Соціальний експеримент: квіти для перехожих від Zaholovok.com.ua (ФОТО, ВІДЕО)

Як відреагують перехожі, якщо ми вийдемо на вулицю і просто даруватимемо їм квіти – таке питання поставив собі Zaholovok.com.ua першим у своїй новій рубриці «Соціальний експеримент». Маємо на меті зовсім не «експерименти на людях», а невеличкі журналістські дослідження, які, от як у цьому разі, когось порадують і це вже – чудовий результат. На репрезентативність, науковість чи «висновковість» не претендуємо, йдеться всього лише про «живу рубрику» із живим спілкуванням з людьми.  

Ми звикли дарувати квіти на свята, вітати ними з Днем народження чи річницею якоїсь події, приходити з букетами на урочисті заходи чи традиційно дарити їх дівчатам, мамам і бабусям на 8-Березня.

Звичні, але від того не менш красиві, троянди й гвоздики, ніжні лілії, яскраві тюльпани, вишукані гербери, горді гладіолуси, тендітні незабудки… Їх настільки багато, що сперечатись, які кращі, просто неможливо.

Дарування квітів  – це, мабуть, один із найкращих проявів щирих побажань. Але, як правило, найчастіше ми звикли приймати оті щирі побажання очікувано, з прив’язкою до якось свята чи події.

Zaholovok.com.ua вважає, що дарувати радість і хороший настрій у вигляді квітів можна завжди, усім і просто так. А як на це відреагують ужгородці?

У кінці робочого тижня колектив сайту вирішив підняти їм настрій. Для цього з букетами білих троянд і гвоздик вирушили в центр міста.

А що, вам ніколи не дарували квіти на вулиці просто так? Ні?! Запевняємо: таке буває!

У перший день останнього місяця зими декільком ужгородцям пощастило «за просто так» отримати теплі побажання, щиру усмішку і… квітку.

Але про все по-порядку.

Маємо ідею, купу квітів і добрі наміри – вирушаємо. Починаємо з вулиці Корзо. Погода не дуже, перехожі поспішають хто куди. Ті, хто з камерами, ховаються, букети – також у «засідку». Однак, Ужгород – не те місто, де просто так «сховаєшся». Кількахвилинна «нарада» і на телефон уже приходить ММС: нас «засікли» із котрогось з будинків на Корзо :)

Отже, продовжимо. Йду вулицею і нічим не відрізняюсь від по-п’ятничному сірих перехожих. Хіба що настроєм і білою трояндою в руках. Підходжу до дівчини:

-         Ви любите квіти?

-         Люблю, – відповідає.

-         Я дарую Вам троянду.

(Пауза, дівчина не зовсім розуміє)

-         Просто так!  Хочу подарувати Вам квітку.

-         М-м-мені? А чому мені?

-         Бо ви йдете усміхнена! Гарного настрою! І радості Вам!

-         Дякую! Просто так?!

-         Просто так.

Навіть не питала, хто я і що мені треба! Все вдалося: і настрій підняли, і квітку подарували.

Йдемо далі. Придивляюся, вибираю когось із корзівського натовпу. О! Хлопець. Задуманий трохи, спішить:

-         Доброго вечора!

-         Доброго.

-         Хочу подарувати Вам квітку. Просто так. Для гарного настрою!

-         Мені не треба.

-         Ви не любите квіти?

-         Ні.

Проходжу з ним ще кілька метрів, вмовляючи взяти квітку. Не вдалося.

Через кілька хвилин помічаю літню жінку. Йде трохи схилена, з пакетом. Підбігаю:

-         Квітка для Вас!

-         Як для мене?!

-         Ну так: для Вас!

-         А чого мені?!

-         У мене просто сьогодні хороший настрій. Дарую перехожим квіти!

-         Та ну! (Сміється)

-         Просто так! Тримайте, дарую!

-         Дякую! Аж не віриться! Просто так?!

-         Гарного настрою! І радості Вам!

Жінка дивиться на квітку, трохи соромиться, ще раз дякує і йде, знов навіть не питаючи,  хто я.

Доходимо до Театральної. Знову вибираю перехожого. Чоловік років 50-ти. Йде жваво, ніби в гарному настрої. Підходжу:

-         Добрий вечір! У мене сьогодні хороший настрій – дарую ужгородцям квіти.

-         Так жінкам даруйте. Мені-то чого?

-         А я всім дарую! Беріть!

-         Та добре (сміється). А ви з якої організації? Що це за акція?

-         Я просто так дарую квіти. З гарними побажаннями. Це не акція!

