Голова студентської ради гуртожитку №4 УжНУ мріє про безвізовий режим заради втілення мрії

Марія Туряниця – зараз активна студентка, в якої з дитинства простежувались організаторські та лідерські здібності.

Перш ніж посісти посаду голови студради, вона займалась благодійністю і громадською діяльністю на Закарпатті.

І хоч дитинство Марічки було нелегким, бо рано втратила матір, з дитячих років у дівчини залишились тільки теплі спогади. Згадує веселі ігри на вулиці разом із старшими братами і їх однолітками. Зізнається, вже в 4-річному віці любила вигадувати різноманітні ігри, їх організовувати, і це непогано вдавалось. Також маленька Маша любила складати віршики, тому коли була у 3-му класі, бабуся видала її маленьку збірочку, але тільки в одному примірнику через брак коштів. Дівчина не приховує, багато чого робить не так заради себе, як заради бабусі, щоб та могла гордитись внучкою.

Навчалась Марія у середній школі у рідному селі Страбічево Мукачівського району, де була не менш активною: у 2008 була прем’єр-міністром школи, у 2010 її вибрали президентом. У тому ж році була головою учнівського самоврядування у Мукачеві. Також навчаючись у школі, займалась волонтерством. Мала свій волонтерський загін «Опікун», з яким їздили до самотніх та пристарілих людей у їхньому селі, допомагали, збирали харчі для будинку пристарілих, одяг – для дитячих будинків. У 2010-му році отримала нагороду «Кращий волонтер України. Генератор ідей», їздила в Київ за винагородою, зустрічалась з президентом товариства «Червоний хрест» України.

Після вступу в УжНУ дівчині захотілось продовжити свою громадську діяльність. Пішла в молодіжну партії «УДАР», де, зізнається, все подобалось, однак з політикою своє майбутнє пов’язувати не планує. Писала статті на сайт «Єдиного Студентства». У 2012 від партії отримала нагороду «Кращий активіст року». Брала участь у проведенні конкурсу «Святкове Закарпаття», допомагала у проведенні нічного квесту «Мій рідний Ужгород».

Посада старости поверху для амбітної Маші виявилась недостатньою, тому й подала свою кандидатуру на вибори голови студентської ради гуртожитку №4, де отримала першість. Зараз розробляє проекти відкриття дівочого спортзалу, створення майданчику для волейболу, відновлення площадки для баскетболу, тенісного столу, аби студенти мали де проводити вільний від навчання час.

Навчається Марія на 3-му курсі відділення журналістики УжНУ. І, як не дивно, є старостою групи. Не приховує, що інколи важко справлятись з обов’язками, бо час потрібен ще і на організаційні питання в гуртожитку, і на особисте життя. Проте поєднати це все-таки вдається. Зізнається, що бувають миті, коли хочеться все залишити, але не здатись за крок до мети їй допомагає коханий Юра, який підтримує і всіляко допомагає.

Мало хто знає про мрію цієї юної активістки – безвізовий режим. Якщо таке станеться, Маша обов’язково втілить свій задум – поїде у Францію за автографом письменника-кумира Бернара Вербера. На її думку, він проста але розумна людина і з легкістю може фантастику видати за реальність, від якої часто хочеться заховатись саме у книжках.

Юлія Медюх, студентка відділення журналістики УжНУ, спеціально для Zaholovok.com.ua