Найвища вершина України, яку знає і провідав майже кожен український турист, потроху стає місцем, де, чесно кажучи, не завжди приємно бувати. І справа не тільки у смітті, яким час від часу «туристи» просто завалюють вершину.
Майже на кожних вихідних Говерлі доводиться витримувати масові «візити» і «підкорення» від людей, котрі, крім пластику і пляшок, нічого Карпатам не приносять. Бо стати патріотом-підкорювачем вершини нині модно, а забрати за собою сміття – ні.
Після нещодавньої публікації в українських ЗМІ інформації про засміченість вершини, її, очевидно, таки прибрали: минулими вихідними на вершині Говерли було прибрано. Хоч зрозуміло, що роблять це, насамперед, працівники Карпатського національного природного парку і волонтери з цілої низки громадських організацій, які вже звикли періодично прибирати за «культурними туристами» і вивозити з гір купи сміття від «любителів Карпат».
Заради об’єктивності одразу зазначу, що загалом культура перебування на вершині, яка справедливо вважається одним з символів України, за останні роки стала на рівень вищою: люди піднімаються, насамперед, заради гарних спогадів та вражень, фотографуються, атмосфера цілком доброзичлива…
Але є одне але: найвища вершина України перетворилася на імпровізоване «звалище» державної символіки (прапорів та синьо-жовтих стрічок). Їх туди несуть-несуть, бо ж треба сфотографуватися на вершині із синьо-жовтим стягом за спиною. А потім – або просто залишають, аби прив’язують, як, пробачте за порівняння, ганчірки. Державні прапори валяються на вершині Говерли вперемішку з партійними і рекламними. Вітер та дощі перетворюють їх на брудне лахміття. Виглядає це як язичницьке капище, хоч поруч і височіє хрест.
А Тризуб, колись гордо і встановлений на Говерлі, зараз знов повалився і лежить під ногами. Уже вкотре він падає.
Винуватими були і вандали, і погода, і клімат, і непродуманий архітектурний проект. Займалися справою і міліціонери, і СБУ. Але нормально закріпити його – нікому.
Сам монумент, частиною якого був Тризуб, із плитою з надписом «На Говерлі зібрані землі твої, Україно», відвідувачі теж не залишили без слідів свого перебування на вершині. Він весь обписаний маркерами, а написи, крім звичного «тут був …», містять і іншу, недоречну для пам’ятника інформацію. Наприклад, в очі кинувся напис, залишений, очевидно, правоохоронцями - співробітниками відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ із Закарпаття. Люди, які стоять на варті закону і державної безпеки, нещодавно здійснили сходження на Говерлу і не втримались, аби не написати про це чорним маркером збоку на плиті…
Тризуб повалений, прапори – як ганчірки, зате встановлена нова гранітна табличка «Крим – це Україна». Мабуть, кримськотатарські активісти не придумали нічого кращого, ніж заявляти про це в іншому кінці країни – на Говерлі.
Крім модних нині «патріотичних» сходжень на вершину, почастішали випадки реального знущання з природи Карпат. Джипери і мотоциклісти зайшли уже надто далеко. 2 жовтня амбіційні спортсмени примудрилася підкорювати Говерлу на мотоциклах. Їхали великою ватагою зі сторони г. Брескул, рухаючись не тільки по стежках, а й порушуючи цілину, знищуючи заповідні рослини та зриваючи дерен, що в подальшому призведе до ерозії грунту, рослинність на якому на стрімких схилах вершини вже не відновиться.
Та річ не тільки в цьому: гуркіт двигунів на межі Карпатського біосферного заповідника, каміння з-під колес, яке летить далеко, і змушує туристів-пішоходів відходити в сторону і чекати. Я, на щастя, спускалася. А от тим, хто якраз здійснював сходження, довелося чекати внизу, аби не отримати каменюкою в голову. І «не заважати» втіленню амбіційних планів.
На зауваження щодо того, що це територія на межі заповідника і Карпатського НПП, тут прокладена промаркована пішохідна екологічна стежка, яка не може використовуватися у якості мотодрому, мені відповіли: «А ви так попробуйте! Не лиш на своїх двох». Ну що ж, шкода, що ці хлопці вважають себе героями. Цікаво, чи можливі такі «мотосходження» у національних парках Європи або Америки. Думаю, що аби виплатити штрафи тамтешнім охоронцям природи, нашим «покатушникам» довелось би розлучитися із своїми залізними конями.
Виникає питання, а якщо, наприклад, комусь із колекціонерів військової техніки, яких вже доволі багато, закортить покататися по заповідним Карпатським вершинам, наприклад, на броньовику, мотивуючи це патріотизмом, бажанням екстріму та розвитком активного туризму, це також можливо?
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua
P.S.: Редакція Zaholovok.com.ua звернеться із запитами щодо роз’яснення описаних ситуацій до відповідних державних служб і структур.