Йому було всього 26. У своєму короткому, але яскравому житті Василь Канаш встиг стати для когось "Бамблбі", для інших — "Спрайтом", а для рідних — надійною опорою. Він мріяв про власний будинок, де збиратиметься родина, любив спілкуватися, підтримував близьких, і понад усе прагнув миру.
“…нещодавно почав говорити про те, що він помре як герой, і на жаль так сталося…”
Василь народився 12 лютого 1998 року в Ужгороді, був найстаршою дитиною у родині. Навчався у місцевій школі №9, згодом – в Ужгородському центрі професійно-технічної освіти.
З дитинства любив грати у футбол з друзями.
У 2018 році пішов на строкову військову службу, згодом підписав контракт з Ужгородським ВСП. Тоді ж почав їздити на схід та брати участь в АТО. Побратими дали йому перший позивний — "Бамблбі". Рідні не пригадують чому саме такий, але певно через те, що він був юним та на свій вік досить відважним. Бо Бамблбі — герой з фільму про трансформерів. Один з невеликих, але харизматичних роботів, який відрізнявся винахідливістю і хитрістю.
На початку повномасштабного вторгнення, у ніч проти 24 лютого 2022 року, доля звела його з Наталією, яка згодом стала йому дружиною. Уже зранку Василь вирушив до військкомату, а наступного дня став на захист Батьківщини. У березні він почав служити у складі 116-ї бригади. Побратими дали йому новий позивний — "Спрайт", адже цей напій він обожнював, пив його багато.
У Василя та Наталії у 2023 році народилася донька Мішель, а влітку 2024 року вони змогли одружитися.
Василь завжди мотивувався бажанням захистити рідний дім та свою родину, тому ще на строковій службі зрозумів, що війна на сході не пройде повз та не закінчиться швидко. Навіть якщо конфлікт заморозити, то казав, що це буде дуже погано для України, адже росія накопичить за той час сили та зброю і знов завдасть ще сильнішого удару. Кума Валерія ділиться: “Знаєте, з перших днів повномаштабки хлопці казали «щоб ніхто не відчув війни», ото вже останній час він казав, що вони перестаралися, люди забули, що війна триває, що там наші хлопці щодня віддають своє життя”.
Василь цінував у людях вірність, був дружелюбним та підтримував родинні зв’язки. Не терпів у свою сторону брехні та зрад, згадують рідні.
“Це людина, яка за майже 3 роки стала мені рідною, з якою можна було поговорити і на серйозні теми, але ж в той самий час і посміятися, з якою ми знайшли взаєморозуміння, хоч часто і “підколювали” одине одного. Він був чесним та справедливим, зовсім нещодавно почав говорити про те, що він помре як герой, і на жаль так сталося…”, - з сумом на серці додає Валерія.
Хлопець обіцяв приїхати 30 грудня на день народження куми та з рідним відсвяткувати Новий рік.
Він мріяв про власний будинок, хотів збиратися у сімейному колі на шашлики. Але війна не дала здійснити задумане - 15 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання Василь Канаш загинув. Йому було всього 26 років.
Сім’я та близькі прагнуть присвоїти Василю звання Героя України, а з часом спробують втілити його мрію.
Поховали воїна на кладовищі “Кальварія” в Ужгороді. У Героя залишилася дружина, дочка, батько, брати, бабуся та дідусь.
Фото з сімейного архіву
Христина Сібулатова, студентка 4 курсу відділення журналістики УжНУ