Новини про такі місця, які, подекуди, були біля кожного другого села в карпатському регіоні, розповів археолог, голова Археологічної комісії у Науковому товаристві імені Шевченка в Європі Микола Бандрівський. Доктор історичних наук проілюстрував свою розповідь світлиною, пише DailyLviv.com.
На цій світлині - поминальний хрест, який спорудили мешканці села Нагуєвичі, що біля Дрогобича на Львівщині. Він нагадує про спалених живцем на цьому місці односельців.
За словами Миколи Бандрівського, про цю місцину сьогодні не люблять говорити ані історики, ані тим паче мешканці довколишніх сіл. Бо спалювали на тому місці тих, кого вважали упирями і відьмаками.
"Вважають, що на нашій благословенній - і в багатьох моментах - пуританській Галичині нічого "такого" не могло бути. Але спалювання живцем тих, кого вважали за упирів і відьом, практикувала майже вся цивілізована Європа аж до ХІХ століття", - наголосив історик і археолог Микола Бандрівський.
Науковець, як приклад, нагадав статтю "Спалення упирів у Нагуєвичах" Івана Франка, де автор писав, що під час епідемії холери 1831 року, коли в селі люди почали масово помирати, один хлопчик зізнався у тому, що він є упирем і вказав на низку односельців, які нібито, теж є упирями і умертвляють людей.
У відповідь селяни зібрали схід села і вирішили спалити усіх названих "упирів" на вогнищі з тернини. Зігнали на майдан посеред села тих "упирів", зв'язали й почали по одному кидати у вогонь.
За розповідями очевидців, деякі з них помирали швидко, а дехто зумів визволитися і втекти. Однак після цього жертвоприношення холера не вщухла, а організаторів засудили і посадили до в’язниці.
У сусідньому селі Ясениці Сільній також спалили одного чоловіка, а решту людей врятував місцевий священник.
"Спалювали жінок і чоловіків за чаклунство й у нашій милій серцю Гуцульщині, причому останню "відьму" у нас спалили якихось півтораста літ тому. Це, з усією скрупульозністю справжнього вченого-етнографа, описує секретар комісії НТШ і дійсний член Празької і Віденської академій наук Володимир Гнатюк у своїй праці "Купанє і паленє відьм у Галичині" (1912)", - наголошує Микола Бандрівський.
Як вважає Бандрівський, записи секретаря комісії НТШ і дійсного члена Празької і Віденської академій наук дають підстави для пошуків і вивчення у Карпатах і на Прикарпатті місць отих масових спалювань людей, які, подекуди, були біля кожного другого села.
Галичани, за словами Миколи Бандрівського, не були поодинокі в цих вогняних стратах. На заході Європи живих людей почали масово спалювати з 1275 року. Тоді на півдні Франції, у Лангедоку, спалили Анжеліку Лабарет, звинувативши її у відьмацтві. Французи також почали «переводити через вогонь» людей, яких підозрювали в антикатолицькій єресі катарів. Такий спосіб «очищення людських душ» згодом перейняли Німеччина, Польща, Чехія та інші країни.