Письменник та літературознавець Михайло Рошко у дитинстві любив карпатські казки і був у захваті від пригодницьких книжок. А ще – дратувався, коли у школі змушували читати «нудну класику», коли є такі круті пригодницькі твори.
Zaholovok.com.ua продовжує серію невеличких матеріалів про дитячі читацькі смаки відомих закарпатських письменників. Передусім тих, котрі беруть участь в акції «Письменник за прилавком» та літературному конкурсі «Книга на Миколая».
«Люди мають звички. Люди стають до чогось прив’язані. У мене все життя, з дитинства було багато киг, я був страшенним книголюбом, в книжках сидів і помішаний був на них. Малим почав збирати собі бібліотеку і назбирав такі шикарні книжки, що капєц. З часом твої смаки міняються. В дитинстві ти любиш одне, пізніше – трохи інше», – розповідає Михайло Рошко.
«Ми ростемо на дитячій літературі, на казках, на дитячих віршиках. Найулюбленіші завжди були наші карпатські казки. «Казки високих гір», «Казки Верховини», а потім – пригодницькі книжки – Жуль Верн, Майн Рід, Сабатіні... «Оддісея капітана Блада», «Острів скарбів» і «Карлсон» – всі ці шедеври світової літератури плюс Нестайко, звичайно. Ми на цьому росли. І мене все в школі дратувало, чому ми читаємо нудну класику, а є такі шикарні пригодницькі книжки, що ти відірватися не можеш! І мені все думалося, як би це поєднати – і цю глибину, і цей динамізм, щоб хотілося читати пригодницьку літературу. Зробити такий симбіоз, щоби було 2 в 1. Я так і намагаюся писати», – каже письменник.
На питання, чи читає казки в дорослому віці, Михайло Рошко відповідає: «Казки – ні, хоча добре їх всіх пам’ятаю. Читається інша література, глибша серйозніша. Все життя я вчу літературу, люблю. Без книжки жити не можу. У мене вдома – шикарна бібліотека».
Нагадаємо, у рамках акції «Письменник за прилавком» Михайло Рошко представив читачам свою книгу оповідань «Пастка».