Ранкова кава із Марією Бадидою

Марія Петрівна Бадида давно стала обличчям сучасного Ужгорода, тобто однією із тих людей, які, коли йдуть по Корзо, ловлять на собі численні погляди: їх упізнають, про них говорять, з ними звіряють певні життєві цінності.

Її компетентність і фаховість – вища за будь-які політичні ігри, регулярну зміну посадовців, різного штибу домовленості.

Її людяність – запорука того, що при будь-яких «розкладах» Марія Бадида залишатиметься незмінним авторитетом: як у фінансовій сфері - для бізнесменів і держслужбовців, так і у житті - для рідних та друзів.

Сьогодні Марія Бадида – гість «Ранкової кави» на Zaholovok.com.ua. Традиційно, ми попросили гостю відповісти зокрема і на питання «анкети Марселя Пруста», популярної колись у світських салонах.

Які риси Ви найбільше цінуєте в собі?

Найбільше я ціную в людині працелюбність, відданість тій справі, якою займаєшся. Люблю прямолінійних людей: краще сказати прямо, а не видумовувати чи вести розмови поза очі. Вважаю, що я людина саме така. Хоча інколи і маю від цього проблеми. Можливо, слід було б стриматися, зачекати (недарма філософи кажуть, що найкращий лікар - це час, сьогодні думаєш по-одному, а на ранок наступного дня можеш змінити думку). Але, на жаль, я завжди все, що думаю, кажу одразу. Люблю, коли й інші так поступають: негативна це інформація чи позитивна. Чесність має велике значення в житті, тим більше якщо працюєш на державній службі. Та і в бізнесі. Тому вважаю це головною рисою, навіть кладу її на перше місце перед працелюбністю.

Що вважаєте своїм недоліком?

Те, що я дуже довірлива, схильна у всьому довіряти людям, а, на превеликий жаль, іноді слід трохи інакше до цього ставитися, не завжди вірити тому, що тобі розказують. Бо, виявляється, розкажуть одне, а потім переконуєшся, що це є далеко не так.

Яким бачите абсолютне щастя?

Не я це придумала, але, безперечно, абсолютно щасливою людиною є та, яка, по-перше, здорова, чия родина здорова, а по-друге, чогось у житті досягла. Я себе відношу до таких людей. При цьому, важливо не лише досягти чогось, а і щось хороше зробити. Не просто так приходити на роботу, а знати, що змогла допомогти людям. При виконанні моїх службових обов’язків це дуже актуально, оскільки своїми діями, вчинками, рішеннями, які я приймаю, можна, наприклад, залишити цілий колектив без роботи, а значить – без зарплати. Особливо щаслива людина тоді, коли усе це у гармонії. Коли не тільки досягаєш вищих щабелів на службовій драбині, а коли все добре і дома. У мене є сім’я, син. Найбільше щастя – онучка, скоро їй виповниться 5 років, розумниця, хороша дівчинка. Трішки балувана, адже, враховуючи, що одна, деколи може і прощаємо зайве. Але візьмемося за виховання!

Впізнаєте у онучці себе?

Усі говорять, що вона «чиста Марія Бадида». Тим більше й звуть її Марія. Це приємно.

Де ще, крім свого міста, Ви хотіли б жити і працювати?

Знаєте, коли людина прожила понад 50 років у одному місті, то дуже важко знайти щось краще. Ужгород я дуже люблю, це дійсно, як на мене, найгарніше місто на земній кулі. Хотіла б, звичайно, щоб воно було чистішим, комфортнішим, але багато залежить не тільки від влади, а від самих жителів. Коли я була депутатом, головою бюджетної комісії, то завжди зверталися громадяни (та й зараз як до члена виконкому) зі скаргами: «Нічого в місті не робиться». Хочу сказати: я вранці у неділю ходжу о 6.30 до церкви. І так приємно спостерігати – виїжджаєш з хати, дивишся – вулиці прибрані, навіть помиті, все гарно. А коли ввечері по тій же набережній пройдешся додому – побачиш цю купу сміття, пляшок, то розумієш: за кожним прибрати дуже важко. Тому ми насамперед повинні дійти до того, що не там чисто, де прибирають, а там, де не смітять.

Безперечно, я люблю подорожувати, люблю стару Європу, інколи хочеться і екзотики, але це буквально на тиждень, не більше.

Яким є найкращий відпочинок для Вас?

Щоб він не був пасивним. Люблю, щоб під час відпочинку можна було і піднятися у гори, і походити. Дуже люблю Високі Татри: піднятись на висоту під 3000 метрів – це дуже цікаво. При чому, на висоті1500 мнад рівнем моря може бути сонечко, а ідеш вище – там сніг. А ти у легенькому одязі... Водночас висота, чисте повітря – це, мабуть, найкраще для відпочинку.

Які якості найбільшу цінуєте у мужчинах?

