Є книжки доленосні – ті, які здатні повернути життя на всі 360. Є книжки гостросюжетні, біля яких реальне життя вже не надто і цікаве. Є книжки для розваги – ні на що особливо не впливають, хоча й дають змогу мозку відпочити. Є багато інших книжок, нема потреби перераховувати. Але серед них усіх є найцінніші книжки – свої.
Це ті, які зачіпають, з яких вдається виловити дуже зрозумілі, але раніше чомусь не сформульовані фрази. В них – відповідь, пояснення, код доступу, вказівка до дій, просто цікава думка – що завгодно. Але в них ти. Принаймні на певному етапі життя. І насправді озвучувати їх дещо ризиковано. Бо так ти наче оголяєшся.
Втім, у них – твоя власна думка, яка можливо комусь стане в нагоді. Від раптового усвідомлення цього у журналістів сайту Zaholovok.com.ua і виник намір створити відповідний розділ, в якому книжки не оцінюватимуться за художньою цінністю абощо, а в яких просто будуть ті найголовніші фрази. Й початок цього наміру з відповідної книги, якою за випадковою невипадковістю став «Намір» Любка Дереша.
(У подальшому пропонуватимемо читачам не лише власні "підкреслення" у книгах, а й фрази, які спонукали зробити "помітки на полях" відомих осіб, маленьких читачів, а також ті, які зроблені у Ваших особистих книгах -- якщо матимете намір поділитися ними).
- Є моменти, коли треба приймати рішення. Є моменти, коли потрібно за ці рішення відповідати;
- Треба все починати з чистої сторінки, без учителів, покладаючись виключно на власні сили і ведучи відлік від точки у собі;
- Колись я боявся, що відвертість із людиною – запорука того, що вона використає отримані знання й завдасть удару в слабке місце. Я ж опинився в парадоксальній ситуації – як би глибоко не відкривався, я не ставав від цього слабшим, а мій суперник – дужчим. А тут ще й виявилося, що всі поєдинки відбулися без моєї участі. Суперників не стало. Може, вивітрилися. А може, їх і не було, цих суперників;
- Людина загорнута в пелену щойно-минулого, тому не бачить теперішності;
- Я став вільним, але ціною свободи була самотність;
- Минуле придавлює нас – скидаючи його, ми молодіємо;
- Після того, коли я дав обіцянку більше ніколи не бачити «бабайок», їх просто не стало. Я забув про їхнє існування, і, головне, забув про саму обіцянку;
- Найпростіше найчастіше найправильніше;
- Якраз у тому вся чарівність – що все буває тільки раз;
- Є ж на світі такі чудові люди, котрі влучають, не цілячись;
- Знаєш Леонардо до Вінчі? А Мікеланджело? Вони великі, але не творці. Відтворювачі. Що бачили, те й малювали. Вони не створили нічого нового для ока. Нічого сенсаційного, нічого потойбічного. А нефігуратив дозволяє у творчості бути вільним. Ти можеш робити, що хочеш. Ніщо не стримує, головне – не стримуй себе сам. Творчість означає розкутість. Спонтанність. Це свобода;
- Чим більше зацікавлений, тим більше очікувань, тим менше довіри заслуговує результат;
- Так навіть краще, коли не прощатися. Ніби нікого й не було;
- Електричні вогні – найкращі ліки від казки;
- Що змушує час розтягуватися і збігатися? Ми ж просто перебували у стані чистої спонтанності, коли немає ні минулого, ні майбутнього, а є нічим не обумовлений момент теперішнього;
- Якби навчитися так жити – пристрасно, викладаючись до останку, жити без остраху втратити, збідніти. Жити без жалю, жити на гребені хвилі, жити без сорому, цілеспрямовано, бурхливо, електрифікуюче;
- Кожному від народження дається шанс увіковічнити свідомість. Втім, як і шанс цей шанс профукати. Вхопити свій шанс вимагає боротьби впродовж цілого життя, і то – з мізерними надіями дійти до кінця. Але якщо ти відмовляєшся від боротьби, то вже програла, навіть не почавши;
- Я той, хто є, а не той, ким би хотів бути, чи той, ким видаюся;
- Все, що потрібно для рівноваги – відсутність бажань;
- Пандемія неврозів, що ними так ряснів ХХ вік, криється як мінімум у двох речах. Перша - будильник. Якщо людину зі сну висмикує різкий дзвінок, у її підсвідомості татуюється один і той же візерунок паніки. Друга причина - електричне світло. Людина, котра споглядає світанок, відчуває приплив сил та оптимізму. Людина, що втикає на жарівку, переживає тупе роздратування;
- Все, що можна зробити за життя, робиться зараз – або не робиться взагалі.
Цим переліком ми аж ніяк не претендуємо на об’єктивність. Це лише власна думка однієї людини. Тому нам особливо буде цікаво дізнатися, а які ж фрази підкреслені у Вашій книжці. Тож долучайтеся.
Оксана Линок, спеціально для Zaholovok.com.ua
До слова. Д-р Мортимер Дж. Адлер. О пользе подчеркивания в книгах (Перевод с англ. А. Прокопенко)
"Всем известно, что наибольшую пользу из чтения извлекает тот, кто умеет читать «между строк». Между тем, мне бы хотелось убедить вас, что есть еще один, не менее важный аспект чтения. Я хочу побудить вас черкать между строк. Если вы не научитесь этому, едва ли вы сможете извлечь из чтения максимальную пользу.
Я утверждаю, прямо и недвусмысленно, что подчеркивания в книге – не акт вандализма, а проявление любви".