Ректор найстарішого вишу краю підводить підсумки роботи за рік.
Без вікон, тепла і вбиралень, з дірявими дахами у гуртожитках та на навчальних корпусах, з букетом кримінальних справ щодо розбазарювання майна вишу, з сотнею мертвих душ, передостаннім місцем у рейтингу класичних університетів України, і всього 3 тисячами гривень на рахунках - у такому жалюгідному стані прийняв рівно рік тому найстаріший університет Закарпаття нинішній ректор Федір Ващук. Каже, коли ознайомився з реальним станом справ, стало не просто страшно – поглинула депресія: як з цього вийти? Проте спільні зусилля, злагоджена робота колективу дали результат. Чого вдалося досягнути, з якими проблемами довелося боротися і на що чекати від УжНУ в майбутньому – наша передноворічна розмова з ректором.
«Без вікон і дверей повна хата людей…»
- Федоре Григорійовичу, коли Ви йшли на посаду ректора Ужгородського національного університету, вже уявляли що вас чекає: величезна кількість об’єктів, що перебувають у занедбаному стані. Наскільки відповідали ваші побоювання тим реаліям, які постали?
- Звичайно, і я, і вся громадськість області знали, що УжНУ, особливо його матеріально-технічна, навчальна і методична база у надзвичайно важкому стані. Але щоб дати реальну оцінку стану вишу, треба було безпосередньо ознайомитися з ним. Насамперед постало питання енергозабезпечення, комунікацій. До них досі не допускали нікого, ми чули про ситуацію лише з окремих повідомлень у ЗМІ, мовляв, то студенти не вчаться, то щось прорвало, то діти сплять у шубах у гуртожитках. Тобто, громада бачила тільки зовнішні прояви реального стану справ. Після того, як отримав доступ до усіх приміщень та документів університету як ректор, не просто був шокований ситуацією, я на певний час впав у депресію. Так, уже в перший тиждень роботи проректор повідомив, що для того, аби тільки залатати дахи, підкреслюю, не відремонтувати, а залатати (!) треба було 12 млн. грн.
- А котельні? Я вчилася років 10 тому, і вже тоді було холодно…
- Стан котелень, що обслуговують університет, мене вразив найбільше. Так, виявилося, що котельня, яка обігріває гуртожитки №№ 4, 5 і навчальні корпуси, раніше обслуговувала ще десятки багатоквартирних будинків, потім вони від’єдналися, і в результаті те тепло, яке вироблялося тільки для будівель вишу, виявилося діамантовим. До того ж усі мережі проржавіли, гріли вулицю, а не об’єкти. Інший жах цієї ж системи: потужна бойлерна система у підвалі гуртожитку № 4 ще 5-6 років вийшла з ладу; в результаті, вода підігрівалася, але через несправні теплообмінники поступала не до душових гуртожитку, а потрапляла у… водопровідну мережу міста! Втрати були колосальні.
Аналогічно катастрофічною виявилася ситуація з опаленням будівлі, де нині розташований ректорат та історичний факультет. Ії опалювали з котельні на вул. Митній. Через незаізольованість труб, їхню зношеність підігріта вода, рухаючись до корпусів, протікала ще й обігрівала чотири вулиці. Найболючішим було те, все це тепло оплачувалося коштами за навчання, які сплачували студенти! І я вже не кажу про водопровід, каналізацію, електричні та телефонні мережі… Про туалети УжНУ окрему книжку можна писати!
- Оглядаючи нинішню ситуацію і порівнюючи її з тим, що Ви змалювали, дивуюся: де вишукували кошти для виведення вишу з такої скрутної ситуації?
- На час мого призначення тільки боргів у вишу було 9 млн. грн., а на рахунку університету значилися 3 тисячі! Так виглядала економіка університету на вересень 2012 року і було зрозуміло, що треба терміново щось робити.
Перш за все ми з командою проаналізували, на що витрачалося найбільше коштів. Фінансових резервів не було, серед року отримати додаткові кошти нереально, бюджет затверджують на початку року. Кошти могли бути винайдені лише за рахунок внутрішніх резервів. Звичайно, відгукнулося і Міносвіти, коли ми довели до нього інформацію про реальний стан університету. Додатково на стипендії нам виділили кількасот тисяч, на комунальні послуги близько 800 тис. грн. Але цього було мало, бракувало ще 3-4 мільйонів тільки на нагальні питання…
- Окремі обласні заклади робили енергозберігаючі паспорти, Ви також пішли тим шляхом?