-         Та не може бути! Якась реклама? Ви взагалі хто?, - питає чоловік. (Але квітку взяв!)

-         Ужгородка. Просто хочу, щоб у Вас був хороший настрій.

-         Но добре, дякую!

Чоловік пішов далі з квіткою, але щось бурмочучи собі про організацію, акцію і рекламу. Настрій чудовий, сміється, радіє, – все вдалося.

Поки дійшли до пішохідного мосту, натрапили на невдачі: чоловіки навідріз відмовляються брати квіти! Навіть в очі не дивляться. Здається, просто не вірять.

Натомість дівчата і жінки, навіть якщо спішать, з радістю реагують на такий дарунок. Тільки дивуються: як це просто так?! Чому я? Деякі радіють, підстрибуючи і засипаючи зустрічними побажаннями. Старенькі не приховують здивування, але дякують дуже щиро. Трохи відійдуть – і дзвонять знайомим, діляться радістю.

Один хлопець все-таки нас порадував: сказав, що квіти не дуже любить, але гвоздику взяв, пройшов кілька метрів, розвернувся, наздогнав незнайому дівчину – і подарував квітку їй! Романтика на ходу! :)

Зустрічаємо маму з маленьким синочком. Бажаємо їм гарного настрою і радості, даруємо хлопчику квітку. Дитина трішечки соромиться, мама усміхається і одразу береться за виховання сина: «Бачиш, синуля, дівчинка тобі квіточку дарує, а ти трохи підростеш і будеш сам дівчатам квіти дарувати. То зараз час такий пішов, що дівчата самі хлопцям квіти дарують. Ти у нас будеш джентльменом, правда?».

Вибираю з натовпу ще одного чоловіка. Все-таки хочеться перевірити, якою буде реакція на квіти. Нічого не вдається. На привітання відповів, але троянду не взяв.

Пробую ще. Звертаюся до перехожого років 40-45:

-         Добрий вечір!

-         Добрий.

-         Квітку Вам дарую. Хочу, що у Вас був хороший настрій.

-         Угу.

І йде далі, не реагуючи на мене, щось собі бурмоче. Не ображаюся, але трохи неприємно. Стою. Тут до мене повертається жінка зі словами: «Давайте мені квіточку! Мужчина так негарно пройшов. Не вірить, мабуть, що можна просто так щось хороше робити. А я вірю! Дякую! Так гарно! Щастя Вам!».

Зустрічаємо знайому журналістку. Дію так само. Дівчина радіє, дякує: «Так мало зараз простої радості. Люди, мабуть, не дуже хочуть вірити в добро і щирість».

Поки фотографували знайому, підбігли хлопчаки: "Сфотографуйте і нас!" Далі - ціла фотосесія на мосту.

Вже вечоріє.  До нашої «квіткової» команди приєднується знайомий всім ужгородцям собачка Бім (чи Нік?). Він – гість усіх міських свят. Його добре знають і організатори, і учасники. Дім Біма (чи Ніка?) – Ужгород. Може, тому так і веде себе. Пес уважно стежить за нами. Заглядає в камеру і час від часу відганяє інших бродячих собак, які заходять на «його територію».

Продовжую шукати когось в натовпі. Бачу дівчину. Помітно, що трохи сумна. Слухає музику, ні на кого уваги не звертає. Підходжу:

-         Що у вас із настроєм? Хтось зіпсував?

-         Та є трохи, – зізнається.

-         Я хочу Вам трохи радості подарувати! Тримайте квіточку!

-         О-о-о! Приємно. Дякую! – і йде далі з білою квіткою.

Не питає ні про що, не цікавиться, хто я, просто усміхається трохи. Може, ми їй настрій не покращили, але щиру усмішку викликали. Це вже успіх.

Йде жінка, розмовляє по телефону. Але чомусь вирішую зупинити саме її. Жінка не перериває розмову:

-         Чекай, тут від мене шось хочуть. 

-         …дарую квіти. Вам для хорошого настрою. І радості!

-         А чого мені? Чого мене вибрали?

-         Я дарую троянди тим, кому захочу. Ви йшли назустріч.

-         Ого! І шо? Просто так?

-         Для гарного настрою!

-         (сміється) Та дякую! Приємно… Дякую! (відходить далі)

-         Слухай, тут мені розу подарили!..

Отак! Впевнена, що квітці обоє зраділи. Цікаво, що співрозмовник на це відповів.

