Закарпаття – багатонаціональний край. Тут можна почути словацьку, угорську, румунську та інші мови, а також різні діалекти ромської мови. Багато людей захоплюються ромською культурою, але є й такі, хто мають упереджене ставлення щодо ромів, особливо щодо ромських дівчат та жінок.
Про стереотипи щодо ромів
За словами представниці ромської громадської організації «Рома України «ТЕРНІПЕ» зі Львова Галини Юрченко, в цілому ставлення до ромів у суспільстві – упереджене і часто вороже. Це пов’язано, зокрема, з дисбалансом висвітлення ромської тематики у медіа та культурному просторі, що викривлює образ всього ромського, посилює стереотипи і навіть створює міфи.
Так, у 2020 році в рамках менторського проекту Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі Галина Юрченко разом з правознавицею Наталією Гриценко проводили дослідження висвітлення ромської тематики у мас-медіа та висловлюваннях представників місцевої влади. Антиромська риторика має негативний вплив на формування образів або навіть підштовхує до нападів та проявів фізичної агресії. Дослідниця зазначає, що некоректні висвітлювання, мова ворожнечі – усе це впливає на формування ставлення до ромів у суспільстві, особливо, якщо деякі люди не мають досвіду сусідства, навчання, співпраці чи іншого тривалого контакту з ромами. Люди зустрічають згадки про представників/-ниць цієї національності у новинах кримінального характеру чи популярних мемах, то це і формує відповідне негативне ставлення. «Кожен третій матеріал на ромську тематику в тій чи мірі є антиромським», - розповідає Галина Юрченко.
Щодо ромських жінок побутують різні стереотипи. Так, жінок зазвичай упереджено вважають шахрайками, гадалками, часом звинувачують у багатодітності чи приписують «життя за рахунок соціалки».
Ромські громади можна вважати патріархальними, втім складно однозначно висловитись щодо ставлення до ромських жінок та дівчат. На думку активісток, на зміну поглядів щодо ролі дівчат та жінок в громаді впливають багато факторів. Існує думка, що ромські дівчата та жінки мають дещо менше прав та можливостей у порівнянні з чоловіками. Проте, наприклад, ставлення до старших жінок дуже поважне. Так, жінка, яка вже має дорослих дітей, онуків чи навіть правнуків, є мало не іконою як для своєї родини, так і для усієї громади. Ставлення до старших жінок дуже поважне, і базується на повазі до їх життєвого досвіду: жінка прожила гідне життя, виховує гідне продовження роду, отже, заслуговує поваги. Якщо її чоловік вже помер, то її діти, навіть якщо у них вже є власні діти та внуки, важливих рішень без неї не приймають. Слово такої жінки є певною мірою вирішальним.
Правозахисниця зазначає, що серед найпоширеніших стереотипів про ромських жінок є асоціація з гаданням, шахрайством, боротися з цим потрібно через звернення до принципів журналістської етики. Також побутує стереотипне уявлення про зовнішній вигляд – начебто всі жінки носять довгі спідниці. Як це подолати? Через якісну присутність ромської теми у всіх сферах життя: у телесеріалах, у підручниках, у навчальних програмах, у газетах. Зміна ставлення – це довгий шлях, але на думку Галини Юрченко, найбільш правильний, який не лише допоможе побороти стереотипи, але й виховає єдність в українському суспільстві. «Бо ми – українці ромського походження, наша Батьківщина – це Україна, а те, що у нас темніше волосся чи дещо інші звичаї – це лише окраса, що збагачує українську культуру», - розповідає пані Галина. Якщо на заняттях з літератури розповідатимуть і про ромських письменників та письменниць, з історії – говоритимуть і про Геноцид ромів, якщо на зображеннях у підручниках та у серіалах будуть люди різного етнічного походження, то можна почати відчувати себе як одне ціле.
Чи має місце дискримінація?
Стереотипи нерідко породжують негативні прояви щодо ромів. «На жаль, мені не хочеться цього говорити, але дискримінацію як явище часом навіть самі роми називають характерною рисою у відповідь на запитання «що означає бути ромом», - розповідає Галина Юрченко. Дискримінація існує як у доступі до державних послуг, до ринку праці, до гідного працевлаштування та самореалізації, так і у злочинах на ґрунті нетерпимості. На думку правозахисниці, говорити про подолання таких злочинів поки складно, адже це справа не одного дня і не одного рішення. Дискримінація у державних установах та доступі до послуг частіше є непрямою, чиновників не поспішають застосовувати індивідуальний, проактивний підхід до клієнтів з ромської громади, а закон їх до цього не зобов’язує. Змінити щось на ринку праці і щодо дискримінації, на думку правозахисниці, можна:
- проактивною державною політикою для усунення бар’єрів, що переростають у дискримінацію;
- політикою мультикультурності та поваги до розмаїття у всіх сферах життя.