- Так, ми подивилися режими витрат теплової та електричної енергію. Провели облік та зробили графіки, таблиці по кожному об’єкту і побачили, що є об’єкти, які практично ніяким чином не беруть участь у життєдіяльності вишу, а на них витрачається дуже багато коштів на енергозабезпечення. Почали з того, що оптимізували цю роботу. Встановили нові прилади обліку, трьох тарифні лічильники, заізолювали кілька кілометрів тепломереж. Здійснили теплоізоляцію основного корпусу, утеплили дах, технічні приміщення, замінили та засклили більше 2000 вікон. Мушу відзначити, мене вразило, що в гуртожитку всі вікна загального користування (у коридорах, фойє) були з одного скла! Не склопакети, а одне скло! Фактично, гріли вулиці. Перед цим вчена рада й прийняла рішення переформатувати навчальний процес, скоротити тривалість пари, щоб зекономити тепло і захистити студентів, їхнє здоров’я. Заходи загалом дали результат.
Звичайно, постійно працювати у «пожежному режимі» було неможливо, необхідні були системні зміни. Тому прийняла рішення про ліквідацію основних, найбільш збиткових енергопостачальних об’єктів університету. Уклали угоду з потужною спеціалізованою львівською фірмою, яка на сьогодні встановила для вишу чотири потужні котельні: одна забезпечуватиме новий корпус вишу, друга 4 та 5 гуртожитки, третя 1-3 гуртожитки, остання змонтована на даху будівлі, де розташований історичний факультет та адміністративні приміщення.
- Чи сьогодні вже можемо говорити про якусь конкретну цифру в грошовому еквіваленті у результаті запровадження всіх згаданих енергоощадних заходів?
- На березень 2013 року ми були без боргів. В цілому ми зекономили до весни близько 5 млн. грн.
«Мертві душі» по-університетськи
- Ми торкнулися тільки теми енергозабезпечення, а де загалом ще шукали резерви для виходу з катастрофи? Наскільки пригадую, роздутим виявився фонд зарплати?
- Так, ми проаналізували його, порівняли у динаміці з попередніми роками і побачили, що при щорічному зменшенні кількості студентів і відсутності нових площ, фонд зарплати зростав досить швидкими темпами, і це без урахування планового підвищення рівня оплати праці. В основному, зростання відбувалося за рахунок збільшення кількості працівників вишу. У результаті звільнили 112 «мертвих душ» обслуговуючого та адміністративного персоналу, і жоден з них не звернувся з проханням, щоб продовжити роботу, з’ясувати обставини звільнення. Це були просто зараховані люди, а їхні зарплати йшли невідомо кому. Це близько 2 млн. грн. на рік тільки по зарплаті. Економія для бюджету вишу – вагома!
- А яка нині ситуація із дещо скандальними справами? Маю на увазі квартиру попереднього ректора та гектари землі, незаконно відчужені?
- На час мого призначення ректором ряд справ перебували на розгляді у різних судах або було порушено кримінальні справи, усі вони стосувалися розбазарювання майна університету. Загалом незаконно відчужених виявилося близько20 гектарівземлі, житлові об’єкти балансовою вартістю понад 10 млн. грн. Наразі вже є рішення Верховного суду та інших інстанцій щодо повернення у власність вишу всього цього майна, тож будемо працювати наразі над виконавчими процедурами.
- Ви якось говорили, що із формуванням бюджету були проблеми?
-Я б на цьому окремо зупинився - проблеми університету були і у вкрай непрофесійній підготовці пропозицій щодо бюджету та обґрунтування показників діяльності. Коли ми підготувалися і зробили показники, перевірили їх та обґрунтували, то міністерство на 2013 рік тільки на комунальні послуги виділило на 3 млн. грн. більше, ніж у 2012 році. Ми вже могли менше коштів, що сплачуються студентами за навчання, виділяти на цю статтю витрат, більше спрямовувати їх на розвиток.
