Ранкова кава із Олександром Шуфричем

Його ім’я нерідко фігурує в телевізійних сюжетах на кшталт «як і чим живуть VIP-діти». Газети перебирають брендові костюми, в яких він з’являється, фотографи роблять кадри його у супроводі дівчат, світські хронікери ламають голови над тим, чи серце 23-річного хлопця вільне… Насправді ж, при зустрічі він складає враження простої в спілкуванні, енергійної та цікавої особистості. Олександр багато чим завдячує своїм батькам, але, незважаючи на юний вік, чимало встиг досягнути і сам. Сьогоднішній гість Ранкової кави — віце-президент ФК «Говерла» Олександр Шуфрич.

Олександр раніше не пив кави, та для фото на Zaholovok.com.ua спробував її вперше у житті.

ЗМІ позиціонують Вас як мажора та VIP-дитину. Як почуваєте себе в такому амплуа?

Ну, це не моє амплуа. Це амплуа, в яке ставлять мене або інших дітей посадових осіб самі ЗМІ. Це більше вони нагнітають. Я більшу частину свого свідомого життя прожив в Ужгороді і дуже люблю своє маленьке місто. Вважаю, що нема нічого в мені такого, що б сильно виокремлювало мене серед інших людей. Думаю, що в принципі треба ще дуже багато чого зробити для того, щоб виділитись якось. А поки що ніякого такого амплуа я не відчуваю.

Правда, що буквально через тиждень у Вас День народження?

Так! А 1-го листопада День народження у рідного брата.

Маєте якісь традиції святкування?

Ви знаєте, у нас досить зайнята родина. Тому ми дуже раді, коли нам просто вдається зібратися разом за сімейним столом. Без якихось там особливих страв… Просто легенько повечеряти і поспілкуватися один з одним.

Як часто Ви на Закарпатті?

Проводжу тут дуже багато часу. Моя робота пов'язана з цим регіоном. І я дуже вдячний долі, що вона дала мені можливість повернутися до рідних країв. Я дуже люблю Ужгород й інші міста Закарпаття. Тут я себе почуваю як риба у воді. Тут мені живеться набагато легше, ніж у столиці.

Охарактеризуйте виступ Вашої команди в поточному сезоні…

Пройшла третина сезону, ще дві третини попереду. У нас є, звичайно, свої цілі, і ми до них ідемо. Трохи на початку прибуксували, але був дуже важкий календар. Та все у нас вийде. Головною метою «Говерли» є те, щоб у рідному місті була команда, яка представляє свій регіон у Прем'єр-лізі.  Це наша принципова позиція і саме для того ми і працюємо.

Є друзі серед самих гравців?

Через те, що сам починав свій шлях із футбольного поля, а не з крісла в офісі, то, наприклад, Олександра Надя знаю вже дуже багато років. Ми з ним починали ще у молодіжному складі. Знаю деяких хлопців, які прийшли до нас із «Динамо», з молодіжної команди. Ми однакового віку, тож елементи спілкування є. Іноді навіть важко певну формальну субординацію зберегти. Адже ми все-таки друзі, та іноді про це забуваємо.

Через травму Ви покинули професійний футбол. Чи граєте іноді просто для задоволення?

Я пішов з великого футболу, але не пішов зі спорту. Активно займаюся футзалом. Виходить досить непогано. Для мене головне, що багато часу я проводжу з футбольним м'ячем. В Києві ми грали за першість області. А зараз команда «Говерла» гратиме за першість України по футзалу.

Які три речі Вам потрібні для щастя?

Любов. Все, що ми робимо — все заради любові. Друге – щоб якомога довше зі мною були мої близькі. А ще, думаю, що в житті дуже потрібна і вона рухає людьми – пристрасть. Пристрасть у всьому: в роботі, в особистому житті… Якщо її немає, я вважаю, що людина духовно мертва. Мені іноді ставлять в мінус те, що я занадто емоційно себе поводжу на трибунах, іноді даю емоційні інтерв'ю. Та я просто пояснюю, що живу своєю роботою. Якщо моя команда програє, я переживаю, якщо виграє – радію. Коли є якась несправедливість – можу розізлитися. Тому вважаю, що емоційність — це не проблема, а навпаки доказ того, що робиш все від щирого серця. Емоції — це фарби життя.

Якою має бути дівчина, щоб Вам сподобатися?

Якщо виробляти якийсь певний стереотип, то ніколи мабуть і не знайдеш свою любов. Ми часто створюємо собі певний ідеал, а його, як ми знаємо, дуже важко досягти. Дівчина повинна перш за все достукатися до серця. Можливо, вона не відповідатиме якимось критеріям, та якщо в неї це вийде – це все!

Які риси характеру цінуєте у чоловіках?

Нещодавно прочитав в інтернеті один жарт: для того, щоб чоловік був щасливий, дружина повинна йому готувати, займатися з ним коханням і не чіпати, залишити його в спокої. А щоб дружина була щасливою, чоловік має бути для неї сантехніком, перукарем, психологом і т.д. Досить довгий перелік десь до 30 пунктів, а в кінці підсумок: і то вона може від тебе піти, тому що скаже, що ти дуже ідеальний (сміється, - ред). Тож іноді дуже важко догодити дівчині. Але, вважаю, перш за все вона повинна відчувати, що чоловік – її надійна опора. Вона має йому довіряти, має бути впевнена в його щирості. Отже, щирість і довіра – дві основні риси.

День у Вашому житті, який хотіли б повторити?

