Zaholovok.com.ua у розділі «Власна думка» вже традиційно пропонує читачам свої "підкреслення" у книгах. Ми й надалі публікуватимемо як власні підкреслення, так і фрази, які спонукали зробити "помітки на полях" відомих осіб, маленьких читачів, а також ті, які зроблені у Ваших особистих книгах – якщо матимете бажання поділитися ними.
Детальніше про фрази у книгах і чому, як правило, їх підкреслюють – у першій подібній публікації сайту Zaholovok.com.ua.
А зараз на черзі — Герман Гессе і його легендарний «Степовий вовк».
Більшість людей не хочуть плавати, поки не навчаться.
Це справжнісінька мандрівка крізь пекло, часом боязка, а часом мужня подорож крізь хаос затьмареного душевного світу, подорож, почата з твердим наміром перейти пекло, підставити чоло хаосові й вистраждати все до кінця.
Якось уночі, лежачи без сну, я раптом почав проказувати вірші, надто гарні й дивовижні, щоб мені спало на думку їх записати, а вранці я їх уже не пам’ятав; і все ж таки вони десь зберігаються в мені, наче тверде ядро горіха в старій ненадійній шкаралупі.
Гра літер припинилася, раптово згасла, сумно усвідомивши, що була даремною.
Добрих десять хвилин я читав газету, вбирав у себе очима інтелектуальні вправи якогось безвідповідального балакуна, що пережовував і обслинював чужі слова, а тоді вертав їх назад, але неперетравлені.
Старі книги з лагідним сяйвом мініатюр, і забуті своїм народом книжки німецьких поетів, що жили двісті чи сто років тому, замацані, брудні томи, і друки та рукописи давніх композиторів, цупкі, пожовклі нотні аркуші з застиглими мріями звуків, - хто чув їхні натхненні, грайливі й тужні голоси, хто проніс у серці їхній дух, їхні чари крізь іншу, чужу їм добу?
Джаз був мені гидкий, але вдесятеро кращий за сучасну академічну музику; своєю веселою, брутальною дикістю він глибоко зачіпав і мої інстинкти й дихав якоюсь наївною, щирою чутливістю.
Є багато людей схожих на Гарі, особливо серед митців, усі вони мають у собі дві істоти, дві душі, в яких є Божа й диявольська основа, тече материнська й батьківська кров, хист до страждання в них живуть поряд у складному плетиві ворожнечі й миру, як вовк і людина в Гарі.
У таких людей народжується небезпечна й страшна думка, що, може, все людське життя — прикра помилка, завчасний, невдалий викидень праматері, шалена, жахлива, невдала спроба природи.
Він ніколи не продавав себе за гроші й достатки, ані жінкам, ані можновладцям і сотні разів відмовлявся від того, що в очах цілого світу вважалося вигодою і щастям, аби тільки зберегти свою волю.
Він почав повільно задихатися в дедалі рідшій атмосфері ізоляції і самоти. Бо тепер уже самота й незалежність були не мрією й метою, а його долею й карою.
Несміливі істоти, хоч би скільки їх було, не можуть самі вижити, що за своєю натурою вони в цьому світі здатні відігравати тільки одну роль: бути отарою овець серед вовків.
Одиниці, що вириваються на волю, попадуть у світ, не обмежений приписами, і яскраво гинуть, вони мають ореол трагічності, але їх дуже мало.
Всі «тлумачення», вся психологія, усі спроби зробити речі зрозумілими вимагають допоміжних засобів— теорії, міфології, брехні, і порядний автор повинен наприкінці своєї розповіді, наскільки може, розвіяти цю брехню.
Ти й справді дитина, хоча й почав сивіти. Ти дитина, і тебе треба комусь доглядати.
Вона була порятунком, шляхом на волю. Вона мала навчити мене жити або навчити мене померти, мала торкнутися своєю рукою змертвілого серця, щоб воно від її живого дотику або розквітло, або розсипалось на порох.
Оксана Нірода, спеціально для Zaholovok.com.ua