Системні кардинальні зміни – нове життя вишу
- Якщо коротко охарактеризувати, які б основні зміни Ви назвали в діяльності УжНУ за рік вашого ректорства?
- Насамперед акцентую на матеріально-технічному забезпеченні вишу: за цей час, я вважаю, найбільшим досягненням у розвитку навчально-методичної бази університету є створення потужних телекомунікаційних комплексів, які дозволяють у онлайн-режимі одночасно комунікувати з чотирнадцятьма зарубіжними партерами. Аналогів не має жоден університет України! Ми можемо зараз не лише проводити конференції, обмінюватися інформацією у відео-режимі, але й записувати інформацію, зберігати, відновлювати тощо. Такі системи встановлені у чотирьох залах вишу.
Системною зміною для УжНУ стало приєднання ЗакДУ, тому що цей виш завжди мав кошти на розвиток, якщо можна так висловитись, не був збитковим. Нам вдалося відстояти на рівні Міносвіти, щоб бюджет ЗакДУ, а це біля 40 млн. грн., додали до УжНУ. У результаті, до прикладу, реконструкція ректорату та історичного факультету, створення трьох наукових музеїв відбулася за рахунок коштів ЗакДУ.
Також в результаті об’єднали кілька факультетів, оптимізувати кафедри та навчальний процес, і в підсумку виявилося, що витрати на утримання нового потужнішого УжНУ є меншими, ніж утримання раніше двох вишів загалом.
Також завдяки приєднанню, УжНУ отримав сучасну матеріальну бузу: новий стадіон, спортзал, гуртожиток, електронну бібліотеку, яку раніше УжНУ не мав, сучасну бібліотеку з понад 200 тис. сучасних книжок та періодики. З’явився потужній факультет інформатики та інформаційних технологій, додалося 500 сучасних комп’ютерних місць та багато інших речей. Наразі УжНУ з 26-27 місця у рейтингу класичних університетів України вийшов на 12-те.
Усе це безумовно сприяло зростанню іміджу, довіри до вишу, відповідно, цьогоріч ми маємо суттєвий приріст кількості абітурієнтів: якщо у минулому році було трохи більше 9000 заяв, а у ЗакДУ 5000, то після об’єднання — 19 тис. загалом, а не 14, як було сумарно у минулому році у двох вишах. Мене тішить, що у кілька разів збільшилася кількість заяв абітурієнтів із-за меж Закарпаття.
- Структурні зміни в УжНУ теж вражають…
- Почну з того, що на сьогодні в УжНУ визначені три пріоритети, схвалені й Конференцією трудового колективу, і Вченою радою. Перший - поглиблене вивчення іноземних мов протягом усього періоду навчання. Друге - наш випускник повинен володіти інформаційними технологіями на достатньому рівні, і третє - міжнародні зв’язки університету, розвиток і визначення місця УжНУ у міжнародній системі освіти і науки.
У рамках цих трьох напрямків наразі й здійснюємо структурні зміни. Так, насамперед ми підняли статус факультету романо-германської філології, який уже давно не був лише факультетом, до Інституту іноземних мов. Плануємо вже в січні на вченій раді прийняти концепцію вивчення іноземних мов в університеті. Створили нові підрозділи, зокрема факультет здоров’я людини. Щодо міжнародної співпраці, то лише за цей рік підписано близько десятка угод про співробітництво з європейськими університетами та установами. Ці угоди дійсно працюють і вже дають результати: днями отримуємо 60 сучасних комп’ютерів у рамках реалізації міжнародних проектів.
Структурні зміни й амбітні плани
- Федоре Григорійовичу, ще кількома словами окресліть для наших читачів, чого вдалося досягнути вишу у науковому сенсі?
- Якщо вже продовжити тему міжнародної співпраці, то відзначу, що на цьому рівні УжНУ справді особливо вирізняється. Так, лише за рік було проведено кілька десятків форумів, конференцій такого рівня, якого досі не проводили у виші. Підсумком нашої роботи за рік стало те, що ми днями отримали найвищу нагороду в Україні на міжнародній виставці «Освіта і кар’єра 2013» - гран-прі – у сфері міжнародного співробітництва. Тобто, УжНУ визнано лідером серед університетів України у цьому напрямку.