На мосту бачу ще одну супер-щиру перехожу. Ну як її не порадувати? «О-о-о! Вау!!! Як це круто! Я так сьогодні хотіла квітку! Це щось неймовірне! Яка радість! Класно! Дякую! Я тебе обійму, можна?», – стрибає від несподіванки дівчина. 

Настрій стає ще кращим, вечір – холоднішим, а погляди перехожих – добрішими. Бім вовтузиться біля нас (чи все-таки Нік?), а ми вирішуємо, кому вручити квітку. Останню!

Ще здалеку помітили бабусю. Підходжу до неї, вітаюся. Кажу, що у мене сьогодні був дуже хороший день і я дарую радість – квіти – ужгородцям просто так.

-         Просто так? (сміється). Як гарно!

-         Радості Вам, щирості від усіх, хто вас оточує і добра!

-         Як приємно! Дякую! І вам всього найкращого! І завжди бути такою веселою і щирою! Хай Бог у всьому допомагає! Як же ж приємно! Краса! Як приємно… 

-         А можна й мені? Я теж хочу квіточку!  – зненацька каже інша ужгородка.

-         Остання…  То була остання!..

Не всім радості вистачило. І квітів також. Комусь вони були не потрібні, а хтось щиро їх приймав. Чоловіки такій несподіванці не дуже раділи, а от жінки – у захваті. Кілька джентльменів все-таки подарунок прийняли. Жодна жінка від квітки не відмовилася. Даруйте своїм оточуючим квіти… Щоб ніхто не залишився без радості.

Вам не дарували квіти на вулиці просто так? Тоді Ви ніколи не натрапляли на компанію журналістів з хорошим настроєм і щирим бажанням порадувати перехожих.

Текст: Аня Семенюк. Фото: Габріелла Руденко. Відео: Галя Тарканій.

Коментар експерта

Маріанна Колодій, директорка Закарпатського обласного центру ґендерної освіти при УжНУ, соціолог

Взагалі, експеримент, звичайно, не науковий, а експериментальним фактором була сама несподіванка. Реакція різних людей на неї, зрозуміло, мала б бути різною. Є люди, які готові до всіляких несподіванок, сюрпризів і будуть сприймати їх як приємність, радісне для них, збудник позитивних емоцій. А є категорія людей, які звикли ретельно планувати своє життя, будь-яку діяльність, яку вони проводять. Тому для них будь-який сюрприз може викликати негативну емоцію тільки через те, що це не входило у їхні сьогоднішні плани.

Що стосується конкретно цього експерименту і чому на нього реагували по-різному. Тому що сама експериментальна ситуація більш прийнятна у соціальній поведінці для дівчат. Чому? Бо у нашому суспільстві поведінка, коли приймаєш несподіваний подарунок у вигляді квітки, більше транслюється із жіночою роллю, тобто це прийнятна поведінка для дівчат і жінок. Вважається, що будь-яка жінка буде рада отримати квітку навіть від незнайомої людини, просто на вулиці, як дарунок на знак її краси чи будь-чого іншого. У сприйнятті людей це нормально, коли дівчина отримує подарунок, навіть від незнайомої людини – дівчини чи хлопця, не має значення. Дівчата можуть отримувати такі подарунки хорошого настрою і це вважається нормою. Реакція хлопців і чоловіків також зрозуміла, бо отримувати квіти від незнайомих дівчат на вулиці не є у межах визначеної для них соціальної чоловічої поведінки. Тобто вони «повинні» дарувати квіти, а не навпаки. Тому багато з них на вулиці, імовірно, просто з недовірою поставили до ваших експериментаторів, тому що не хотіли виглядати кумедно у цій ситуації. Бо вона нетипова. Що подумають інші люди? І як я буду виглядати в очах інших? Саме тому відмовлялися від несподіваних подарунків і думаю, що мотивували це саме своєю зайнятістю, мовляв, нема часу на такі дурнички і пустощі.

Тобто цей експеримент тільки підкреслив, що існують різні моделі поведінки для жінок та чоловіків, навіть у таких ситуаціях. І різне сприйняття однієї і тієї ж події різними людьми.

Жінкам у соціумі більше дозволено виявляти емоції, бути відкритими до інших людей, соціальна норма дозволяє їм певну легковажність. А чоловіки натомість усунуті від такої поведінки, не мають права проявляти занадто яскраву радість на людях, бо чоловіча поведінка очікується як більш емоційно стримана. Це все пов’язано із гендерними соціальними ролями, які виділені для жінок та чоловіків суспільством.

Але загалом поведінка різних жінок і різних чоловіків у залежності від індивідуального сприйняття ситуації і особистого досвіду також може бути різною.