У першу чергу, відданість. Це насамперед. А ще – чесність, порядність. Якщо чоловік чогось і досяг, і у нього все порядку як на роботі, так і в родині – це ідеальний мужчина.

А у жінках?

Те ж саме можна віднести і до жінок. Хоча, здається, покликання жінки дещо інше. Кажуть, скоро пануватиме матріархат, все перевернеться з ніг на голову. Та все ж: якою б жінка не була, якої б не досягла висоти (адже жінки сьогодні і країнами керують), але все одно, її найголовніше покликання – бути доброю господинею, тримати у порядку хату. Не даремно говорять, що на жінці тримаються 3 кути. Я багато читаю філософських висловів, часто прикладаю їх до свого життя і переконуюся, що таки є у них істина. Піклуватися про домашніх, реалізовуватися в улюбленій справі – якщо це все у жінки є, то, безумовно, вона знайшла себе у житті.

Податки залишають Вам час на побут?

Останнім часом справді не дуже багато вільного часу залишається, зранку до вечора на роботі, крім того, громадська робота, інші завдання виникають протягом дня, багато проблем з’являється у людей, намагаюся допомогти. Тож часу мало, але стараюся, коли я дома, забувати про це і бути просто жінкою. І бабусею.

Маєте улюблений вислів?

Мабуть, «не имей 100 рублей, а имей 100 друзей». Зараз це дуже важливо. Але якщо це справжні, вірні друзі. І отримуєш задоволення, коли можеш допомогти друзям. Для мене це краще, ніж… навіть не знаю, що б там сталося. Не один філософ підтвердив, що не той щасливий, хто бере, а той, хто дає. Хоча ще навіть у Євангелії про це говориться.

У Вас є такі друзі?

Безперечно, так. Не багато, але є.

Ваша улюблена квітка?

Важко сказати, тому що люблю квіти по сезону. Зараз – гладіолуси. Хіба може щось були краще у період липня? Потім підуть чорнобривці, тим більше, їхня назва англійською – Gold Mari. Дуже люблю і хризантеми.

Не люблю, коли у дарунок приносять з дизайнерським смаком оформлені букети. Це гарно, але я люблю квіти розсипом. Якщо троянди, хай це одна чи три, чи п’ять, але – просто троянди, без пакунку.

Люблю ромашки теж. Зараз вони вже відходять. Зате з’являться айстри. Квіти всі гарні. У мене є багато картин саме на квіткову тематику.

Якби Ви зустрілися з Богом, що сказали б насамперед?

По-перше, я б подякувала. За те, що мені дано можливість прожити життя, при чому, я впевнена, що без Господньої допомоги багато чого не могла б досягти, бо ситуації усякі бували і різні моменти у житті. Напевно, поросила б пробачення за те, що неправильно поступала чи поводилася. Це було б перше, що я сказала б. По-простому: «Господи, дякую Тобі і пробач мені за земні гріхи». Бо без них теж не можна.

Про що Ви мрієте?

Я мрію про те, щоб усі були здорові: я, моя родина. Щоб онучка росла щасливою. Мрію дожити до того, щоб побачити, у чому вона себе знайде. Я б хотіла, щоб вона стала хорошим лікарем. Намагаюся привити їй любов до цієї професії. Колись одна гадалка, подивившись на мої руки, сказала, що я неправильно вибрала професію. Вона навіть заявила, що якби я була лікарем, то багато чого досягла б. Може, нову методику у лікуванні винайшла. Та жінка аж головою махала, жаліючи, що я таки не лікар, це я дуже добре запам’ятала. А ще вона сказала, що я буду працювати в організації, де носять форму. І коли свого часу нам дали прикомандированих із МВС працівників і зобов’язали ходити у формі, я її знову згадала. Може, це збіг обставин. Я не шкодую про обрану професію, до речі, фінансистом стала, завдячуючи своєму батьку. Вчилася у Львові та в Ужгороді, згодом - аспірантура в Києві. Ще одне моє кредо: вік живи - вік учись. Спостерігаю за своїми подругами. Наприклад, якщо у молодості була дуже розумна, але згодом відійшла від справ, зайнялася тільки домашніми справами, то з плином часу досягти нічого не може. Потрібно постійно над собою працювати.

Що Ви вивчаєте останнім часом?

Англійську мову. Чекаю, коли її опанує і онучка, щоб було з ким практикуватися у розмовній англійській, щоб не забувати слова.

Ви любите каву?

Так, не можу без кави. Дякую, що запросили мене сюди, кава дуже смачна. Дехто говорить, що не можна пити каву, але вважаю, що це неправда, вже багато років починаю з неї робочий день. Так, саме за чашкою кави починається робота у податковій міста Ужгорода.

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб 

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щовівторка і четверга читайте нові розмови. Усього з кількох запитань, тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»