Про Ужгородський національний стали більше позитивно говорити в Європі та Україні, до нас приїздять відомі вчені, виш уже позиціонує себе як один з найпотужніших університетів Центральної Європи. Якщо взяти окіл діаметром 600 кілометрів з центром в Ужгороді, не враховуючи Львів та Будапешт, то серйознішого в Центральній Європі вишу за УжНУ немає. У результаті, МОН визначило УжНУ координатором міжнародної діяльності у системі вищої освіти й науки України з університетами Придунайського регіону.
Ще одне досягнення - п’яте місце по сукупному показнику публікацій, що входять до науково-метричних баз даних. Ми ділимо 3-5-місця за кількістю патентів та ліцензій. Це дуже серйозний показник наукової роботи університету.
Цього року в університеті встановлений діючий маятник Фуко, який є складною інженерною спорудою і вважається престижним надбанням у будь-якому університеті світу. Ми стали третім навчальним закладом України, у якому він працює і, сподіваюся, він стане нашою новою візитівкою.
Крім того, цього року виріс показник переможців студентських олімпіад, наукових конкурсів. В рази збільшилася кількість міжнародних і наукових публікацій студентів та викладачів.
Ще хочу сказати про таку важливу річ: я був шокований, коли у вересні виявилося, що в УжНУ з його науковим потенціалом не лишилося жодної ради по захисту наукових дисертацій – або закінчився термін, або було відмовлено у відкритті. На сьогодні проведена копітка робота, ми відкрили докторську раду з історії, знову почала роботу вчена рада по медицині. Відкриті ради по хімії, економічних та фізичних науках. У нас близько 600 аспірантів, пошукачів та здобувачів наукових ступенів, і не мати своїх рад по захисту – це просто ганьба для такого університету.
А загалом наша стратегічна мета – статус дослідницького університету. Річ у тім, що національних вишів в Україні біля 120, а зі статусом «дослідницький» – тільки 6. Ми хочемо також потрапити до цього переліку. Це нам під силу, стартові умови в 2012 у нас були важкі, але динаміка розвитку є.
- Які цифри заклали в бюджеті на наступний рік? Про що проситимете МОН?
- Я думаю, що наступний рік буде непростий як для всієї держави, так і для вишу. Ми відчуваємо це насамперед по діяльності Казначейства, вкрай бракує коштів у державі. Вперше університет має кошти на розвиток на рахунках, але вони заблоковані. На початок місяця у нас було 17 мільйонів на рахунках, а не проведених коштів близько 6 млн. грн. Якщо ці явища будуть подолані, то ми цілком можемо і надалі розраховувати на позитивну динаміку розвитку.
- Насамкінець, назвіть три головні події чи висновки з року, що минає?
- У першу черга цей рік асоціюється з тим, що з найглухіших кутів, з найскладнішого стану при умілій організації, коли увесь колектив працює як одна команда, можна знайти вихід, можна досягти поставлених цілей, навіть перевершити всі сподівання.
За рік я виконав усі свої обіцянки, які давав напередодні виборів ректора, і навіть зробив те, чого не обіцяв. Але це заслуга всього колективу, без підтримки я б не справився.
І третє - я відчуваю УжНУ, і можу сказати, що за рік – це зовсім інший навчальний заклад за своєю ментальністю. Відбулися серйозні кардинальні зміни, ми нині знаходимося на «новій – вищій орбіті». Рух заданий правильний і колектив, у переважній більшості, іде у цьому напрямі. Системні зміни відбулися, дороги назад вже бути немає, і це головне.
Потрібно додати, ми відшукали й власне коріння. УжНУ є спадкоємцем закладу вищої освіти, що діяв на теренах краю з 1615 – колегії у Гуменному. Університет готується до відзначення 400-річчя зародження вищої освіти у нашому краї і 70-річчя його новітньої історії.
- У новорічну ніч прийнято загадувати бажання, що задумав ректор?
- Дуже банально, я хочу здоров’я усім своїм близьким. Це найголовніше.
А принагідно весь колектив УжНУ, всіх студентів щиро вітаю зі святами – подальших спільних успіхів усім нам та звершень!
Наталія Петерварі, Віктор Лазорик