Мені поталанило. Таких днів було достатньо багато. Та, якщо взяти найсвіжіші приклади, я б повторив, здається це було 30 травня цього року, – останній тур ЧУ серед команд першої ліги в якому ми виграли золоті медалі. Цей стан не передати словами.  Коли вболівальники встають, передають тобі свої емоції. Ми працюємо саме заради них. Коли ти розумієш, що для свого міста, для своїх земляків даруєш хоча б мить щастя – це дуже круто!

А з таких, менш драматичних днів… Я б ще раз сходив на концерт Red Hot Chili Peppers в Києві. Це було супер! Вважаю, що музика керує світом.

Яку музику полюбляєте слухати?

В принципі, думаю, що якщо людина має смак, то вона в кожному стилі музики може знайти собі трек до душі. А ось до чого в мене більша прихильність… То це рок, панк-рок, щось важке. Я у свій час займався музикою, тому для мене дуже важливим є інструментальний супровід. Я не люблю музику, яка зроблена на комп’ютері, яка використовується у поп-музиці в основному. Якщо вона інструментальна, то до неї часто додають різні комп’ютерні ефекти.

А на чому граєте?

На гітарі. Вчився 3 роки. Музичну школу не закінчив, на заняття ходив просто для себе. Не було в мене ніяких там амбіцій. Я навчився підбирати акорди під пісні, які мені подобаються. Зараз граю для настрою.

Де і як, зазвичай, любите відпочивати?

У відпочинку в мене є дві крайності. Перший варіант – це приїхати кудись на море, лягти на пляжі і нічого не робити. Та в мене організм такий (можливо, тому що спортом займався), що через декілька днів вже сам починає нити: «Ну, треба вже кудись іти, щось робити!». А другий варіант: я все ж таки прихильник активних видів відпочинку. Взимку – це сноуборд, в Україні, в Карпатах або за кордоном. Влітку це може бути щось на зразок кайсерфінга та всього, що можна спробувати на воді. Хоча в принципі багато відпочивати не можу. Я молодий, організм дуже швидко відновлюється. Наразі ж робота займає багато часу. Досить давно не відпочивав. Тож сподіваюся, що ми залишимося в Прем’єр-лізі і тоді зможу це виправити.

Чому головному Вас навчив батько?

Я багато чого перебрав у батька. Для мене він головний кумир у житті. Дуже його люблю. Копіювати його, звичайно, не збираюся, у нас є багато різних поглядів на одні й ті самі речі. Але в цілому я мрію, щоб в його віці я був також настільки вірний собі, як він. Принциповість – він ніколи не зрадить. Справедливість – він ніколи нікого не образить. Навіть бійки (він це говорить і в своїх інтерв’ю) ніколи не починав першим. Завжди або заступався за когось, або відповідав за себе. Ніколи не здаватися, у всьому шукати позитив. Пристрасть – за свою справу ми обома руками. Ще багато чого… Хоча ми і дуже різні, в один і той же час ми Батько й Син, і це видно за кілометр.

Цікавитеся політикою?

Я політикою цікавлюся на рівні новин. Брати участь у ній, я вважаю, мені не треба. Є дуже багато в політиці такого, з чим би не хотів у житті стикатися. Тому спорт – це моя стихія. Хоча певним чином спорт також така собі політика. Тут є дуже багато моментів, які, на жаль, впливають на нього. Не все в футболі, в тенісі, в боксі та інших видах спорту вирішується на майданчику. І до цього треба якось прилаштовуватися. Та, вважаю, що спорт в Україні розвивається в правильному напрямку. Головне, щоб у молодого покоління вистачило ентузіазму рухатися вперед, щоб молодь була більш ініціативною.

Якби Ви мали змогу зустрітися з будь-ким, хто коли-небудь жив або живе на Землі, хто б це був?

З полководцем Олександром, з древніми філософами. Ленін, Нельсон Мандела, Маргарет Тетчер… та з багатьма.

Де Ви навчалися?

В цьому році я закінчив Академію адвокатури і магістратури університету Шевченка. Влітку захистив диплом «Превіальний аналіз господарського законодавства України і європейських країн».

Що подобалося в навчанні?

Рух! Постійний рух. Весь час вперед-вперед. Хотілося б, щоб в такому темпі, як проходять дні навчання, тривало б і подальше життя. Весь час нові люди, нові знайомства, коли приходить новий курс.

То після закінчення Академії руху не стало менше?

Ні, з футбольною командою ми часто на виїздах, в інших містах. Я об’їздив майже всю країну, був у таких містах, про існування яких навіть не мав уявлення. Мушу сказати, що коли потрапляєш у маленьке містечко і бачиш, наскільки люди дорожать своєю командою, - це просто захоплює. Це не передати словами! Люди бувають різні на Заході, на Сході, але спорт всіх об’єднує. Наприклад, мені пощастило бути на стадіоні, коли Україна грала зі Швецією на Євро-2012, і Шевченко забив два голи. Стадіон просто взірвався. Люди, які один одного обіймали на трибунах, думаю, й поняття не мали, хто з якого міста. Тож головне, щоб ми любили свою країну і робили все, що можемо для того, щоб вона розвивалася, щоб наші діти жили краще, ніж ми. Тоді все буде правильно, тоді буде цей рух.

Ви любите каву?

Ні, каву я не люблю. Хоча може б і любив, якби вживав її. Я з дитинства займаюся спортом, а спортсменам каву не бажано пити, вона дає певне навантаження на серце. Тому я більше віддаю перевагу какао. Іноді п'ю чай. Та його теж треба уважно підбирати, бо в деяких сортах, як ми знаємо, кофеїну є навіть більше, ніж у каві.

Олександра Шевченко, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото Габріелли Руденко

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»