Той, хто подарував своє життя і талант українській мові, - в УжНУ презентували фільм про професора Йосипа Дзендзелівського

У великій залі Інституту економіки і міжнародних відносин УжНУ, де відбуваються основні загально університетські зустрічі, філологічний факультет організував прем’єрний показ фільму «Життя на карті діалекту», присвяченого світлій пам’яті засновника закарпатської діалектологічної школи, видатного славіста-діалектолога, першого професора філологічного факультету УжНУ Йосипа Дзендзелівського.

Нерідко ми забуваємо тих, хто усього себе присвятив становленню основ кожної нації – нашої культури, мови, освіти. Ми з радістю ідеалізуємо постатей сучасної бізнесової поп-культури, забуваючи про тих, хто є творцем високоінтелектуального і всенародного. Такою значущою постаттю не тільки в закарпатській, а й в усеукраїнській та навіть світовій спільноті був і буде Йосип Олексійович Дзендзелівський. Саме його роботі присвятила свій фільм кафедра журналістики УжНУ, силами якої й відзнято фільм за сприяння небайдужих до світлої пам’яті професора Дзендзелівського, за підтримки Закарпатської обласної державної адміністрації та обласної ради.

1921-2008 – роки життя видатного мовознавця, доктора філологічних наук, члена Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка; постаті, котра змогла протистояти багатьом перепонам задля високої мети -  глибинного дослідження української мови та її діалектів, це роки цілої епохи у мовознавстві в принципі та лінгвогеографії зокрема.

Аби вшанувати пам'ять та нагадати усьому небайдужому загалу про видатного вченого-мовознавця,  діалектолога й був створений науково-популярний фільм «Життя на карті діалекту», робота над яким тривала більше року.

Йосип Дзендзелівський родом з села Мазурове тоді Одеської, а нині Миколаївської області, більшу частину свого життя прожив саме на Закарпатті, присвятивши більш як півстоліття науковій праці в Ужгородському національному університеті.

Йосип Дзендзелівський – перший професор філологічного факультету, з якого починається історія кафедри української мови. Він підняв рівень наукових досліджень в новоствореному вузі на рівень не те що всеукраїнський, а європейський.  З самих коренів досліджував говори Закарпаття, заснував закарпатську наукову діалектологічну школу, створив перші атласи української діалектної лексики.

Галузь його наукових зацікавлень цим не обмежувалася: досліджував питання взаємодії української мови з словацькою, чеською, польською та ін. Він є автором 84 енциклопедичних нарисів про українських та зарубіжних мовознавців. Захоплювався етнографічними дослідженнями, записував прислів’я, замовлення. У листі до Юрія Шевельова описав результати своїх досліджень, які стверджують, що українська мова починає своє існування ще далеко до 10 ст. Ця думка різко протистояла загальноприйнятій тезі, що українська починає формуватись лише в 13-14 ст. Своєю чергою, Ю.Шевельов підтвердив правильність спостережень Йосипа Дзендзелівського, зазначивши, що те ж саме він виявив на фонетичному рівні.

Усі ці сторінки професійного життя науковця досліджуються та розкриваються у фільмі. Крім наукової діяльності, велика увага приділяється людським якостям вченого, сімейним стосункам. Кохана дружина Ніна Петрівна розповідає, що другою великою любов’ю Йосипа Дзендзелівського був саме університет, якому він віддавав усі сили. Все життя мріяв навчити розмовляти українською мовою білоруску-дружину. На жаль, у квітні цього року Ніна Петрівна відійшла у вічність.

«Допоки живе історія та не втрачаються зв’язки з нашими вчителями – доти живемо ми», - зазначив у своєму виступі Віталій Ніколайчук, проректор з науково-педагогічної роботи УжНУ. Отож будемо жити! Адже ініціатива створення фільму належить саме учням Йосипа Олексійовича: Галині Шумицькій, доценту кафедри журналістики, Юлії Юсип-Якимович, доценту кафедри словацької філології. Над фільмом активно працювали викладачі кафедри журналістики:Василь Путрашик, Іван Бабущак та Леся Поліха – викладачі кафедри журналістики. Науковим консультантом виступив Юрій Бідзіля, декан філологічного факультету.

Знаковим є те, що долучився до стрічки й відомий український журналіст Андрій Куликов, який у фінальній сцені зіграв Йосипа Дзендзелівського, а впродовж стрічки озвучував головного героя.

Тридцятисемихвилинний фільм – це добрий початок вшанування видатних постатей Закарпаття, аби примхлива рука історії не стерла з пам'яті майбутніх поколінь імена людей, що плекають та леліють рідну мову.

Життя триває, минають дні, місяці, роки, змінюються політичні режими й люди, що очолюють державу, проте мова народу живе понад усе, разом з нею живуть і ті плеяди вчених, котрі поклали своє життя на її вивчення, збереження та збагачення. Серед них і Йосип Олексійович Дзендзелівський.

Керівник УжНУ, доктор технічних наук, професор Федір Ващук, розповідаючи про власні враження від фільму, зауважив, що стрічка має величезне виховне значення для молоді. «Студенти, переглядаючи фільм, відчують, як їхні викладачі шанують власних наставників. А сам фільм залишиться назавжди в історії університету, адже є справді достойною роботою його авторів. Вітаю колектив філологічного факультету та усього університету із такою знаменною подією», - сказав в.о. ректора про презентацію фільму, яку, до слова, проводили у рамках святкового відзначення 67-ї річниці Ужгородського національного університету.

Федір Ващук також зауважив, що добре знає мовознавчі проблеми та вагу лінгвістичної науки, адже немало часу провів у сім’ї філологів: батьків брат завідував кафедрою літератури у Запорізькому університеті, тітка у свої 80 років досі викладає у школі українську мову і літературу, батько працював журналістом.

В.о ректора також додав, що окрасою фільму став голос за кадром, що належить головній ініціаторці та натхненниці авторського колективу – Галині Шумицькій.

Голова профкому викладачів УжНУ Тамара Суран висловила вдячність кафедрі журналістики, колектив якої доклав максимальних зусиль, щоб ідея відзняти фільм була втілена на найвищому рівні. «Ми з колегами були знайомі з цією постаттю і вважаємо, що вдалося зняти прекрасний фільм! Нехай ця добра справа продовжиться і на майбутнє, бо у нас, на щастя, є про кого сказати добре слово», - каже Тамара Суран.

Галина Михайлова, студентка відділення журналістики.

Фото Габріелли Руденко. Більше фото у розділі «Фоторепортаж».