Сирна магія

Коли люди горять своєю справою – це одразу відчувається. Бо коли любиш те, що робиш, твоє захоплення передається іншим і в таких випадках виробництво перетворюється на магію – саме так працівники харківського підприємства «Прайм Снек» жартома, але й не дуже, називають свою роботу і те, що у них виходить найкраще. Після початку повномасштабної війни Росії з Україною підприємство з Харкова переїхало в Мукачево і вже тут виготовляє унікальний спінений сухий сир – натуральні снеки, які вже полюбились українцям та невдовзі шукатимуть прихильників у Швейцарії, Чехії, Польщі та інших країнах. А починалося все з ідеї двох братів, які захотіли придумати, як зручно брати із собою сир у гірські походи.

Варіант брати сир із собою у мандрівки і мати здоровий, натуральний перекус брати Пилип і Вадим Гришини таки знайшли. «Це було має хобі – я варив сир у себе вдома, для себе, для друзів, для родичів. Потім шукали варіанти і знайшли –  принцип, який використовувало NASA у 70-і роки, коли відправляли астронавтів на орбіту. Ціль – корисні продукти, але якнайменша вага, тому з них потрібно було забрати вологу. А з деяких продуктів у звичайний спосіб теплової конвекції забрати вологу неможливо. Як, наприклад, сир: як тільки він нагрівається, розплавлюється, жир виділяється, він не сушиться, а просто плавиться», – розповідає Пилип Гришин, співзасновник і технічний директор компанії «Прайм Снек».

Зараз сирні кульки SnEco виготовляються за технологією мікрохвильової вакуумної сушки. «Ми не перегріваємо продукт, у нас 30-32 градуси температура на сушці, але при цьому вода випаровується і залишається лише сир – без води», – каже Пилип.

У 2018 році компанія запатентувала технологію в Україні, а також ми винайшли спосіб додавання ароматичних натуральних добавок: «У нас є серія сирів із перцем пірі-пірі, з часником. Ми запатентували цю технологію, тому маємо два патенти на наш продукт. Тоді ж почали реєстрацію себе як екопідприємства. У 2019 році ми отримали можливість маркувати свою продукцію як еко-сертифіковану та називатися першим еко-снеком в Україні. Бо ми були перші, хто пройшов цю сертифікацію зі снекової  групи», – розповідає Пилип.

Компанія показувала сталий розвиток, щороку вдвічі збільшуючи показники об’ємів виробництва та продаж. «І все було добре, але тут – війна, ми в Харкові. Дуже жахлива ситуація. Перші дні ми просто виїжджали сім’ями, щоб врятувати своє життя. У мене будинок на півночі Харкова, у батьків – на півночі Харківської області, там – воєнні дії», – згадує Пилип Гришин.  

Він не збирався змінювати місце проживання – війна змусила. У лютому 2022 року чоловік просто рятував свою родину – вагітну дружину та двох дітей. Перевіз сім’ю до Мукачева, тому що тут живуть родичі. Про покинутий бізнес тоді не думав – офіс компанії підприємець віддав під потреби місцевих військових, відтак, ні до документів, ні до виробничих потужностей більше двох місяців доступу не було.

 «У травні 2022 року нам дозволили забрати  що встигнемо. Тому у нас була дуже активна операція з рятування залишків матеріалів та обладнання. За два дні шість фур ми завантажили і перевезли в Мукачево. І після цього знову закрився доступ туди, а через кілька місяців було кілька прямих прильотів і нічого не залишилося від виробництва взагалі. Ми вивезли велике обладнання – це найголовніше було. Бо його в Україні не виробляють. Також з офісу встигли забрати документи, трохи техніки», – згадує Пилип.  

У Мукачеві почалося нове життя підприємства. Перед початком повномасштабної війни на виробництві працювало  12 людей. Наразі в Мукачеві – теж 12. «Переїхали з нами двоє робітників із Харкова, але вони вже повернулися додому. Зараз у нас працюють п’ять переселенців двоє з Харкова, а також з Києва, Запоріжжя. І, звичайно, місцеві мешканці. Але, під час набору працівників набирали ми надавали перевагу переселенцям, бо розуміємо, як це важко втратити домівку, все своє життя і переїхати кудись. Тому начальник виробництва тут і складські працівники – з Харкова. Там ми не були знайомі, але тут знайшлися і дуже раді», – каже Пилип Гришин.

Зараз у SnEco постачальники – як з Європи, так із України. Якщо це європейські види сиру, як гауда, моцарела, пармезан – це європейські виробники. Але сулугуні, класичний – це виробники з України. «Працюємо з великими сирзаводами, але шукаємо на Закарпатті якісного виробника бринзи і хочемо спробувати висушити місцевий сир і додати до свого асортименту закарпатський продукт».

Щодо різниці між веденням бізнесу в Харкові та в Мукачеві, Пилип Гришин каже: «Це два зовсім різні регіони для бізнесу. Нам тут набагато краще. Все близько. Я не уявляю собі ситуацію, що б я  депутату Харківської міськради просто вдень міг зателефонувати, випити каву і отримати якусь консультацію чи пораду. Наприклад, для сертифікації в ЄС потрібно було укласти договір із притулком для тварин, куди ми будемо здавати залишки або брак сировини. Це вирішилось хвилин за сім. Я телефоную в міськраду, в економічний відділ, кажу, що є отаке питання, що робити, чи є щось в Мукачеві. Три дзвінки – вже є контакти у мене і ми готові обговорювати договір».

Наразі компанія «Прайм Снек» працює над проектуванням власного обладнання – перші зразки вже будуть готові за місяць. Крім того, підприємство проходить сертифікацію для отримання дозволу експорту до ЄС. За совами Пилипа Гришина, наразі в Україні є 17 компаній, які мають право експортувати молочні продукти до Євросоюзу. І жодної – із Закарпаття.

«Тут, в Мукачеві у нас з’явилися великі можливості з експорту. Харків був далеко від кордону з ЄС, а тут митниця у нас – через паркан. Будемо намагатися експортувати у світ не тільки свій продукт, а й технологію. І сподіваємося стати першою компанією із Закарпаття, яка експортуватиме молочні продукти до країн Євросоюзу», – запевняє Пилип Гришин.  

Коли питаємо, де для цього всього бралися сили і натхнення, Пилип каже: «Це наполегливість і спортивний інтерес. Почалася війна – і був період, коли взагалі не розуміли, що далі робити. Але коли з’явилося хоч якесь світло в кінці тунелю, коли дізнались, що можна буде врятувати хоч щось із Харкова – це вже дало сили. Війна дуже мобілізувала. Так, як за останні півтора роки, я не працював років десять», – ділиться підприємець.