миргород. До слова, назва міста «мир» і «город» дуже вдало ілюструє тутешнє населення. Привітність, щирість просто літають у повітрі. І за моїм спостереженням в місті тільки два храми «і ті порожні», – зазначив мій знайомий. Це яскраво ілюструє, що людині ніщо не заважає бути доброю та високоморальною – було б більше внутрішнього бажання, ніж зовнішньої атрибутики…
Місцева історія тісно пов'язана з становленням українського козацтва. У свій час це було полкове місто Миргородського козацтва. Така тенденція збереглась і по нині. Сьогодні це по-справжньому військове містечко, тут дислоковані авіабригада і територіальний вузол урядового зв’язку Повітряних Сил України. На окраїні міста розташований аеродром, на якому в післявоєнний період розміщувалася стратегічна авіація (Ту-4, Ту-16). Тому дівчата, якщо ваше серце мліє за чоловіками у формі вам сюди! Майже кожний третій перехожий – військовослужбовець.
Невелике містечко на річці Хорол залишило незабутні враження в моєму серці. Побільше б таких, приємних, простих та невимушених подорожей…
Світлана Головко, спеціально для Zaholovok.com.ua