Ранкова кава: Галина Гаврилко та Ігор Дір

Ужгородське подружжя, яке сьогодні представляє Україну в Швейцарській Конфедерації та Князівстві Ліхтенштейн. Красуня із неповторним оперним голосом Галина Гаврилко та Надзвичайний і Повноважний Посол України Ігор Дір. Сьогодні вони – гості «Ранкової кави» на Zaholovok.com.ua, разом із донечкою Олександрою.

Які 3 речі необхідні вам для щастя?

Галина: Для початку, щоб бути щасливим, треба бути здоровим. Це вже щастя. Найголовніше для мене – це сім’я і благополуччя моєї родини, таких маленьких крихіток, як ця, що сидить тут.

Ігор: Тут навіть немає іншої альтернативи тій відповіді, яку озвучила моя дружина. Можу тільки додати, що кожна людина має якісь свої мрії, наприклад, пов’язані з професійною діяльністю, їх реалізація є одним із важливих елементів життя, якщо говоримо про особистість.

Галина: Все ж, сімейні цінності на першому плані.

Ігор: Безумовно.

Коли у сім’ї з’являються діти, мені здається, основний пріоритет – зробити так, щоб вони були щасливими. Хай їм буде у всьому краще, ніж нам. Хочеться, щоб були розумнішими, багатшими, щасливішими.

Ми з дружиною багато говоримо на цю тему. Діти колись підуть, будуть створювати свої сім’ї, ми ж залишимося удвох, але хочеться, щоб вони ніколи про нас не забували. А це залежить від нас, від того, як будемо проходити з ними цей шлях. Тому це – наші пріоритети.

Чим життя у Швейцарії відрізняється від українського, окрім економічного рівня розвитку держав?

Галина: Наше життя там цілком відмінне. Ігор є Послом України, тож ми часто відвідуємо різні культурні заходи, прийняття. Це вже відрізняє наше особисте життя від українського.

Ігор: Швейцарія – цікава держава з точки зору багатьох моментів, пов’язаних з розвитком суспільства. Це дуже стара держава, яка протягом своєї історії пройшла непростий і навіть, я б сказав, важкий шлях розвитку. Але у світі є вже не багато таких держав – з «прямою» демократією. Крім звичних державних постулатів там існує чітке розуміння, що влада іде знизу вверх. Практично у всіх аспектах життя основну роль грає громада, яка визначає пріоритети свого життя, перспективи.

Ми це також обговорювали із дружиною і дійшли висновку: високий рівень життя Швейцарії зумовлений тим, які там люди працьовиті і патріотичні. Це поєднання дає дуже хороші стимули, щоб країна рухалася вперед і досягала серйозних результатів.

Галина: А ще – усі тобі усміхаються. Усі вітаються, як колись було заведено у наших селах (та, мабуть, і сьогодні так є, тільки там так і у містах). Середній вік життя людей – понад 80 років. У них інші цінності. У нас збирають гроші на будинок, на його наповнення, а там – їдуть відпочивати 4 рази на рік, дивляться світ, більше часу проводять із сім’єю, дітьми, чоловіки гуляють з дитячими колясками (для слов’янської жінки це чудо), на дитячих майданчиках значно більше чоловіків, аніж жінок.

Це дуже сімейна держава, вони всюди їздять з дітьми – відпочивати, гуляти, у ресторани, на закупи. Навіть в Італії такого нема, як розповідали наші друзі. Сім’я у Швейцарії – справді основне.

Професійні артистки співають, наприклад, виконуючи побутові справи, чи лише на сцені та у студії?

Звичайно, я постійно співаю вдома. І донечка зі мною співає разом.

Може, також буде співачкою?

Думаю, так. Часто відкриває піаніно, пробує грати. Якщо бачить мікрофон – одразу співає.

Хто із акторок чи артисток найбільше тобі симпатизують?

Мені подобається Кетрін Зета-Джонс. Із співачок – Селін Діон. Вона вражаюча жінка. Не тільки як артистка, а і як людина, дружина, мати, у неї дуже цікаве життя. Мене вразив її зв'язок з чоловіком: він старший за віком і вона постійно була з ним на зв’язку, навіть під час концерту (а він у той час - в лікарні) мала навушники, через які могла його чути.

Яка казка або мультфільм були твоїми улюбленими у дитинстві?

Це був чеський фільм «Tri orísky pro Popelku» - «Три горішки для Попелюшки». Навіть коли я вже стала дорослою, то просила знайти запис фільму і це був найкращий для мене подарунок. З мультфільмів – Вінні Пух, Карлсон, Простоквашино. Включаю іноді їх для малої і сама дивлюся з насолодою. Недавно так з них насміялася, виявляється, все позабувала!

Якби ти писала пісню про себе, як би вона називалася?

Світло. Може навіть краще «Промінь».

Який день із свого життя ти хотіла б повторити?

Останню зустріч із своєю мамою.

У Швейцарії ностальгуєте за Закарпаттям?

Ігор: Безумовно. Думаю, що будь-яка нормальна людина буде ностальгувати за батьківщиною загалом, як і за своїм родинним гніздом. Воно спільне для мене і дружини – обоє із Закарпаття, тут живуть наші родини. У Швейцарії я часто дивлюся канал «Тиса-1» через супутник, бо мені цікаво, чим живе рідний край. Галина цікавиться, що відбувається у культурній сфері. Намагаємося постійно бути в курсі подій.