Дослідниці пропонують починати з медіа. Дослідження, яке проводила Галина Юрченко разом з правознавицею Наталією Гриценко продемонструвало, що засоби масової інформації часто нехтують принципами збалансованості та неупередженості, якщо йдеться про ромську спільноту, тим самим поширюючи ворожі настрої щодо представників/-ць цієї національності у суспільстві. Зокрема, типовими є: згадки національності ромів у кримінальних новинах (здебільшого без згадок про наявний обвинувальний вирок), де ромів називають злочинцями або правопорушниками; відсутність у публікаціях коментарів або згадок поглядів ромів і ромських правозахисників; цитування осіб з ксенофобськими настроями і представників/иць антиромських угруповань (зокрема, без осудливого коментаря автора/редакції); використання надмірно емоційної лексики, оціночних суджень замість фактів і негативних або стереотипних характеристик ромів у текстах та заголовках; розголошення етнічної приналежності хворих на коронавірус ромів та інформування про місця їхнього проживання; обмежене реагування українських державних органів на прояви такої риторики, яке часто тягне за собою лише публічний осуд і не призводить до покарання винних або інших заходів. Досить обмежити такі випадки, зменшити їх кількість, і можна буде бачити зміни, як вважають дослідниці. На їх думку, є потреба внести зміни до статті 161 Кримінального кодексу, визначити чіткі критерії того, що розпалює ворожнечу, аби притягувати до відповідальності тих, хто підбурює до злочинів. «В нашому дослідженні наведено кілька випадків, коли після публікації антиромського посту та коментарів з підбурюванням траплялись напади на ромські поселення», - додає Галина Юрченко.
Становище дівчат в ромських громадах
Варто зупинитися на тому, яке місце відводять жінкам більш молодшого віку та дівчатам. Вважається, що в ромській культурі жінка має завчасно визначену роль «берегині» сімейного багаття, в силу цього ще у ранньому віці дівчат, наприклад, менше заохочують вчитися. Експертки відзначають, що ситуація змінюється. Ранній шлюб трапляється не часто: найчастіше дівчата виходять заміж десь у 19-20 років та старше.
Також дівчата більш активно долучаються до активізму у громадах, в першу чергу до молодіжного. «Ми намагаємось створювати умови за яких дівчата могли б брати участь у заходах, не можу сказати що це проблема на сьогодні. Називаючи успішних ромських жінок, дівчат-лідерок, назву організації, в яких вони працюють, це найпотужніші ромські організації України, і роль жінок в них більше ніж видима, часто, вони є засновницями та лідерками цих організацій», - каже Галина Юрченко. Серед тих жінок, які вже проявили себе, наша співрозмовниця називає Земфіру Кондур ( Посланниця толерантності ООН, Рада Європи, Міжнародна благодійна організація «Чіріклі»), Елеонору Кулчар (національна координаторка міжнародної мережі REYN в Україні, Благодійний фонд «Благо», Ужгород), Олену Вайдалович (Моніторингова місія ООН з прав людини, Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ), Марину Бублик (громадська організація «ЗОР», Ніжин), Камілу Горват (громадська організація «Романі Черхень», Ужгород), Ізауру Дріму (активістка організації «Рома України «ТЕРНІПЕ» та організації «Бахтале», Миколаїв), Анжеліку Бєлову та Ларису Домченко (громадська організація «Лачо Дром» та «Голос Ромні», Запоріжжя), Наталію Томенко (громадська організація «АРКА», Кременчук) та інших. Окрім громадського життя, ромські жінки знаходять себе й у інших сферах, у справах душі та таланту. За словами ромської активістки, цій тенденції сприяла стипендіальна програма Ромського освітнього фонду, яка з 2019 року припинила приймати нових учасників та учасниць. «І ми очікуємо різке зниження відсотку як ромів загалом, так і дівчат зокрема, що здобувають освіту. Поки що альтернативи немає», - резюмує Галина Юрченко.