Що основне ви хотіли б передати своїй донечці, чому навчити?

Галина: Передати хочеться все найкраще, що є в нас, що передалося нам самим від наших батьків. Кров, яка в нас тече, буде і в наших дітях. Тому найбільше хочеться, щоб наші діти реалізували себе і були щасливі.

Ігор: У нас є сформовані цінності: навіть не нами, а, як сказала Галина, нашими предками, вони закладені вже давно. Такі поняття як доброта, чесність – ніхто їх не відміняв і вважаю, що ніколи наші діти не програють, якщо передам і їм ці цінності. Безумовно, хочеться, щоб ставлення до подібних речей діти передавали і далі. Тобто хочемо навчити їх вчити далі. Діти – це продовження нас і те, що від нас отримають, навчать і своїх дітей та внуків.

А щодо конкретних планів – вони у нас великі. Наша сім’я різностороння, тому для дітей обов’язково забезпечимо заняття музикою, будемо займатися мовами, спортом, всебічним розвитком. Життя показує, що якщо людині цікаве суспільство, то і йому цікава така людина.

Що відрізняє дружину дипломата від інших жінок?

Галина: По-перше, життя відрізняється тим, що живеш у тій країні, куди направляють твого чоловіка. Їздиш з ним, як раніше їздили за воєнними.

Потім – життєвий розклад. Часто ходимо разом на різноманітні прийняття, міжнародні зустрічі. Навіть форма одягу міняється, не можеш собі дозволити занадто вільного стилю тощо.

Ігор: Крім статусу є і певна робота. Тобто немає офіційної посади «дружина посла», але неформально на неї покладається чимало зобов’язань у сфері міждержавних стосунків. У багатьох моментах саме дружина є куратором культурних і гуманітарних проектів. Що Галина з успіхом виконує. Цього року дружина патронувала передання гуманітарної допомоги для дитячих будинків Закарпаття. Організувала все від самого початку і довела до результату – вихованці дитбудинків Великоберезнянщини отримали допомогу, яку потребували. Крім того, Галина є Представником Громадської Ради, що при Закарпатській ОДА, у Швейцарії.  

Ігорю, а як Вам у ролі чоловіка талановитої і відомої жінки?

Дуже комфортно. І дуже приємно, що біля мене знаходиться особистість, яка крім того, що талановита, досягла серйозних результатів. Я і сам така людина: люблю тих, хто має певну ціль, бажання і реалізовують їх, йдуть до того, щоб втілити свій план. Тож мені безумовно приємно, що Галина - прекрасна дружина, чудова мама і талановита особистість. Крім того, що її знають в Україні, тепер належно оцінили талант і у Швейцарії – там відбувся цілий цикл сольних концертів, які завжди відвідуються стовідсотково та з великим успіхом. При чому, концерти тривали не тільки у швейцарському Берні, а і в Ліхтенштейні – під патронатом княжої родини.

Знаючи, як співає Галина Гаврилко, можна припустити, що відвідувачі концертів були шоковані голосом дружини посла.

Ви праві. До того ж, без перебільшень можу сказати: те, що на сьогодні досягнуто завдяки концертам – це не тільки враження від Галини особисто, а і враження про державу. Це чергова відповідь на ваше запитання щодо зобов’язань дружини посла – робити добру славу своїй країні і все для того, щоб двосторонні стосунки тільки покращувалися. І моя дружина справді працює над цим, зокрема і завдяки своєму таланту.

Найкращі відгуки ми отримували від представників урядових кіл, парламентарів, бізнесменів, тобто глядачами і слухачами була еліта Швейцарії та Ліхтенштейну. У провідних виданнях «Liechtensteiner Vaterland» і «Liechtensteiner Volksblatt» були опубліковані розгорнуті статті із схвальними відгуками (переклад публікацій є на сайті Громадської Ради при Закарпатській ОДА).

На фото: із принцом та княгинею Ліхтенштейну.

Якби ви мали змогу зустрітися з Богом, що сказали б йому насамперед?

Ігор: Я б сказав, що знаю, що ми гнівимо його (маю на увазі загалом людство), але сподіваюся, що можемо розраховувати на його допомогу. Маю на увазі не нас особисто, нашу сім’ю, а усе людство. Не можемо просити тільки щось особисте. Треба розуміти, що це щось більше, якщо справді віриш у Бога. А суспільство має багато викликів, не з усім, на жаль, справляємося. Попросив би, щоб прощав нас і не залишав.

Галина: Попросила б пробачення за все, що не зробила і - здоров’я для своїх близьких.

Ви любите пити каву?

Галина: Дуже!

Ігор (одночасно із дружиною): Галина дуже любить!

Я також п’ю каву, можу оцінити її як напій, але не є фанатом. Натомість дружина її обожнює.

Галина: Так, не можу прокинутися без неї. Спочатку кава, а далі – все решта. Навіть донечка любить пінку з кави, просить посмакувати тим, що залишається на ложечці.  

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань, тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

                                                                                                       Ваш Zaholovok.com.ua

               Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»