«Ромською проблематикою займаються переважно самі ж роми. Тому важливо, щоб вони були представлені в складі щонайменше місцевих рад, адже це допоможе більш якісно вирішувати важливі для цієї громади питання та мінімізувати прояви дискримінації», - додає ужгородка Каміла Горват.
Про важливість освіти для дівчат та жінок
Важливим, на думку активісток, є те, що все більше дівчат отримують середню освіту, і все частіше продовжують навчання у коледжах чи вищих навчальних закладах.
Каміла Горват навчається на четвертому курсі Ужгородського національного університету. До питання вибору майбутньої професії підходила з усією відповідальністю. Нині навчається на четвертому курсі і вже влітку отримає диплом бакалавра соціальної роботи. «На навчання на цій спеціальності мене надихнув мій батько Мирослав Горват. Він вже багато років працює в Департаменті праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради. Допомагає ромам в питаннях отримання паспортів, соціальної допомоги та вирішення інших важливих питань», - розповідає Каміла Горват.
Студентка відвідує ромські громади, заклади, які працюють в соціальній сфері, переймає досвід. Діяльність батька надихала та стала своєрідним дороговказом для вміння визначати і вирішувати соціальні проблеми. Каміла Горват не боїться висловлювати свою думку, також на міжнародному рівні. Вважає, що не треба показувати свій страх, адже це може спричинити хвилю негативу. Висловлювання на кшталт «Вона ромка», «Вона не вчиться», «Вона напевно скоро вийде заміж» мали місце. «Проте потрібно використовувати час на більш важливі речі: навчання, саморозвиток, а не звертати увагу на ці упереджені фрази», - розповідає Каміла Горват.
В питаннях освіти важливу роль відіграє позиція батьків. Ромська активістка вважає, що варто пояснювати дитині, для чого потрібно навчатися, як це вплине на майбутнє. На Закарпатті все більше ромських дітей закінчують 9 класів, прагнуть опанувати професію, яка дасть змогу заробляти та забезпечувати себе.
На думку активістки, приклад близької людини – найкращий мотиватор. Тим більше, коли мова йде про спільноти, де зберігають традиції та приділяють особливу увагу родині. Виховання впливає на те, як дівчина сприйматиме світ та себе.
«Не знаю чому, а в університеті мене прийняли. Хоча були запитання від сокурсників про те, чи закінчила я школу, чи вже заміжня. Однак мої успіхи у навчанні, участь у міжнародних конференціях, повага від викладачів сприяли позитивному ставленню до мене», - каже Каміла Горват. Зараз студентка працює над написанням бакалаврської роботи. В своїй курсовій роботі вона досліджувала питання формування здорових звичок у дітей з «неблагополучних» родин. Тепер хоче досліджувати питання участі молоді у вирішенні проблем громади.
Сумлінність та відповідальне ставлення – важливі складові громадської активності ромок
Обидві співрозмовниці – Галина Юрченко та Каміла Горват – багато уваги приділяють громадській діяльності. Так, пані Галина очолює напрямок проектного менеджменту в громадській організації. «Рома України «ТЕРНІПЕ» займається розвитком ромського молодіжного громадського руху. «За моїм особистим спостереженням, активних ромських громадських діячок більше. ніж діячів. І вони гідно несуть знамено прав людини у свої громади. Це є лакмусовою смужкою у позитивній тенденції управоспроможнення власне дівчат», - зазначає співрозмовниця.
Каміла Горват також є активною в громадському житті Ужгорода і Закарпаття в цілому. Дівчина реалізує проекти, спрямовані на підтримку ромських родин, а також розвиток молодіжного руху в ромських громадах. «Мій дід, Аладар Адам, свого часу займався громадською діяльністю: сприяв паспортизації, отримання інших документів, а також вирішенню інших питань», - розповідає Каміла Горват.
Подруги спочатку не розуміли прагнень до громадської активності. Давалися взнаки думки про те, що для дівчини важливо знайти кохання, вийти заміж, спілкуватися та проводити час з друзями. «Хоча багато жінок-ромок, яких я знаю, в моєму віці (20 років) вже були одружені, мали власних дітей. Наприклад, одна з моїх бабусь працювала в дитячому садочку і паралельно займалася вихованням власних дітей», - додає Каміла Горват.
На початку пандемії Каміла Горват разом з ініціативною групою з числа своєї громади докладала багато зусиль для того, щоб допомогти ромським поселенням: забезпечення засобами індивідуального захисту, продуктовими наборами, пошук можливості фінансування для таких проектів. «Мені певною мірою легше спілкуватися з ромами, ніж тим, хто не належить до цієї національності. Я можу пояснити щось ромською мовою або ж угорською, адже багато з них володіють цими мовами. Є ті, які по-троху володіють кількома поширеними на Закарпатті мовами. Я хочу бути потрібною суспільству»», - розповідає Каміла Горват.
Дівчина бачить своє завдання та завдання для інших активістів та активісток в тому, щоб особливу увагу приділяти роботі з дітьми та їх матерями. Малеча часто боїться нового незнайомого місця. Активістка вважає, якщо в місті буде центр, який працює з дітьми, сприяє розвитку нових навичок, а також з їх мамами, ефект соціалізації буде кращим. Крім того, можна буде уникнути тих проблем, з якими дівчата та жінки зіштовхуються вже не одне десятиліття.
Іншим прикладом успішного проекту Каміли Горват є заходи в кількох населених пунктах Закарпаття на тему молодіжної політики. Ініціативна група провела зустрічі з молоддю в кількох ромських громадах краю, розповідали про те, як можна розвиватися, шукати можливості для себе. В серпні 2020 року активістка увійшла до складу молодіжної ради при Ужгородській міській раді. Каміла Горват долучається як до ініціатив своїх колег та колежанок, так і пропонує власні проекти. Вона переконана, що найбільшу увагу потрібно приділяти саме розвитку молоді: як тих, хто лише починає шукати себе в громадській діяльності, так і тієї, яка вже має досвід в цій сфері або досвід роботи за певним фахом.
«Локдаун, а також власна хвороба дещо завадили моїй активності», - розповідає Каміла Горват. Дівчина також веде власний блог у Facebook. Напередодні та під час новорічних свят вона багато писала про важливість збереження традицій, цінність спілкування з близькими та публікувала фото з пейзажами Ужгорода. Це також можна вважати прикладом позиціонування себе в громаді, відсутності страху висловлювати свої думки.
Про рецепт успіху
Ромські активістки вважають, що в одну мить упереджене ставлення, певні висловлювання чи страх самих дівчат бути активними в своїй громаді нікуди не подінуться. Проте є чинники, які допомагають переступати через це та змінювати світ навколо себе. Це може бути повага від друзів, любов родини. «Наприклад, мій тато часто говорить, що навіть якщо ти програєш, підійми голову та йди далі – ці слова є рецептом успіху для мене» - ділиться Каміла Горват.
Починати потрібно з бажання, з підтримки «Ти можеш виокремитися. Досягнути успіху можна ідучи маленькими кроками. Не боятися стереотипів та упереджень. Дівчата можуть навчатися. Працювати, а поряд з тим мати чоловіка, дітей і самореалізуватися», - додає дівчина. Голова Волонтерського клубу Ужгородського національного університету Ніна Туряниця, яка теж вивчає соціальну роботу, розповідає: «Я знаю Камілу Горват з першого курсу. Спочатку просто перетиналися, адже факультет невеликий, обмінювалися думками про навчання. Згодом разом відвідували тренінги, міжнародні конференції». За словами студентки, вона не ділить людей на ромів та не-ромів чи за іншими ознаками: «Важливі професійні якості, ставлення до оточуючих та те, як людина позиціонує себе в соціумі».
«Старанна та відповідальна дівчина, яка постійно працює над собою, долучаючись до різних освітніх програм та можливостей, щоб набратися додаткового досвіду для кращого надання підтримки ромській громаді як на території Ужгорода, Закарпаття, так і за його межами. Має велику повагу до своєї родити та колег, з якими працює», - говорить про активізм Каміли Горват голова молодіжної ради при Ужгородській міській раді Олена Біланіна.
Активістки підкреслюють, що стереотипи можуть призводити до формування упередженого або ворожого ставлення до людини, етнічної групи. Уникнути цього, на їх думку, можна за допомогою грамотної інформаційної політики, належної уваги з боку влади до існуючих проблем, а також активним включенням ромських дівчат та жінок до суспільного життя. Галина Юрченко та Каміла Горват кажуть, що для них важливо не лише досягнути своїх цілей, бути корисними суспільству та реалізувати цікаві проекти, а й хоча б частково змінити ставлення до ромських жінок.
Марина Сташина-Неймет
Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство» Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цій публікації є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.